АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

м. Київ - 03680 вул. Солом'янська 2-а

Справа № 22 - 4110 Головуючий у 1 інстанції - Притула Н.Г.

2013 рік Доповідач - Ратнікова В.М.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

14 березня 2013 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- КравецьВ.А.

при секретарі - Мурга М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21січня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсним пункту кредитного договору, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 21 січня 2013 року в задоволені позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсним пункту кредитного договору відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 ОСОБА_5 просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 січня 2013 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення про відмову в позові не взяв до уваги, що при підписанні кредитного договору, банк за своєю ініціативою включив в договір п. 4, яким передбачено можливість вирішення спорів між сторонами в третейському суді, без права позивача надати пропозиції щодо змісту цього пункту, не роз'яснив позивачу його зміст, правових наслідків, що призвело до порушення прав позивача. Крім того зазначає, що зміст п. 4 кредитного договору суперечить ст. 55 Конституції України та ч. 1 ст. 16 ЦК України. Також вказує, що суд грубо порушив норму ч. 4 ст. 169 ЦПК України та не постановив у справі заочне рішення.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 ОСОБА_6 повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи судом повідомлений у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомив, а тому, колегія суддів вважає можливим слухати справу в його відсутність.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова, установа зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 08 вересня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 500186019, за яким банк на умовах цієї угоди, базових умов кредитування та загальних умов рефінансування кредитної картки ПАТ «Альфа-Банк», надав позичальнику кредит в розмірі 48 891,01 грн. зі сплатою 39, 90 % річних строком до 08.09.2014 року.

Сторони домовились та зазначили в пункті 4 кредитного договору, що сторони погодились внести до кредитного договору застереження, яке є третейською угодою в розумінні статті 12 Закону України «Про третейські суди» про те, що судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони в зв'язку з кредитним договором та розгляд і вирішення всіх не вирішених сторонами шляхом переговорів спорів, які виникають або можуть виникнути між сторонами з питань виконання, зміни, розірвання ними кредитного договору відбувається у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у відповідності до його Регламенту, підлягають в тому числі, але не виключно, спори, предметом яких є виконання (невиконання, неналежне виконання) договору, припинення (розірвання) договору, стягнення неустойки, зміна умов договору, відшкодування порушенням договору збитків, недійсність кредитного договору, неукладеність договору, відновлення становища, яке існувало до порушення договору тощо. Справа розглядається одним третейським суддею, який призначається головою Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз». Підписанням даного договору сторони надають свою згоду на такий порядок призначення третейського суду для кожного спору, що може виникнути між ними в зв'язку з договором. Сторони домовилися, що розгляд їх спору у третейському суді буде проходити виключно на підставі наданих сторонами письмових матеріалів без проведення усного слухання і виклику сторін. Місцем проведення розгляду справи є місцезнаходження Третейського суду вказане в Положенні про Постійно діючий Третейський суд при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» з яким можна ознайомитись на веб-сторінці за адресою: www.pdts.org.ua. Дата та місце укладення даної третейської угоди вказані в преамбулі цього договору.

Кредитний договір № 500186019 від 08 вересня 2010 року підписаний сторонами.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсним пункту кредитного договору, суд 1-ї інстанції посилався на те, що кредитний договір № 500186019 від 08 вересня 2010 року був укладений між сторонами у повній відповідності з вимогами закону, містить детальний опис, в момент підписання позивач отримав його копію, в зв'язку з чим підстав для визнання п. 4 кредитного договору недійсним немає.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду 1-ї інстанції зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів та відповідає вимогам закону.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Закон України «Про третейські суди» регулює порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні та встановлює вимоги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних осіб.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

З матеріалів справи вбачається, що укладений між сторонами кредитний договір № 500186019 від 08 вересня 2010 року підписаний повноваженими особами, він містить всі суттєві умови передбачені законом для договорів.

Посилання ОСОБА_2 на те, що банк за своєю ініціативою включив п. 4 до договору, яким передбачено можливість вирішення спорів в третейському суді, без права позивача надати пропозиції щодо змісту цього пункту, не роз'яснив позивачу його зміст, правові наслідки та що зазначений пункт кредитного договору суперечить ст. 55 Конституції України та ч. 1 ст. 16 ЦК України, дане третейське застереження в кредитному договорі № 500186019 від 08 вересня 2010 року позбавляє позивача, як споживача, можливості скористатися Законом України «Про захист прав споживачів», який надає право на звернення до суду загальної юрисдикції за місцем свого проживання, суд 1-ї інстанції обґрунтовано визнав безпідставними, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про неправильність висновків суду в цій частині не ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах, оскільки повна інформація про умови кредитування та вартість кредиту викладена в самому кредитному договорі № 500186019 від 08 вересня 2010 року, з умовами якого ОСОБА_2 погодилася, власноручно підписала вказаний договір. Статтею 51 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що стороні надано право оскаржити рішення третейського суду до компетентного суду, протягом строку визначеному законом. Крім того, діючим законодавством не позбавлено позивача права на звернення з позовом до суду загальної юрисдикції.

Доводи позивача про те, що п. 4 кредитного договору № 500186019 від 08 вересня 2010 року суперечить ст. 55 Конституції України та ч. 1 ст. 16 ЦК України є безпідставними.

Безпідставними є також доводи апеляційної скарги про те, що в супереч положенням ч. 4 ст. 169 ЦПК України, судом першої інстанції не було постановлено заочне рішення по даній справі, оскільки постановлення ухвали про заочний розгляд справи є правом суду першої інстанції, а не його обов'язком. Крім того, відповідач Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» було належним чином повідомлено про розгляд справи, та 28 листопада 2012 року представник банку подав до суду заперечення на позовну заяву та просив в позові ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсним пункту кредитного договору відмовити.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 січня 2013 року відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: