АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 1610/2548/2012 Номер провадження 11/786/303/2013 Головуючий у 1-й інстанції Голубенко Віктор Левович Доповідач Ландар О. В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого Ландара О.В.
Суддів Кожевнікова О.В., Тараненка Ю.П.
за участю прокурора Гринь А.С.
захисника ОСОБА_1
потерпілої ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_2 та прокурора Кобеляцького району на вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08 січня 2013 року,-
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженець і житель м. Лубни, громадянина України, освіта
середня, одружений, маючого одну неповнолітню дитину,
військовозобов'язаний, працюючий охоронником ППС АФ
«Хлібороб», в силу ст.89 КК України не судимого,-
засуджений за ч.2 ст.286 КК України із застосуванням ст.69 КК України на два роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області судові витрати в сумі 1029,84 грн. за проведення автотехнічної експертизи.
Згідно зі ст. 81 КПК України вирішено питання про речові докази.
За змістом вироку суду, ОСОБА_3 визнаний винуватим у тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_2, приблизно о 04 год. 50 хв., керуючи автомобілем «Опель-Кадет» ДНЗ НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4, рухаючись по автодорозі Дніпропетровськ-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка , в напрямку м. Дніпропетровська, на перехресті нерівнозначних доріг, при виїзді на головну дорогу «Олександрія-Полтава», в районі с. Бутенки Кобеляцького району, в порушення п.п.16.11 та 2.2 розділу 33 Правил дорожнього руху України, не дав дорогу автомобілю «ГАЗ-33021» ДНЗ НОМЕР_2, що належить ПАТ «Комсомольський хлібзавод», під керуванням водія ОСОБА_5, який рухався по головній дорозі в напрямку м. Полтави, та допустив з ним зіткнення.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Опель-Кадет» ОСОБА_6,1953р.н.., від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_3 порушує питання про пом'якшення покарання шляхом застосування ст.75 КК України, посилаючись на визнання вини, каяття, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, стан здоров'я, відсутність претензій з боку потерпілої, клопотання трудового колективу ПСП «Агрофірма «Хлібороб» про застосування стосовно нього покарання не пов'язаного з реальним позбавленням волі.
Потерпіла ОСОБА_2, яка також просить звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням, посилаючись на аналогічні доводи.
Прокурор Кобеляцького району, не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_3, просить вирок суду скасувати і постановити новий, яким засудити його на 4 роки позбавлення волі із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
На думку прокурора, обране засудженому покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним тяжкого злочину та особі засудженого через його надмірну м'якість, оскільки суд при призначенні покарання безпідставно застосував ст. 69 КК України і достатньо не врахував дані про особу винного, який втретє притягується до кримінальної відповідальності, допустив грубі порушення ПДР з людськими жертвами.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_3, його захисника ОСОБА_1 та потерпілу ОСОБА_2, які підтримували апеляції та просили про пом'якшення покарання із застосуванням ст.75 КК України, вислухавши думку прокурора Гринь А.С. про законність та обґрунтованість вироку районного суду та відсутність підстав до задоволення усіх апеляцій, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів не знаходить підстав до їх задоволення.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3. у вчиненні зазначеного злочинного діяння, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі й дослідженими в судовому засіданні доказами, є обґрунтованим і ніким із учасників судового розгляду не оспорюється.
Дії засудженого ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_6 і така кваліфікація ніким із апелянтів під сумнів не ставиться.
Із мотивувальної частини вироку видно, що при обранні покарання ОСОБА_3 суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. 65 КК України, врахував усі обставини, що впливають на вид і міру покарання - ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним необережного злочину, визнання вивини, каяття, відшкодування майнової та моральної шкоди та відсутність претензій з боку потерпілої у зв'язку з чим дійшов до обґрунтованого висновку про можливість застосування ст.69 КК України і переходу до іншого, більш м'якого виду покарання, не зазначеного в санкції ч.2 ст. 286 КК України, у виді обмеження волі.
У той же час суд правильно взяв до уваги характер злочину та його наслідки. Із матеріалів справи видно, що дана дорожньо-транспортна пригода з тяжкими наслідками сталася виключно через злочинну недбалість засудженого ОСОБА_3, який в суху і ясну погоду, виїжджаючи з другорядної дороги, на якій задовго до перехрестя із головною дорогою установлена низка інформаційно - вказівних та попереджувальних знаків і надписів, знаків пріоритету та обмеження швидкості, грубо порушив їх приписи, ігнорував вимоги знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», виїхав на головну дорогу, не надавши переваги в русі автомобілю ГАЗель, та вчинив ДТП з людськими жертвами.
Вбачається, що засуджений ОСОБА_3 уже двічі притягувався до кримінальної відповідальності і тільки за півтора місяці до автоаварії був звільнений від відбуття покарання за збут наркотиків по закінченню іспитового терміну.
За таких обставин, незважаючи на те, що потерпілою від злочинної недбалості засудженого стала його близька родичка і її донька (сестра дружини засудженого) не має до нього претензій, враховуючи сам характер злочину, що є тяжким, його наслідки і дані про особу винного, який втретє притягується до кримінальної відповідальності, районний суд прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення йому реального покарання у виді обмеження волі.
Таке покарання, всупереч апеляційних скарг, на переконання колегії суддів, є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 і попередження нових злочинів.
Тому підстав для скасування чи зміни вироку колегія суддів не вбачає.
З огляду на наведене та керуючись ст. ст. 365, 366, КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_2 та прокурора Кобеляцького району залишити без задоволення, а вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08 січня 2013 року щодо засудженого ОСОБА_3 - без змін.
СУДДІ:
Кожевніков О.В. Ландар О.В. Тараненко Ю.П.