УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

              9 листопада 2006 року                                          м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого                                                Гуменюка В.І.,

суддів:                                                          Барсукової В.М.,

                                                                       Григор′євої Л.І.,

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист права власності, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності,

в с т а н о в и л а:

      ОСОБА_1звернувся із позовом до ОСОБА_2 про захист права власності та визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням по АДРЕСА_1, посилаючись на те, що відповідач є її рідним братом та прописаний в спірному жилому приміщенні з 6 травня 1983 року. У зв′язку з договором довічного утримання, укладеним 14 липня 1998 року, вона стала власником вказаного приміщення. Прописка брата в даному будинку завдає її проблем у користуванні будинком та сплати за нього комунальних послуг. Просила  задовольнити позов

      ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності, так як він являється спадкоємцем за заповітом на частину даного приміщення, після смерті своєї матері. Просив визнати договір довічного утримання від 24 липня 1998 року, який незаконно  був заключений його батьком та ОСОБА_1 недійсним та визнати за ним право власності на спірне приміщення.

Рішенням Ровеньківського міського суду Луганської області від 23 квітня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської  області від 29 листопада 2004 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на ¼ частину жилого приміщення з частиною принадлежних до нього будівель по АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені рішення суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилами ст.335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права  і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

 Рішення суду ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.  Підстав для їх скасування не встановлено.

Керуючись ст. 332, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Ровеньківського міського суду Луганської області від 23 квітня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 29 листопада 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                В.І.  Гуменюк

         Судді:                                                                             В.М. Барсукова    

                                                                                                 Л.І. Григор′єва