2-79/07

РІШЕННЯ

ЇМ' ЯМ       УКРАЇНИ

23 січня 2007р. Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Соловйова М.І., при секретарі Горбаченко Ю.О., за участю представника

відповідача   Сороки   Н.Г.,   розглянувши   у   відкритому      судовому   засіданні в   залі   суду

смт. Магдалинівка справу за позовом ОСОБА_1 до Магдалинівського РЕМ ВАТ „Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" Дніпропетровські східні електричні мережі      про стягнення    50000 грн.

ВС ТАНОВИВ:

У грудні 2006р. до суду надійшов позов, в якому позивач посилається на те, що з 2002р. у нього виникла заборгованість за користування електроенергією. Зібравши відповідні документи та погасивши борг, склав заяву від 5 жовтня 2006р. про дозвіл підключення до електромережі. На порушення Правил, це було зроблено тільки 10 листопада 2006р., через 34 дні. ЗО листопада 2006р. отримав рахунок № 2002, в якому було вказано на необхідність обов'язкової сплати боргу у сумі 170 грн. 80 коп. до 11 грудня 2006р. В день отримання рахунку вимушено поїхав до відповідача з метою встановити причину боргу. Але робітники відповідача не змогли пояснити обставини звідкіля взявся борг і рекомендували явитися 4 грудня 2006р. На вказаний день замісник начальника Бардаков М.І. відмовився підписати відповідь. Повернувшись додому, побачив, що електрик спускався з стовпа, після того як обрізав провід до домоволодіння. Зі слів взнав, що провід обрізали за вказівкою зам начальника. Противоправними діями відповідача йому завдано значної моральної шкоди. Сім'я на протязі вказаного терміну була позбавлена можливості споживати електроенергію: жити при свічках, не користуватися холодильником та телевізором, у нього стався нервовий стрес, в зв'язку з чим звертався до лікаря, порушився сон, не покидають головні болі, болить серце. Моральна шкода оцінена у розмірі 50000 грн. Звернувся    до суду і просить стягнути на його користь вказану суму.

Представник відповідача заперечує проти заяви позивача.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення заяви частково з таких обставин.

В судовому засіданні об'єктивно встановлено, що між сторонами на цей час досі відсутній договір про користування електричною енергією для побутових споживачів.

Вказівка відповідача на наявність договору у цивільній справі за їх позовом від 10 вересня 2004р. про стягнення матеріальної шкоді у сумі 1757 грн. 61 коп. не відповідає дійсності.

На порушення Положення про порядок перевірки технічного стану внутрішніх електричних мереж у приватних будинках на відповідність вимогам правил улаштування електрообладнання, яке діяло на той час, робітники відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які перевіряли домоволодіння ОСОБА_1 - 9 жовтня 2003р. склали акт про порушення Правил користування електричною енергією у вигляді зміни схеми підключення електролічильника.

2

Матеріальна шкода нарахована згідно Методики обчислення розміру відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією для населення за станом: 220 х 19 = 4180 : 1000 = 4,18 х 8 = 33,44 х 365 х 0,144 = 1757 грн. 61 коп.

В акті було вказано, що книжка відсутня.

Акт підписав не ОСОБА_1, на що звернув увагу останній. Але у матеріалах судової справи № 2-1197-04 на а.с. 10 є ксерокопія книжки, яку виписано підприємством. Позов задоволено частково у сумі 300 грн. рішенням суду від 4 жовтня 2004р.

Вказана суму, зі слів сторін по справі та свідка, надійшла до каси підприємства. Ніхто проти цього факту не заперечує.

Достовірно встановлено в ході судового засідання, що позивач за порушення Правил користування електричної енергією був відключений від мережі і не користувався електричною енергією до 10 жовтня 2006р.

А.С. 3-10 /копії книжок/ стверджують про наявність у позивача абонентських книжок за користування електричною енергією. Згідно записів вбачається, що при відсутності фактично договору між сторонами по справі, сторони   фактично знаходились у договірних відносинах.

На вказаних книжках є записи робітників відповідача, які відповідальні і мають право робити записи у них.

Після того, як 9 жовтня 2003р. встановили порушення зміни схеми підключення електролічильника, 4 грудня 2003р. при показанні лічильника 6692 при відсутності пломби на лічильнику, робітник відповідача зробив запис про необхідність сплати кожний місяць по 75 кВт.

4 жовтня 2006р. через банк Аваль позивач сплатив необхідні суми та 5 жовтня 2006р. звернувся з заявою до відповідача з проханням підключити його домоволодіння до електромережі.

В зв'язку з відсутністю боргу, робітники підприємства: технік та зам начальника, дали дозвіл   на підключення.

Згідно Правил користування електроенергією для населення, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999р. № 1357, п. 36 вказує, що відновлення електропостачання споживача після усунення порушень і оплати заборгованості, витрат за повторне підключення та збитків, завданих електропостачальнику, повинно бути у сільській місцевості протягом 7 днів.

Суд приймає до уваги, що позивач сплатив гроші на перед, але відповідач тільки 10 жовтня 2006р., через 34 дні після сплати необхідних сум, повторно підключив, тім самим відновив електропостачання позивачу, безпідставно користуючись коштами останнього.

Дозвіл на відновлення електропостачання свідчить про те, що підприємство даючи дозвіл, перевірило всі наявні борги та витрати, а також відносини між собою.

Але в дійсності ні відповідач, ні споживач, відносини між якими регулюються Правилами, вирішуючи питання дозвіл на поновлення електропостачання, не встановили з різних причин наявність договору між ними взагалі, а також другі обставини, які необхідно було встановити.

Новий борг було встановлено безпідставно, без належної перевірки.

Відповідач відправив рахунок про необхідність сплати боргу до 11 грудня 2006р. На порушення Закону України Про захист прав споживача, раніш встановленого терміну, безпідставно 4 грудня 2006р. знову відключили ОСОБА_1 від електропостачання.

ОСОБА_1, який протягом 2003р., 2004р., 2005р. січень - 10 жовтня 2006р., не користувався електроенергією, і який після 10 жовтня 2006р. після повторного підключення, мав таку змогу, без належних підстав був 4 грудня 2006р. був позбавлений користуватися енергією.

Підключення до електропостачання позивача здійснилося 5 грудня 2006р.

Свідок ОСОБА_5 підтвердив обставини поведінки споживача відносно користування електричною енергією, встановлення порушень користування, стягнення коштів по судовому рішенню та надходження до каси підприємства 300 грн. крім цього підтвердив факт сплати позивачем 4 жовтня 2006р. всіх коштів, які були підставою для дозволу на повторне підключення.

Довідка /а.с. 20/ вказує, що позивач знаходився у лікарні з 4 по 18 грудня 2006р. з діагнозом стенокардія.

3

Вказане у сукупності підтверджує провину відповідача у незаконному порушенні Правил користування електричної енергією для населення, Закону України "Про захист прав споживача " , що дає право позивачу ставити питання про відшкодування моральної шкоди. Дійсно противоправними діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди. Сім'я на протязі довгого терміну була позбавлена можливості споживати електроенергію: жити при свічках, не користуватися холодильником та телевізором, у позивача стався нервовий стрес, в зв'язку з чим знаходився у лікарні, болить серце.

Моральна шкода оцінена позивачем у розмірі 50000 грн.

Звернувся    до суду і просить стягнути на його користь вказану суму

Моральна шкода у даному разі полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа та його сімя зазнала у зв'язку з противоправною поведінкою відповідача.

Ст. 1167 ЦК України вказує на підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, завдану фізичній особі неправомірними діями. Моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Провина відповідача в незаконних діях знайшла своє підтвердження у судовому засіданні.

Стаття 5 Закону України Про захист прав споживача, вказує, що Держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди згідно ст. 22 закону України Про захист прав споживача.

Враховуючи обставини справи, особисті якості позивача, суд дійшов до висновку про можливість стягнення моральної шкоди з відповідача, але у розмірі тільки 500 грн.

Крім цього з відповідача необхідно стягнути 51 грн. на користь держави витрати по справі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 16, 22, 1166, 1167 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Магдалинівського РЕМ ВАТ „Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" Дніпропетровські східні електричні мережі    про стягнення   50000 грн.   задовольнити частково.

Стягнути на користь: ОСОБА_1 з Магдалинівського РЕМ ВАТ „Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" Дніпропетровські східні електричні мережі 500 грн.; держави мито 51 грн.

В інший частині позову відмовити.

Повідомити, що особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням у суді 26 січня 2007р. 13.00.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного

суду у Дніпропетровській області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний

строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього

протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку

4.4 ст. 295 ЦПК України.