АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11/793/247/13 Головуючий по 1 інстанції

Категорія: ст. 296 ч. 2 КК України Чепурний В.П.

Доповідач в апеляційній інстанції Безверхий І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2013 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Безверхого І.В.,

суддів Літвінцева В.М., Ятченка М.О.,

за участю прокурора Якушиної О.В.,

адвоката ОСОБА_3,

представника потерпілого ОСОБА_4,

потерпілого ОСОБА_5,

засудженого ОСОБА_6,

кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, засудженого ОСОБА_6 на вирок Соснівського районного суду м. Черкасти від 15.01.2013 року, яким

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1

року народження, раніше не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 296 КК України на два роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим терміном на два роки. На підставі ст. 76 КК України ОСОБА_6 зобов'язано не виїжджати за межі України без дозволу та без повідомлення органу КВІ, не міняти і не лишати свого місця проживання і тимчасово за встановленим графіком відвідувати ці органи для реєстрації і повідомляти їх про своє місце роботи, проживання чи навчання.

Із засудженого ОСОБА_6 стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_5 15000 грн.

Речові докази по справі відсутні.

За вироком суду ОСОБА_6 засуджений за те, що він 01.02.2010 року близько 16.05 год., перебуваючи разом з невстановленою в ході досудового слідства особою чоловічої статі на зупинці громадського транспорту "Драматичний театр", що розташована на перехресті бул. Шевченка та вул. О. Дашкевича в м. Черкаси, грубо порушуючи громадський порядок у частині забезпечення спокійних умов відпочинку громадян і виражаючи явну неповагу до суспільства, ігноруючи елементарними правилами поведінки в суспільстві, виражаючись нецензурною лайкою, наніс гр. ОСОБА_5 прямий удар кулаком руки в область грудної клітини та носком правої ноги в гомілку лівої ноги, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді крововиливу правого плеча, крововиливу лівої гомілки, які згідно висновку судово-медичного експерта № 125/143 від 20.07.2010 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Не оспорюючи фактичні обставини справи, які суд визнав доведеними і кваліфікації дій засудженого ОСОБА_6, прокурор в апеляції ставить питання про скасування вироку місцевого суду, як незаконного та з підстав невідповідності призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м'якості та неправильного застосування закону.

Зазначає, що при призначенні ОСОБА_6 покарання, суд не в повній мірі врахував ступінь небезпечності вчиненого даним засудженим злочину, який віднесено до категорії середньої тяжкості злочинів, а також його особу та відношення до скоєння інкримінованого йому злочину, який свою вину не визнав. Вважає, що за таких обставин відсутні підстави для призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України. Просить постановити по справі новий вирок, яким засудити ОСОБА_6 за ст. 296 ч. 2 КК України до 3 років позбавлення волі, без застосування вимог ст. 75 КК України.

В поданій засудженим ОСОБА_6 апеляції, останній ставить питання про скасування вироку суду першої інстанції щодо нього та закриття справи.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що судом під час розгляду справи не усунуті протиріччя в доказах його вини. Вважає, що рішення винесено місцевим судом в однобічному порядку, поверхово, без належного дослідження всіх обставин справи.

Зазначає, що його вина ні органом досудового слідства, ні судом у вчиненні інкримінованого йому злочині, не доведена.

В змінах до апеляції прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та неповнотою судового слідства та направлення матеріалів справи на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що суд першої інстанції при постановленні обвинувального вироку за результатами розгляду кримінальної справи не в повному обсязі дослідив письмові докази по справі та задовольнив цивільний позов не мотивувавши, яка саме стягнута шкода моральна чи матеріальна, що є, як вважає прокурор, істотним порушенням вимог КПК та підставою для скасування даного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, підтримавшого апеляцію прокурора в зміненому її вигляді, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, засудженого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_3, підтримавших подану засудженим ОСОБА_6 апеляційну скаргу та просили її задоволити і відмовити в задоволенні апеляції із змінами прокурора, потерпілого ОСОБА_5 і його представника ОСОБА_4, які не підтримали апеляцію прокурора і вважавших вирок суду першої інстанції законним та обгрунтованим, а доводи наведені в апеляції засудженого ОСОБА_6 вважали необгрунтованими, надуманими та непереконливими, перевіривши матеріали справи та обміркувавши над доводами вищезазначених апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора в зміненому її вигляді підлає до задоволення, а апеляційна скарга засудженого ОСОБА_6 підлягає до часткового її задоволення виходячи з наступних підстав.

Так, у відповідності до вимог ст. 323 КПК України 1960 року, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.

Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Але, як випливає із матеріалів справи, зокрема, з протоколу судового засідання та оскаржуваного вироку суду, ці вимоги закону при розгляді справи по суті судом першої інстанції дотримані не були.

Дослідження матеріалів справи згідно протоколу судового засідання носило формальний характер, оскільки відповідно до т. 2, а.с. 61 (див. мат. справи) судом були досліджені лише 11 процесуальних документів по справі, хоча розгляд справи місцевим судом проводився не в спрощеному порядку, а тому підлягали дослідженню в ході судового слідства по справі всі матеріали справи.

При цьому у вироку суд посилається на письмові докази, наявні в матеріалах справи, без належного розкриття їх змісту та належної аргументації доказової бази вини ОСОБА_6

Однією із підстав для скасування або зміни вироку є однобічність або неповнота, в тім числі і судового слідства, про що зазначено в ст. 367 КПК України 1960 року.

Згідно ст. 368 ч. 2 п. 1 КПК України, судове слідство визнається неповним і однобічним, коли не були допитані певні особи, покази яких мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Незважаючи на невизнання своєї вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства злочині, останнім в судовому засіданні в ході судового слідства було заявлене клопотання про допит в судовому засіданні в якості свідків по справі ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які як під час досудового слідства по справі так і в суді першої інстанції стверджували, що ОСОБА_6 у зазначений час перебував на своєму робочому місці і виконував свої функціональні обов'язки, а також ОСОБА_9, який під час досудового слідства стверджував, що ОСОБА_6 перебував на момент вчинення злочину на своєму робочому місці. Тобто, вказані особи створюють алібі ОСОБА_6, однак, з невідомих причин їх покази судом першої інстанції не були перевірені належним чином та безпідставно відкинуті при постановленні обвинувального вироку по справі. Місцевим судом у вироку навіть зазначено, що „... суд при прийнятті рішення по справі не прийняв до уваги пояснення свідків даних на досудовому слідстві ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, та даних показів від ОСОБА_7, ОСОБА_8 даних ними у судовому засіданні ...". Але, суд при постановленні оскаржуваного вироку згідно чинного кримінально-процесуального законодавства повинен був прийняти до уваги всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку в сукупності з іншими доказами по справі і прийняти по справі законне, мотивоване і обгрунтоване рішення. При цьому, судом першої інстанції не було вжито заходів для забезпечення явки свідка ОСОБА_9 в судове засідання для з'ясування вказаних обставин, хоча покази останнього мають суттєве значення по справі та необхідні для перевірки алібі засудженого ОСОБА_6

Таким чином, при розгляді справи по суті судом була допущена невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки за наявності суперечливих доказів суд у вироку не зазначив, чому він взяв до уваги одні докази, а зокрема покази свідків та потерпілого і не дав належної оцінки показам інших свідків по справі, що у відповідності до ст. 367 КПК України 1960 року є підставою для скасування цього судового рішення з наступним направленням справи на новий судовий розгляд.

Що стосується законності вироку суду в частині вирішення заявленого потерпілим по справі цивільного позову, то колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні даного питання під час розгляду справи по суті, не були належним чином виконані вимоги ст. 334 КПК України 1960 року. Так, відповідно до вимог ст. 334 КПК України 1960 року у мотивувальній частині вироку викладаються підстави для задоволення або відхилення цивільного позову, а також підстави для відшкодування матеріальних збитків. При цьому суд має навести у вироку мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення цивільного позову або покладення на засудженого обов"язку відшкодувати шкоду, зазначивши, якою дією чи бездіяльністю її заподіяно, якими доказами це підтверджується, а також провести відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню, вказати матеріальний закон, на підставі якого вирішено позов.

Так, задовольняючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 про стягнення на його користь шкоди в сумі 15000 грн., місцевий суд зіслався на те, що останньому була завдана шкода злочинними діями підсудного, що призвело до порушення життєвих його зв'язків. Однак судом першої інстанції під час розгляду даної справи не з'ясовувалося питання у засудженого ОСОБА_6 чи визнає він вказаний цивільний позов по справі та в якому його обсязі. Також, не конкретизовано того чи вказана шкода відноситься до матеріальної чи до моральної, а лише зазначено, що завдана ОСОБА_5 шкода змусила останнього звертатися до лікувальних та правозахисних установ. Також з матеріалів справи вбачається, що питання про вартість лікування потерпілого, чеки про вартість медикаментів та які саме суми грошей на їх придбання були витрачені потерпілим, то у вироку місцевого суду про це взагалі не зазначено нічого.

При цьому суд мав врахувати і матеріальне становище самого ОСОБА_6, чи працює він та чи має який-небудь заробіток. Хоча у вироку суду зазначено, що ОСОБА_10 є інвалідом 3 групи.

А тому колегія суддів вважає, що за таких обставин місцевим судом допущена неповнота дослідження цивільного позову в зв'язку з чим вирок суду і в цій частині підлягає до скасування з направленням справи на новий судовий розгляд під час якого підлягають перевірці позовні вимоги потерпілого ОСОБА_5 в повному об"ємі та відповідність їх вимогам закону.

Крім цього, по за увагою суду залишилась та обставина, що у жовтні 2008 року відносно ОСОБА_5 було порушено кримінальну справу за ч. 1 ст. 121 та за ч.1 ст. 187 КК України за нанесення ОСОБА_5 ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень та одночасного вчинення розбійного нападу відносно ОСОБА_6, внаслідок чого останній став інвалідом 3 групи ( див. копія ухвали апеляційного суду Черкаської області від 07.11.2012 року в мат. справи).

Після вказаних подій ОСОБА_6 було проведено в медичних закладах дві трепанації черепу та вставлено титанову платину. Крім цього, на лівій руці ОСОБА_6 мається підшкірний розрив сухожилка глибокого згинача 4 пальця лівої кисті з розвитком стійкої згинальної контрактури суглобів пальця із значним порушенням його функції, що можливо позбавляла його фізичної можливості наносити тілесні ушкодження потерпілому по справі. Однак в судовому засіданні вказані обставини судом першої інстанції не перевірялися та їм не давалася належна правова оцінка.

Вказані порушення кримінально-процесуального закону судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного вироку є істотними в зв'язку з чим даний вирок підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд в той же суд в іншому його складі.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 367 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляцію прокурора в її зміненому вигляді, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, - задоволити, а апеляцію засудженого ОСОБА_6 - задоволити частково.

Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 січня 2013 року відносно ОСОБА_6 засудженого за ч. 2 ст. 296 КК України - скасувати, а матеріали кримінальної справи направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому його складі.

Головуючий

Судді