У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
11 жовтня 2006 року |
м. Київ |
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого: Панталієнка П.В.,
суддів: Косенка В.Й. Костенка А.В.,
Патрюка М.В., Тітова Ю.Г.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у спільному майні, придбаному у шлюбі і розподіл спільного майна, придбаного у шлюбі, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 2 грудня 2004 року
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2003 року позивач звернувся в суд із зазначеним позовом.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 16 вересня 2004 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 2 грудня 2004 року рішення суду першої інстанції скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому його складі.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржувану ухвалу та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи колегія суддів Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що першим допущено порушення норм процесуального права, що перешкоджає суду апеляційної інстанції дослідити нові докази чи обставини, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Проте мотиви скасування рішення суду й направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, покладені в основу ухвали суду апеляційної інстанції, суперечать нормам процесуального права.
Так, ст. 307 ЦПК України 1963 року (який діяв на час постановлення оскаржуваного судового рішення) передбачає, що рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справа розглянута неповноважним суддею; рішення ухвалено чи підписано не тим суддею, який розглядав справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, не повідомлених про час і місце судового засідання; суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не були притягнуті до участі в справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 301 ЦПК України 1963 року суд апеляційної інстанції може встановлювати нові факти, досліджувати нові докази, а також докази, які, на думку осіб, що беруть участь у справі, судом першої інстанції досліджувалися з порушенням встановленого ЦПК України 1963 року порядку.
У порушення вимог ст. ст. 301, 307 ЦПК України 1963 року апеляційний суд безпідставно направив справу на новий розгляд у суд першої інстанції, ухилившись тим самим від процесуальних обов'язків, які покладені на нього Законом при перегляді судових рішень.
За таких обставин колегія суддів Судової палати вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції не може залишатися в силі й підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд у суд апеляційної інстанції.
Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 2 грудня 2004 року скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд в апеляційний суд Полтавської області.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: П.В. Панталієнко
судді: В.Й. Косенко
А.В. Костенко
М.В. Патрюк