5.2.2
ПОСТАНОВА
Іменем України
13 березня 2013 року Справа № 812/882/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Коршикова С.К.,
за участю
секретаря судового засідання Шибаєвої Т.В.,
за участю представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" до Луганської митниці про визнання протиправним та скасування рішення Луганської митниці про визнання митної вартості товарів № 702020001/2012/000707/1 від 31.07.2012 року, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 702020001/2/00118 від 31.07.2012 року,
ВСТАНОВИВ:
21 січня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» до Луганської митниці, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Луганської митниці про визнання митної вартості товарів від 31.07.2012 № 702020001/2012/000707/1, скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 31.07.2012 № 702020001/2/00118. В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне.
Між публічним акціонерним товариством «Алчевський коксохімічний завод» та компанією «Мечел Карбон АГ» (Швейцарія) 11 жовтня 2011 року укладено зовнішньоекономічний контракт № MC-DIS/2011, в межах якого позивачем на митну територію України у липні 2012 року на умовах DAP станція Комунарськ (ІНКОТЕРМС 2010) ввезено вантаж: вугілля марки «ГЖО». Товар надійшов для розмитнення на Луганську митницю. На підставі вищезазначеного контракту та згідно додатку від 28.06.2012 № 18 позивачем зазначений товар було заявлено до митного оформлення в режимі імпорту (вантажно-митна декларація № 702020001/2012/007416) за ціною договору, а саме 113,5 доларів США за одну тону, та надано декларацію митної вартості за формою ДМВ-1 із необхідним пакетом документів, передбачених статтею 53 Митного кодексу України.
Відповідач карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 26 червня 2012 року № 702020001/2/00118 відмовив позивачеві у митному оформленні товару. Підставою для відмови в митному оформленні зазначено: прийнято рішення від 31.07.2012 № 702020001/2012/000707/1.
Того ж дня відповідачем було прийнято рішення № 702020001/2012/000707/1 до вантажно-митної декларації № 702020001/2012/007416, згідно з яким визначення митної вартості товару за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, неможливо у зв'язку з відмовою декларанта надати основні та додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості (банківські платіжні документи щодо 100% оплати товару, документи щодо вартості перевезення оцінюваних товарів, договір з третіми особами. Також зазначено, що у зв'язку із неможливістю застосування першого методу, за результатами проведення консультації з декларантом згідно з вимогами статті 55 Митного кодексу України митну вартість оцінюваного товару визначено відповідно до статті 59 Митного кодексу України за другим методом із розрахунку 161 долар США/тн.
Позивачем зазначено, що він надав митному органу в повному обсязі документи, що зазначені в статті 53 Митного кодексу України. На думку позивача, відповідач протиправно зобов'язав його надати додаткові документи (договір з третіми особами, документи на оплату, документи щодо вартості перевезення оцінюваних товарів), про що свідчить запис у ДМВ-1. За посиланнями позивача закон не наділяє відповідача правом, повноваженнями та компетенцією пред'являти вимогу про обов'язкове надання договорів, які позивач не укладав, не має в своєму розпорядженні та не має законних підстав для їх отримання (витребування від третіх осіб). Сама по собі вимога відповідача є розпливчатою, неконкретною, не містить зазначення найменування сторін договору, дати його укладання, місця укладання та посилання на законодавчі норми, які надають позивачу законну можливість отримати такий договір.
Позивач посилається, що затребувані документи не мають відношення до підтвердження митної вартості товару, визначеної за першим методом - за ціною контракту, оскільки не можуть свідчити про наявність та розмір додаткових витрат імпортера, які мають включатися до митної вартості імпортованого товару згідно з частиною 10 статті 58 Митного кодексу України.
Також позивач зазначає, що основний метод визначення митної вартості товарів - це метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Позивачем надано весь необхідний пакет документів для митного оформлення товару, а тому вимоги про надання договору на закупівлю товару з третіми особами та інших документів є протиправною.
У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові, та просили задовольнити адміністративний позов.
Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували з наступних підстав. Митний орган відповідно до положень статей 54, 336, 337 Митного кодексу України здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів та має право упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей визначення митної вартості. При здійсненні перевірки наданих до митного оформлення документів були виявлені наступні розбіжності та невідповідності. 31.07.2012 підприємством ПАТ «Алчевськкокс» до митного оформлення було надано ВМД № 702020001/2012/007416 (обсяг 4628,1 тн) на товар - вугільний концентрат марки «ГЖО» відповідно до контракту від 11.10.2011 № MC-DIS/2011, додаток від 28.06.2012 № 18 за заявленою митною вартістю 113,5 дол. США/тн на умовах поставки DAP станція Комунарськ. За умовами вказаного контракту продавцем вугілля є компанія «Mechel Carbon AG», а відправником та виробником товару (згідно з пунктом 1.5, 1.6 Доповнення № 18 від 28.06.2012 до контракту) ОАО «УК Южний Кузбасс». Тобто, наявна зовнішньоекономічна операція, в якій вантаж іде напряму з Російської Федерації в Україну через швейцарського посередника, при цьому посередник не є ані виробником, ані експортером вантажу.
Згідно пункту 11.1 контракту передбачається 100% сплата за поставлений товар до 25 числа місяця, що передує місяцю відвантаження. Тобто, на момент митного оформлення товару згідно з умовами контракту рахунки повинні бути сплачені та факт оплати за товар підтверджено.
Разом з пакетом документів у якості підтвердження заявленої митної вартості декларантом були надані наступні документи: комерційний інвойс від 25.07.2012 № МС/12/104068СО; копія експортної ВМД від 26.06.2012 № 10608040/280612/0000304(статистична вартість - 106,80 дол. США/тн); рахунок-фактура; згідно з залізничними накладними (графа 4) оплата транспортування по території Російської Федерації здійснюється фірмою ТОВ «Мечел-Транс», тобто, не відправником (виробником) та не продавцем оцінюваного товару, а також зазначено, що вагони є власністю ООО «Запсиб-Транссервис»; згідно з митною декларацією країни відправлення № 10608040/280612/0000304(Російська Федерація) відправником товару (графа 2) та продавцем з території Російської Федерації (графа 9), яка продає оцінюване вугілля невідомій швейцарській фірмі (графа 11 «Торгівельна країна» зазначено код «СН», що відповідно до класифікаторів країн світу означає Швейцарія) на умовах поставки FCA-Междуречинськ; згідно з правилами Інкотермс-2000, які використовувались при укладанні зовнішньоекономічних угод на момент виникнення спірних правовідносин, умови поставки FCA передбачають, що обов'язки по доставці товару від зазначеного місця (Междуречинськ) несе продавець, яким за даними митної декларації країни відправлення є швейцарська фірма; згідно з рахунками-фактурами вантажовідправником є ОАО «Южний Кузбасс», вантажоодержувачем є ПАТ «Алчевськкокс» та вказано контракт від 16.08.2010 № 09-Ц/К-КН.
Таким чином, Луганська митниця на підставі отриманих документів не мала можливості перевірити повноту включення витрат на транспортування до ціни угоди.
При проведенні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, встановлено, що ідентичний товар - вугілля марки «ГЖО», аналогічне за своїми якісними показниками, ввозиться на митну територію України найближчим часом на відповідних комерційних умовах та приблизно в тій же кількості та оформлювався за ціною контракту в сумі 161 долар США за тону по зоні діяльності Східної митниці.
За результатами проведених заходів з контролю за правильністю визначення митної вартості товарів у зв'язку з виявленими розбіжностями в поданих до митного оформлення документах, неподанням основних документів та невідповідністю заявленого рівня митної вартості рівням митної вартості ідентичних товарів за ПІК ЄАІС Держмитслужби у митного органу виникли сумніви в заявленому рівні митної вартості. Тому у відповідності до пункту 3 статті 53 Митного кодексу України у декларанта були запрошені додаткові документи: банківські платіжні документи щодо оцінюваного товару; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; договір з третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; висновок про вартісні характеристики товару, виданий експертною організацією; інші наявні у декларанта додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару за власним бажанням.
31.07.2012 декларант повідомив, що надати інші документи немає можливості.
У зв'язку з відмовою декларанта надати основні та додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, керуючись пунктом 6 статті 54 та пунктом 2 статті 58 Митного кодексу України, митним органом було відмовлено у застосуванні декларантом митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
На підставі викладеного відповідач вважає, що рішення про визначення митної вартості товарів від 31.07.2012 № 702020001/2012/000707/1 видано відповідачем у межах наданих йому повноважень, дії митного органу обґрунтовані, тому позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом установлено, що між ПАТ «Алчевський коксохімічний завод» та компанією «Mechel Carbon AG» (Швейцарія) 11 жовтня 2011 року укладено зовнішньоекономічний контракт № MC-DIS/2011 та доповнення до контракту від 10 травня 2012 року № 18, в межах якого позивачем на митну територію України в липні 2012 року на умовах DAP станція Комунарськ (ІНКОТЕРМС 2010) ввезено вантаж: вугільний концентрат марки «ГЖО» (арк. справи 15-29).
Для здійснення митного оформлення декларантом подано митному органу вантажно-митну декларацію від 31.07.2012 № 702020001/2012/007416 з додатками, в яких заявлено до митного оформлення в режимі імпорту ввезений товар - вугільний концентрат марки «ГЖО» за ціною контракту - 113,5 долара США за одну тону (арк. справи 30).
Крім того, ПАТ «Алчевський коксохімічний завод» надано комерційний інвойс від 25.07.2012 № МС/12/104068СО, копію експортної ВМД від 26.06.2012 № 10608040/280612/0000304, рахунок-фактуру МС/12/104068СО.
У декларації митної вартості № 702020001/2012/007416 митним органом на підставі пункту 3 статті 53 Митного кодексу України у декларанта були запрошені додаткові документи: банківські платіжні документи щодо оцінюваного товару; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; договір з третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; висновок про вартісні характеристики товару, виданий експертною організацією; інші наявні у декларанта додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару за власним бажанням.
31.07.2012 декларант повідомив, що надати інші документи немає можливості.
31.07.2012 митним органом прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товарів № 702020001/2012/000707/1, в якому зазначено, що у зв'язку з відмовою декларанта надати основні та додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості (банківські платіжні документи щодо 100% оплати товару, документи щодо вартості перевезення оцінюваних товарів, договір з третіми особами, враховуючи, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, керуючись положеннями частини 6 статті 53 МКУ та частини 2 статті 58, не дає можливості митному органу застосувати заявлений декларантом метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. За результатами проведеної консультації з декларантом згідно з вимогами пункту 5 статті 55 МКУ митну вартість заявленого товару визначено відповідно до статті 59 МКУ (за ціною договору щодо ідентичних товарів) із розрахунку 161 дол. США/тн (арк. справи 11-12).
Митним органом 31.07.2012 складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 702020001/2/00118, у якій зазначено, що митна декларація не може бути прийнята/товари не підлягають митному оформленню (арк. справи 13-14).
Щодо встановлених фактичних обставин справи спору між сторонами немає. Спір полягає у правомірності визначення митним органом вартості товару за другим методом при наявності тих документів, які були наданні позивачем при митному оформлені, у тому числі при неможливості надання додаткових документів.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами першою та другою статті 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Статтею 53 визначено перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Так, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту.
Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Відповідно до статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з положеннями статті 59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
На момент виникнення спірних правовідносин контроль правильності визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю та митного оформлення здійснювався посадовими особами митних органів також на підставі положень «Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», затвердженого наказом Державної митної служби України від 24 червня 2009 року № 602 (далі Порядок 602).
Відповідно до положень Порядку 602 контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів здійснюється шляхом:
1.1 Перевірки відомостей, що містяться у поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів документах, а саме: (декларації митної вартості; вантажній митній декларації, графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині документів, які подаються для підтвердження митної вартості товару), 45; документах, що підтверджують заявлену митну вартість, передбачених Порядком декларування); 1.2 Перевірки наявності необхідних для підтвердження митної вартості документів, визначених Порядком декларування; 1.3 Перевірки дотримання вимог щодо оформлення документів відповідно до пункту 12 Порядку декларування; 1.4 Контролю правильності обрання декларантом методу визначення митної вартості; 1.5 Контролю наявності обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів; 1.6 Контролю поданих для підтвердження заявленої митної вартості документів на наявність умов або застережень, що унеможливлюють визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються; 1.7 Контролю поданих для підтвердження заявленої митної вартості документів на наявність відносин пов'язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на ціну оцінюваних товарів; 1.8 Перевірки правильності урахування додаткових складових митної вартості, які згідно зі статтею 267 Митного кодексу України мають додаватися до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 1.9 Порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; 1.10 Вивчення маршруту транспортування товарів; 1.11 Порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; 1.12.Вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; 1.13.Консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів.
У судовому засіданні встановлено, що вугільний концентрат марки «ГЖО» за контрактом від 11 жовтня 2011 року № MC-DIS/2011 між позивачем та швейцарською компанією «Mechel Carbon AG» надійшов на митну територію України у липні 2012 року. При цьому за умовами контракту продавцем товару є компанія «Mechel Carbon AG» (Швейцарія), а виробником та відправником/експортером вугільного концентрату марки «ГЖО» зазначено ОАО «Южний Кузбасс» (пункти 1.5; 1.6 доповнення до контракту від 10 травня 2012 року № 18, що підтверджує наявність зовнішньоекономічної операції, в якій вантаж іде напряму з Російської Федерації в Україну через швейцарського посередника, при цьому компанія «Mechel Carbon AG» не є ані виробником, ані експортером товару.
Крім того, згідно додатку до контракту № MC-DIS/2011 між позивачем та швейцарською компанією «Mechel Carbon AG» № 18 визначена ціна товару - 113,5 доларів США за тону на умовах поставки DAP станція Комунарськ (ІНКОТЕРМС 2010). У відповідності із вказаним додатком до контракту продавець зобов'язується у строк з 01 липня 2012 року по 30 липня 2012 року продати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вугілля марки «ГЖО» у кількості 25 000 метричних тон. Орієнтовна вартість товару складає 2 837 500,00 доларів США.( арк. справи 28)
Згідно умов пункту 11.1 контракту від 11 жовтня 2011 року № MC-DIS/2011 передбачається, що оплата 100% від вартості місячної партії товару здійснюється покупцем банківським переказом в доларах США на валютний рахунок продавця до 25 числа місяця, що передує місяцю відвантаження. Оплата здійснюється на підставі комерційного рахунку продавця на передплату, отриманого покупцем факсом чи електронною поштою.
Для здійснення митного оформлення декларантом подано митному органу вантажно-митну декларацію від 31.07.2012 року № 702020001/2012/007416 з додатками, у якій заявлено до митного оформлення в режимі імпорту ввезений товар - вугільний концентрат марки «ГЖО».(арк. справи 30).
Однак, разом із вантажно-митною декларацією позивачем не було надано митному органу платіжні документи щодо 100% оплати товару, визначеного в указаній ВМД. На вимогу митного органу платіжні документи на підтвердження повної сплати за товар декларантом також не були надані.
Згідно з ціновою інформацією, яка містилася у митного органу, ідентичний товар (вугілля марки «ГЖО», аналогічне за своїми якісними показниками) ввозиться на митну територію України найближчим часом на відповідних комерційних умовах та приблизно в тій же кількості та оформлювався за ціною контракту 161 долар США за тону по зоні діяльності Східної митниці, що значно перевищує рівень митної вартості 113,5 доларів США за тону.
Таким чином, суд вважає, що у відповідача були обґрунтовані сумніви у правильності визначення позивачем митної вартості товару в сумі 113,5 доларів США за тону, що в свою чергу надавало право митному органу в межах спірних правовідносин, з урахуванням встановлених обставин справи (в тому числі відсутність повної оплати за товар) заявити вимогу про витребування додаткових документів, які і були зазначені у декларації митної вартості.
Витребування додаткових документів в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщуються через митний кордон України, відповідає компетенції відповідача, як суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним своїх владних управлінських функцій, в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товару.
Судом встановлено, що відповідачем за основу визначення ціни товару вугільного концентрату взята ціна договорів щодо ідентичних товарів, оформлених за ВМД від 07.05.2012 № 700130000/2012/007094 із розрахунку 161 дол. США/тн.
Враховуючи викладене, оскільки позивачем необхідні додаткові документи (у тому числі на підтвердження повної оплати за товар) надано не було, відповідачем обґрунтовано було самостійно визначено митну вартість товару за другим методом, оскільки у митного органу була можливість визначити митну вартість товару за операцією з ідентичними товарами, про що було зазначено в оскаржуваному рішенні при визначенні митної вартості товару.
Порядок оформлення й використання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затверджений наказом Державної митної служби України від 12 грудня 2005 року № 1227, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, визначав механізм надання митним органом письмового повідомлення заінтересованим особам про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Картка оформлюється в електронному вигляді посадовою особою митного органу, яка з огляду на обставини (заборону на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; відсутність документів, потрібних для здійснення митного оформлення чи пропуску товарів і транспортних засобів тощо) прийняла рішення про відмову.
Митним органом на виконання вимог чинного законодавства було складено та видано декларанту картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску від 31.07.2012 № 702020001/2/00118.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Луганської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про визнання митної вартості товарів № 702020001/2012/000707/1 від 31.07.2012 року, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 702020001/2/00118 від 31.07.2012 року, такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність своїх рішень. За таких обставин у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Керуючись статтями 9, 10, 11, 17, 18, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" до Луганської митниці про визнання протиправним та скасування рішення Луганської митниці про визнання митної вартості товарів № 702020001/2012/000707/1 від 31.07.2012 року, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 702020001/2/00118 від 31.07.2012 року, відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанову в повному обсязі складено та підписано 18 березня 2013 року.
Суддя С.К. Коршиков