ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 березня 2013 року Справа № 913/164/13-г

Провадження №28/913/164/13-г

Суддя Семендяєва І.В., при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М., розглянувши матеріали за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Пінта - Кремінський пивоварений завод», м. Кремінна Луганської області

до фізичної особи - приватного підприємця ОСОБА_1, смт. Новопсков Луганської області

про стягнення 25 200 грн. 00 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Дмітрієв М.М., довіреність № 265/1 від 30.07.2012, юрисконсульт;

від відповідача: представник не прибув.

суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача залогової вартості тари (кег) у сумі 6300 грн., в якій був поставлений товар за накладною б/н від 05.01.2010 та штрафу у сумі 18 900 грн. за несвоєчасну повернуту тару (кеги).

Підставою свого позову позивач зазначив несвоєчасне повернення відповідачем тари, в якій поставлялась продукція за договором поставки № 20 від 05.01.2010.

Відповідач у запереченні на позов вказав про те, що ним станом на 01.02.2013 повернуто на 12 кег більше. Під час прийому-передачі тари позивачем відповідачу надано 727 кег, а отримано позивачем від відповідача 739 кег. Відповідач вказує на те, що позивачем безпідставно проведено розрахунок заборгованості, враховуючи вартість однієї тари (кеги) в розмірі 700 грн. Відповідно до накладної № 8464 від 20.04.2010 позивач поставив відповідачу товар у кегах вартістю 450 грн. за штуку. Відповідач також зазначає, що надана позивачем додаткова угода не містить відтиску печатки відповідача. Щодо вимог позивача про стягнення штрафу відповідач вказав про те, що до них сплинув строк позовної давності. З огляду на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні вимог позивача.

У доповненні до заперечення на позовну заяву від 25.02.2013 відповідач вказав про те, що надати докази щодо повернення отриманої тари 05.01.2010 за актом приймання-передачі за договором № 20 від 05.01.2010 відповідач не має можливості, оскільки цей акт відповідачем не підписаний, а тара у кількості 100 штук від позивача не приймалась. Відповідач також вказав про те, що надати свій екземпляр оригіналу договору № 20а від 05.01.2010 для огляду суду не має можливості, оскільки позивач не надав на розгляд та підпис. Відповідач також вважає, що надані позивачем документи не містять підпису відповідача, а наявний на документах підпис відповідача суперечить підпису останнього. За таких обставин, відповідач просить залишити позов без розгляду.

Позивачем у поясненні без дати, яке було надано суду 07.02.2013, вказано про те, що на виконання умов договору поставки позивачем поставлено відповідачу кеги у кількості 100 шт. заставною вартістю 450 грн. за одну кегу. З 01.04.2010 вартість кег становила 700 грн., про що сторонами було укладено додаткову угоду від 01.04.2010. 16.07.2010, 06.08.2010, 20.08.2010 відповідачем було повернуто позивачу 37 кег, що підтверджується відповідними актами. Згідно акту звірення від 04.01.2011 у відповідача залишилось 63 кеги, при цьому в акті зафіксована вартість кег у сумі 700 грн. У подальшому відповідачем було повернуто ще 54 кеги згідно актів приймання - передачі від 31.01.2011, 22.07.2011 та 30.08.2011. Залишок неповернутих кег становить 9 штук.

Відповідач до судового засідання не прибув, про час та місце слухання справи був належним чином повідомлений, про що свідчать матеріали справи, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався.

У поясненні від 06.03.2013 відповідач просить справу розглянути без участі відповідача та залишити позовну заяву без розгляду, оскільки позивач не виконав вимоги суду.

Суд, враховуючи думку позивача та те, що строк розгляду справи, встановлений ст. 69 ГПК України, спливає 15.03.2013, вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у неї матеріалами за відсутності представника відповідача, явка якого не визнавалась судом обов'язковою.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області

в с т а н о в и в :

Сторонами у справі укладено договір № 20 від 05.01.2010, за умовами якого постачальник (позивач) передає, а покупець (відповідач) приймає наступну продукцію - пиво (пляшкове, ПЕТ, кегове); кількість, ціна, вартість та розширений асортимент продукції, вид та ціна тари вказується в накладній, яка вписується згідно переданого замовлення.

Відповідно до п. 2.2 договору покупець зобов'язаний, зокрема: своєчасно проводити оплату за отриману продукцію; здійснювати повернення тари, в строки, передбачені п. 4.1 даного договору.

За умовами п. 4.1 договору пляшкова та кегова продукція відпускається в тарі, яка вважається такою, яку слід повернути. Строк повернення тари 10 днів з моменту отримання продукції.

Згідно п. 4.2 договору за прострочення тари до 15 днів покупець оплачує постачальнику штраф у розмірі 150% вартості неповернутої тари, а понад 15 днів - 300%.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання обома сторонами та діє до 31.12.2010.

Додатковою угодою від 01.04.2010 доповнено п. 1.1 договору наступним реченням: «Заставними цінами на обладнання, що орендується, та майно (крім кег) вважати ціни, вказані в акті прийому-передачі (додаток № 1). Заставна ціна за 1 кегу з 01.04.2010 становить 700 грн.».

Додатковою угодою від 09.12.2010 сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2011.

На виконання умов договору за накладною б/н від 05.01.2010 позивач поставив відповідачу продукцію на суму 23 523 грн. 36 коп. В цій накладній вказано, що вартість кег 50 л становить 450 грн., та поставлено їх у кількості 100 шт. на загальну суму 45 000 грн.

Згідно акту приймання-передачі від 05.01.2010 позивачу були передані кеги у кількості 100 штук на суму 4500 грн. (а.с. 8).

Актами приймання-передачі від 16.07.2010, 06.08.2010, 20.08.2010 відповідачем було повернуто позивачу 37 кег (а.с. 55 -57), згідно актів приймання - передачі від 31.01.2011, 22.07.2011 та 30.08.2011 відповідач повернув ще 54 кеги. Залишок неповернутих кег становить 9 штук.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 429 від 06.09.2011, в якій просив, зокрема, повернути кеги у кількості 9 штук, отриманих за договором № 20 від 05.01.2010, та обладнання згідно акту приймання - передачі б/н від 05.01.2010.

Відповідач у відповіді на претензію зазначив те, що ним було повернуто обладнання позивачу. Щодо вимоги позивача по поверненню кег відповідачем у відповіді на претензію з цього приводу нічого не зазначено.

Відповідач отримані кеги у кількості 9 штук не повернув, що стало підставою для звернення з даним позовом.

Правовідносини сторін виникли внаслідок укладення ними договору № 20 від 05.01.2010, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що кількість неповернутих відповідачем кег склала 9 штук. Відповідач доказів повернення відповідачу кег не надав.

Доводи відповідача про те, що станом на 01.02.2013 ним повернуто на 12 кег більше, судом до уваги не приймаються, оскільки відповідач належних доказів повернення 739 кег (замість 727 отриманих) не надав. Згідно наданих відповідачем копій накладних на товар, поставлений у 2008 році, повернення кег здійснювалось в момент отримання товару, про що зроблений невідомою особою в накладних запис про повернення певної кількості кег. Оформлені належним чином накладні або акти, складені сторонами на предмет отримання позивачем повернутої зворотної тари (кег) у 2008 році та в наступні періоди, відповідач не надав.

Суд не погоджується з доводами позивача про те, що заставна вартість цих кег становить 700 грн. за штуку.

Так, на виконання умов договору поставки позивачем поставлено відповідачу кеги у кількості 100 шт. заставною вартістю 450 грн. за одну кегу, що підтверджується накладною б/н від 05.01.2010 та не заперечується позивачем З 01.04.2010 вартість кег становила 700 грн., про що сторонами було укладено додаткову угоду від 01.04.2010, і саме з 01.04.2010 слід застосовувати нову вартість кег.

Поставка, внаслідок якої були неповернуті кеги, відбулась 05.01.2010, у додатковій угоді від 01.04.2010 конкретно сторонами узгоджено, що залогова вартість за 1 кегу встановлено у розмірі 700 грн. з 01.04.2010. Тому застосовувати положення додаткової угоди до правовідносин сторін, які вже відбулися, є неправомірним в даному випадку. Крім того, на додатковій угоді відсутня печатка відповідача і невідомо, ким був виконаний підпис.

Таким чином, обґрунтованими вимогами позивача є стягнення вартості кег у кількості 9 штук залоговою вартістю 450 грн. за штуку, що складає 4050 грн., тому вимоги позивача про стягнення з відповідача залогової вартості тари (кег) підлягають задоволенню частково у сумі 4050 грн., в решті цих вимог у сумі 2250 грн. слід відмовити у зв'язку з їх недоведеністю.

Судом не приймаються доводи відповідача про те, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду. Підставами залишення позову без розгляду є, зокрема, неподання позивачем витребуваних документів, необхідних для вирішення спору. Наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті, тому підстав для залишення позову без розгляду у суду не вбачається.

Позивачем також заявлені вимоги по стягненню штрафу у сумі 18900 грн., нарахованого на підставі п. 4.2 договору.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що до вимог позивача про стягнення штрафу сплинув строк позовної давності, тому відповідач просить відмовити у задоволенні вимог позивача.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Статтею 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, до вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу застосовується спеціальна позовна давність.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Поставка товару відбулась 05.01.2010.

Відповідно до п. 4.1 договору № 20 від 05.01.2010 пляшкова та кегова продукція відпускається в тарі, яка вважається такою, яку слід повернути. Строк повернення тари - 10 днів з моменту отримання продукції.

Тобто останнім днем повернення тари є 15.01.2010 і саме з 16.01.2010 почалося прострочення відповідача та порушення прав позивача, а отже і перебіг строку позовної давності, в т.ч. для нарахування штрафних санкцій.

Позивач з даним позовом звернувся 10.01.2013 (згідно штемпеля на поштовому конверті, в якому надіслано позов до суду).

Строк позовної давності до вимог позивача про стягнення штрафу сплинув 16.01.2011. Таким чином позивач звернувся з вимогами про стягнення штрафу після спливу позовної давності.

Відповідно до ст. 267 ЦК сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у сумі 18 900 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а за правилами ст. 34 цього кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача залогової вартості тари (кег) у сумі 4050 грн., у задоволенні вимог про стягнення залогової вартості тари (кег) у сумі 2250 грн. та штрафу у сумі 18 900 грн. слід відмовити.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пінта - Кремінський пивоварений завод» до фізичної особи - приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 25 200 грн. 00 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - приватного підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пінта-Кремінський пивоварений завод», м. Кремінна, вул. Дзержинського, 33б, ідентифікаційний код 32570662, заборгованість у сумі 4050 грн. 00 коп., судовий збір у сумі 276 грн. 51 коп., видати наказ.

3. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Пінта - Кремінський пивоварений завод» до фізичної особи - приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу у сумі 2250 грн. та штрафу у сумі 18 900 грн. відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 18.03.2013.

Суддя І.В. Семендяєва