РІШЕННЯ
І М1 Я М УКРАЇНИ
2 жовтня 2007 р. Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Соловйова М.І., при секретарі Сергієнку Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинізка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 1 листопада 2006р. дійсною
ВС ТА Н О В И В:
У вересні 2007р. до суду надійшла заява позивача до відповідача про визнання угоди купівлі-продажу будинку, розташованого на земельній ділянці дійсної. Посилаючись на те, що 1 листопада 2006р. між ними була досягнута угода про купівлю-продажу житлового будинку, розташованому на земельній ділянці у АДРЕСА_1. Майно належало ОСОБА_3, яка його заповіла відповідачу. На підтвердження угоди, відповідач отримав гроші, домовившись про укладення договору у нотаріальній конторі. Але після цього, став ухилятися від нотаріального укладення договору купівлі-продажу житлового будинку. У зв'язку з наведеним, вимушений звернутися до суду і просить винести рішення, яким угоду купівлі - продажу житлового будинку та земельної ділянки визнати дійсною. Додатково визнати право власності на вказане майно.
Згідно ухвали суду до участі у справі притягнуто у якості зацікавленої особи Жданівська сільська рада. До суду надійшов лист з проханням справу розглянути у відсутності їх представника.
Суд, заслухавши пояснення позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає розгляду по суті з відмовою в позові з таких підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Стаття 41 Конституції України законодавчо затвердила, що кожен має право володіння, користування і розпорядження своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини по володінню, користуванню і розпорядженню майном. Право власності в Україні охороняється законом. Кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими. Всі форми власності рівноправні.
Копія свідоцтва про право власності /а.с. 8/ від 13 травня 1992р. посвідчує, що ОСОБА_3, мешканки с Жданівка Магдалинівського району, яка є дружиною ОСОБА_4 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, належить право власності на Уг частку
2
в спільному майні. Вказане свідоцтво зареєстровано в бюро технічної інвентаризації і про це вказано у технічному паспорті на житловий будинок /а.с. 5-7/.
Крім цього згідно Державного акту серії ДП /а.с. 9/ на право приватної власності на землю громадянину України ОСОБА_3, яка мешкала1 АДРЕСА_1, виданого 20 сесією XXI скликання Жданівської сільської ради № 2 від 31 березня 1994р., передано у приватну власність земельна ділянка площею 0.250 гектарів в межах з планом, яка розташована на території с Жданівка Жданівської сільської ради для будівництва та обслуговування житлового будинку. Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за МД № ЗЗбб від 25 грудня 1997р.
Вказані докази підтверджують, що ОСОБА_3 на законних підставах була власником житлового будинку та земельної ділянки, розташованих у АДРЕСА_1.
29 червня 1993р. ОСОБА_3 в нотаріальній конторі на випадок смерті зробила розпорядження, що все майно де б воно не було та з чого б воно не складалося в тому числі і жилий будинок з господарчими приміщеннями, заповідала ОСОБА_2 /а.с. 11/.
ІНФОРМАЦІЯ_2 в с Жданівка Магдалинівського району на 84 році життя померла ОСОБА_3, на що вказує копія свідоцтва про смерть Жданівської сільської ради від 20 квітня 1998р. серія НОМЕР_1 /а.с. 10/. Дата смерті є часом відкриття спадщини.
З пояснень відповідача слідує, що той після смерті спадкодавця користувався житловим будинком та земельною ділянкою, яку останню використовував під город.
Згідно ст. 549 ЦК України /1963р./ визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Закон наголосив тільки на фактичне управління або володіння спадковим майном. Ці обставини ще не дають право розпоряджатися майном, яке громадянину було завищено. Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини по володінню, користуванню і розпорядженню майном.
Як громадянин України, відповідач має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими.
На порушення ст.ст. 560, 561 ЦК України /1963р./ відповідач, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_2, по цей час, не отримав в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину.
Відсутність свідоцтва про право власності на спадщину /житловий будинок та земельну ділянку/ згідно заповіту на ім'я відповідача, згідно Закону України від 2 вересня 1993р. № 3425-ХП "Про нотаріат" є обмеженням для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку, розташованого на земельній ділянці між сторонами по справі.
Цивільний кодекс України який дії з 1 січня 2004р. застосовується тільки до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. По даній справі щодо цивільних відносин /спадщина на майно, яке було заповідано/, які виникли після ІНФОРМАЦІЯ_2, і продовжують діяти по цей час, тобто після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовується новий Цивільний кодекс України.
Ст. 655 ЦК України вказує, що за договором купівлі-продажу одна сторона /продавець/ передає або зобов'язується передати /товар/ у власність другій стороні /покупцеві/, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно /товар/ і сплатити за нього певну грошову суму. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить тільки власникові товару.
Під поняття власник /володіти, управляти, розпоряджатися/, відповідач не підпадає і тому не може бути стороною по договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки.
3
Договір купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Ст. 220 ЦК України /Правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору/, стверджує, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
По даній справі, сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне виконання договору, але одна із сторін не була власником майна, за яке отримала гроші, і тому ні нотаріальна контора ні суд не вправі узаконити такий нікчемний договір між позивачем та відповідачем.
Суд не може визнати такий договір дійсним і тому в позові необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 16, 22 ч. 2, 220 ЦК України, суд
ВИРІШИВ:
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 1 листопада 2006р. дійсною - відмовити.
Повідомити, що особи , які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду у суді 5 жовтня 2007р. 15. 00.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду у Дніпропетровській області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
№ 2 - 882 - 2007р.