У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 лютого 2012 рокум. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Головуючого: Пшонки М.П.,
Суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М.,Макарчука М.А., Маляренка А.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, прокуратури Сімферопольського району в Автономній Республіці Крим, Сімферопольського РВ ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим про відшкодування моральної шкоди,
за касаційними скаргами Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим та заступника прокурора Автономної Республіки Крим на рішення Сімферопольського районного суду Автономній Республіці Крим від 30 березня 2010 року та рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 червня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_4 звернувся до місцевого суду з вищезазначеним позовом, обгрунтовуючи вимоги тим, що 23 червня 2006 року сталася ДТП за його участю та участю водія ОСОБА_5, внаслідок якої його донька ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, а дружина - ОСОБА_7 - тяжкі тілесні ушкодження. 17 листопада 2007 року позивача притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України та вироком Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим засуджено на 4 роки позбавлення волі з випробуванням на 2 роки з позбавленням прав на управління транспортними засобами. Ухвалою колегії суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду АР Крим від 12 серпня 2008 року вирок скасовано та справу направлено на додаткове розслідування.
Постановою від 5 лютого 2009 року кримінальна справа відносно позивача закрита на підставі п. 2 ст. 6 УПК України. Отже, внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, а також необхідності доводити свою невинуватість він поніс значні моральні страждання, які оцінив у вищезазначеному розмірі.
Рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 30 березня 2010 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 шляхом списання з розрахункового рахунку Державного казначейства України 25 000 грн. на відшкодування моральної шкоди завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 червня 2010 року, рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 30 березня 2010 року частково змінено, а саме:
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 шляхом списання з розрахункового рахунку Державного казначейства України 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.
В іншій частині рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим просить рішення районного та апеляційного судів скасувати, ухваливши нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі заступник прокурора Автономної Республіки Крим просить рішення районного та апеляційного судів змінити, постановивши нове рішення, яким зменшити розмір відшкодування моральної шкоди, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права.
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 7 грудня 2011 року на підставі Закону України від 20 жовтня 2011 року № 3932-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України» справа передана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Стягуючи з Державного бюджету України на користь позивача 25 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, місцевий суд виходив із факту незаконного притягнення як обвинуваченого та негативних впливів притягнення його до кримінальної відповідальності.
Скасовуючи рішення місцевого суду та збільшуючи розмір відшкодування, апеляційний суд виходив із того, що рішення місцевого суду не містить мотивів визначеного розміру відшкодування.
Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.
Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого.
Відповідно до ст. 13 цього ж Закону питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
Відшкодування моральної шкоди за час перебування під
слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Судами попередніх інстанцій встановлено і не заперечується в касаційній скарзі, що 23 червня 2006 року за участю позивача сталася ДТП 17 листопада 2007 року позивача притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України та вироком Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим засуджено на 4 роки позбавлення волі з випробуванням на 2 роки з позбавленням прав на управління транспортними засобами. Ухвалою колегії суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12 серпня 2008 року вирок скасовано, а справу направлено на додаткове розслідування. Постановою від 5 лютого 2009 року кримінальна справа відносно позивача закрита на підставі п. 2 ст. 6 УПК України.
Встановивши, що позивач перебував під слідством та судом 1 рік 2 місяці та 18 днів місцевий суд дав правильну правову оцінку.
За таких обставин місцевий суд, встановивши на підставі доказів, яким було дано належну оцінку те, що позивач перебував під слідством та судом 1 рік 2 місяці та 18 днів, прийшов до правильного висновку, що позивач зазнав моральних страждань і обґрунтовано визначив розмір відшкодування.
Апеляційний суд у порушення вимог ст.ст. 213, 214 і 315 ЦПК України встановлені місцевим судом факти не спростував та ґрунтуючись на тих самих доказах, дійшов помилкового висновку про необґрунтованість розміру відшкодування, визначеного місцевим судом.
Таким чином, місцевий суд, повно та всебічно встановивши обставини справи й визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, правильно застосував правові норми та ухвалив законне, обґрунтоване та справедливе рішення.
Згідно з вимогами ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційні скарги Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим та заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 червня 2010 року скасувати, а рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 30 березня 2010 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Пшонка М.П.
Судді: Леванчук А.О.
Мазур Л.М.
Макарчук М.А.
Маляренко А.В.