АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11/793/139/13 Головуючий по 1 інстанції

Категорія: ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України Івахненко О.Г.

Доповідач в апеляційній інстанції Безверхий І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2013 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого судді Безверхого І.В.,

суддів Демиденка А.І., Літвінцева В.М.,

за участю прокурора Буджерака М.Р.,

захисника адвоката ОСОБА_3,

підсудного ОСОБА_4,

розглянула кримінальну справу за апеляційними скаргами прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції та заступника прокурора Черкаської області на постанову Чигиринського районного суду Черкаської області від 20.12.2012 року, якою кримінальна справа відносно ОСОБА_4 за його обвинуваченням за ст.ст. 364 ч.2, 366 ч.2 КК України направлена прокурору Черкаської області для проведення додаткового розслідування.

Згідно матеріалів справи, органом досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він будучи у відповідності до протоколу № 1 від 31.03.2002 року територіальної виборчої комісії про результати голосування і виборів Суботівського сільського голови Чигиринського району Черкаської області; протоколу від 26.03.2006 року Суботівської територіальної (окружної) виборчої комісії про підсумки голосування і результати виборів Суботівського сільського голови в одномандатному окрузі та протоколу від 01.11.2010 року Суботівської сільської виборчої комісії про підсумки голосування в одномандатному виборчому окрузі з виборів Суботівського сільського голови, обраним головою Суботівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, здійснюючи функції представника влади, будучи наділеним організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, являючись службовою особою органів місцевого самоврядування 5 категорії 11 рангу у період із 04.05.2002 року по 01.03.2005 року, 4 категорії 9 рангу у період із 01.03.2005 року по 01.01.2009 року, 4 категорії 8 рангу у період із 01.01.2009 року по 01.01.2011 року та 4 категорії 7 рангу у період із 01.01.2011 року по даний час, використовуючи надані йому повноваження всупереч інтересам служби, діючи умисно, в інтересах третіх осіб, в порушення вимог чинного законодавства України, що регламентує порядок охорони пам'яток археології, культури та історії, у період грудня 2004 року - січня 2010 року вчинив зловживання своїм службовим становищем, заподіявши тяжкі наслідки державним інтересам та вчинив при цьому службове підроблення за наступних обставин.

Так, 11 грудня 2004 року до Суботівської сільської ради звернувся ОСОБА_5 із заявою про надання йому у власність земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,33 га.

16 грудня 2004 року, у ході розгляду заяви ОСОБА_5, виконавчим комітетом Суботівської сільської ради було прийняте рішення № 59 про передачу останньому у приватну власність вищевказаної земельної ділянки.

При цьому, у ході розгляду вказаної заяви, Суботівський сільський голова ОСОБА_4, головуючи на засіданні виконавчого комітету сільської ради, достовірно знаючи, що відповідно до Закону УРСР №3600-ІХ від 13.07.1978 року «Про охорону і використання пам'яток історії та культури», Закону України № 1805-ПІ від 08.06.2000 року «Про охорону культурної спадщини», Генеральної схеми зон охорони Чигиринського історико-культурного заповідника, яка затверджена рішенням виконкому Черкаської обласної ради народних депутатів №39 від 16.03.1992 року, Розпорядження Голови Черкаської облдержадміністрації №129 від 12.03.1996 року «Про доповнення списку пам'яток історії та культури області, що перебувають під охороною держави», Генерального плану розвитку Національного історико-культурного заповідника «Чигирин», затвердженого Наказом Міністерства культури і мистецтва України № 10-6146/18 від 26.11.2002 року, вказана земельна ділянка входить до меж території пам'ятки археології «Суботівське багатошарове поселення» та являється пам'яткою археології і може перебувати виключно у державній власності, будучи згідно зі ст. 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини» наділеним обов'язком вживати заходів щодо охорони пам'яток археології, діючи умисно, в інтересах ОСОБА_5, зловживаючи своїм службовим становищем, сприяв своїми діями, які виразились у прихованні від членів виконавчого комітету інформації щодо заборони на відчуження даної земельної ділянки, у прийнятті вказаного рішення.

У подальшому, у грудні 2005 року, в продовження реалізації свого злочинного умислу, направленого на незаконну передачу в приватну власність вищевказаної земельної ділянки, ОСОБА_4 підписав виготовлені спеціалістом-землевпорядником Суботівської сільської ради ОСОБА_6, якому нічого не було відомо про злочинні наміри ОСОБА_4, витяг із рішення № 59 від 16.12.2004 року про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_5 та довідку № 626 від 21.12.2005 року, якою засвідчувалась згода Суботівської сільської ради на передачу ОСОБА_5 у приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_1, і видав їх останньому.

Отримавши вказані документи ОСОБА_5, надав їх до Чигиринської регіональної філії Черкаського регіонального відділу «Центр державного земельного кадастру» для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

У березні 2006 року після виготовлення вказаної технічної документації із землеустрою із заявою про її затвердження до Суботівської сільської ради звернулась дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_7, що діяла в інтересах останнього.

24 березня 2006 року у ході засідання виконавчого комітету Суботівської сільської ради було прийнято рішення № 23 «Про затвердження технічної документації по видачі державних актів на право власності на землю громадянам» додаток № 1 до нього, згідно з якими Суботівська сільська рада затвердила подану ОСОБА_5 вищевказану технічну документацію із землеустрою, підтвердила його право власності на вищевказану земельну ділянку площею 0,2086 га та надала дозвіл Чигиринському районному відділу Черкаської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» на виготовлення державного акту на право власності на землю та його державну реєстрацію.

При цьому, ОСОБА_4 головуючи на вказаному засіданні виконкому, будучи зобов'язаним, у відповідності до чинного законодавства, вживати заходи, щодо охорони пам'яток археології, які знаходяться у адміністративних межах Суботівської сільської ради, діючи умисно та в інтересах ОСОБА_5, достовірно знаючи, що земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: Черкаська область Чигиринський район АДРЕСА_1 є пам'яткою археології і передача її у приватну власність згідно ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» заборонена, зловживаючи своїм службовим становищем сприяв своїми діями, які виразились у прихованні від членів виконавчого комітету інформації щодо заборони на відчуження даної земельної ділянки, в прийнятті виконавчим комітетом Суботівської сільської ради вказаного рішення.

У подальшому, на підставі рішення Суботівської сільської ради № 23 від 24.03.2006 року і додатку № 1 до нього, а також технічної документації із землеустрою, ОСОБА_5 було видано державний акт на право власності на землю серії ЧР № 011286 від 31.03.2006 року, яким було засвідчено остаточний перехід у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки розташованої у АДРЕСА_1, площею 0.2086 га, яка являється пам'яткою археології та вартість якої на момент отримання ОСОБА_5 державного акту на землю, становила 6608878,28 гри.

Крім того, на початку червня 2009 року до Суботівської сільської ради звернулась жителька с. Суботів ОСОБА_8 із клопотанням про надання їй дозволу на розробку технічної документації із землеустрою на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_2.

У ході розгляду даного клопотання ОСОБА_4 достовірно знаючи, що дана земельна ділянка являється пам'яткою археології, оскільки входить до меж території пам'ятки археології «Суботівське багатошарове поселення» і може перебувати виключно у державній власності, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах ОСОБА_8 видав їй дозвіл № 121 від 08.06.2009 року на розробку технічної документації із землеустрою щодо оформлення права приватної власності на вказану земельну ділянку (за виключенням ділянки під жилим будинком з надвірними спорудами, які рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області 15.11.2007 року визнані за ОСОБА_8 як спадкоємницею майна свого сина ОСОБА_9), а також витяг із рішення Суботівської сільської ради № 36 від 28.08.1996 року про розгляд заяв ОСОБА_8 та ОСОБА_9 по приватизації особистих присадибних ділянок, для їх надання до землевпорядної організації з метою складання технічної документації із землеустрою.

Отримавши зазначені документи разом з вищевказаним рішенням Чигиринського районного суду, ОСОБА_8 надала їх до ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 з призначенням для будівництва та обслуговування господарських будівель та споруд площею 0,0325 га і для ведення особистого селянського господарства площею 0,1101 га.

Після виготовлення вказаної технічної документації із землеустрою у січні 2010 року ОСОБА_8 звернулась до Суботівської сільської ради, із клопотанням про її затвердження.

26 січня 2010 року ОСОБА_4, маючи реальну можливість попередити спричинення тяжких наслідків охоронюваним законом державним інтересам, діючи в інтересах ОСОБА_8, достовірно знаючи, що земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: Черкаська область Чигиринський район АДРЕСА_2, входить до меж території пам'ятки археології «Суботівське багатошарове поселення» та являється пам'яткою археології і передача її у приватну власність згідно ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» заборонена, що рішення про затвердження технічної документації із землеустрою надане ОСОБА_8 на сесії не приймалось, оскільки він як головуючий не виносив це питання на розгляд сесії, зловживаючи своїм службовим становищем, підписав, виготовлене за його вказівкою секретарем Суботівської Сільської ради ОСОБА_10, якому нічого не було відомо про злочинні наміри ОСОБА_4, рішення № 29-3/У від 26.01.2010 року з додатком № 1 до нього, згідно з яким на сесії Суботівської сільської ради нібито було прийняте рішення про затвердження технічної докуменчації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельні ділянки ОСОБА_8 для будівництва та обслуговування господарських будівель та споруд площею 0,0325 га і для ведення особистого селянського господарства площею 0,1101 га.

У подальшому, на підставі рішення Суботівської сільської ради № 29-3/У від 26.01.2010 року і додатку № 1 до нього, а також технічної документації із землеустрою, ОСОБА_8 було видано державні акти на право власності на землю серії ЯЛ № 781853 від 09.06.2010 року і ЯЛ № 781854 від 09.06.2010 року, якими було засвідчено остаточний перехід у приватну власність ОСОБА_8 земельної ділянки, розташованої у с. Суботів по АДРЕСА_2, загальною площею 0,1426 га, яка являється пам'яткою археології та вартість якої на момент отримання ОСОБА_8 державного акту на землю, становила 12324623,93 грн.

Крім цього, ОСОБА_4, займаючи посаду голови Суботівської сільської ради, будучи службовою особою місцевого самоврядування, діючи умисно, в інтересах третіх осіб, у період з грудня 2004 року по січень 2010 року, зловживаючи своїм службовим становищем, використовував своє службове становище всупереч інтересам служби, спричинив своїми діями тяжкі наслідки державним інтересам, які полягають у заподіянні матеріальних збитків у вигляді незаконної передачі у приватну власність земельних ділянок - пам'яток археології загальною площею 0,3512 га та вартістю 18933502,21 грн., що більш ніж в 66130 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, чим вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України - зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Крім цього, ОСОБА_4 будучи головою Суботівської сільської ради, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах третіх осіб, з метою незаконної передачі у приватну власність земельної ділянки-пам'ятки археології площею 0,1426 га та вартістю 12324623,93 грн., у січні 2010 року умисно, склав та видав завідомо неправдиві документи, що спричинило тяжкі наслідки.

Так, 26 січня 2010 року ОСОБА_4, з метою незаконної передачі у приватну власність ОСОБА_8 земельної ділянки, розташованої у с. Суботів по АДРЕСА_2, загальною площею 0,1426 га., яка являється пам'яткою археології, достовірно знаючи, що вона входить до меж території пам'ятки археології "Суботівське багатошарове поселення" і передача її у приватну власність згідно ст. 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" заборонена, що рішення про затвердження технічної документації із землеустрою наданої ОСОБА_8 на сесії не приймалось, оскільки він як головуючий не виносив це питання на розгляд сесії, зловживаючи своїм службовим становищем, в с. Суботів в приміщенні сільської ради надав вказівку секретарю Суботівської сільської ради ОСОБА_10, якому нічого не було відомо про злочинні наміри ОСОБА_4, виготовити рішення сесії №29-3/V від 26.01.2010 року з додатком №1 та внести в них відомості, про затвердження на сесії сільської ради технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельні ділянки ОСОБА_8 для будівництва та обслуговування господарських будівель та споруд площею 0,0325 га і для ведення особистого селянського господарства площею 0,1101 га.

Після виготовлення за допомогою комп'ютерної техніки вказаного рішення, ОСОБА_4 в приміщенні Суботівської сільської ради його підписав, після чого воно було видане ОСОБА_8 для оформлення державного акту на право власності на землю.

У подальшому, на підставі вищевказаного фіктивного рішення Суботівської сільської ради і додатку №1 до нього, а також технічної документації із землеустрою, ОСОБА_8 було видано державні акти на право власності на землю серії ЯЛ №781853 від 09.06.2010 року і ЯЛ №781854 від 09.06.2010 року, якими було засвідчено остаточний перехід у приватну власність ОСОБА_8 земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_2, загальною площею 0,1426 га, яка являється пам'яткою археології та вартість якої на момент отримання ОСОБА_8 державного акту на землю, становила 12324623,93 грн.

Крім того, він же, займаючи посаду голови Суботівської сільської ради, будучи службовою особою місцевого самоврядування, діючи умисно, в інтересах третіх осіб, у січні 2010 року склав та видав завідомо неправдиве рішення Суботівської сільської ради, що спричинило тяжкі наслідки, які полягають у заподіянні матеріальних збитків у вигляді незаконної передачі в приватну власність земельної ділянки-пам'ятки археології загальною площею 0,1426 га та вартістю 12324626,96 грн., що у 28365 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, чим вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 366 КК України - складання, видача службовою особою завідомо неправдивих документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки.

Направляючи справу на додаткове розслідування під час розгляду справи по суті за клопотанням підсудного ОСОБА_4 суд першої інстанції у постанові зіслався на неповноту досудового розслідування, яку неможливо усунути в судовому засіданні.

Неповнота слідства проявилася у тому, що органом досудового слідства не розкриті суб'єктивна та об'єктивна сторони злочинів передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України, які інкриміновані підсудному ОСОБА_4 згідно постанови про притягнення його в якості обвинуваченого від 07.06.2012 року, та відсутність у матеріалах справи проведених слідчих дій по визначенню вартості земельних ділянок загальною площею 0,1426 га. в с сумі 12322626,96 грн. по АДРЕСА_2 в с. Суботів Чигиринського району Черкаської області.

Вказує також на інші недоліки, які мають місце по справі.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням прокурор, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, просить постанову місцевого суду скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд.

При цьому зазначає, що підстави дослідування, викладені в оскаржуваній постанові, не є обґрунтованими, крім того, зазначені питання можливо вирішити під час розгляду справи шляхом дачі судових доручень в порядку ст. 315-1 КПК України в редакції 1960 року.

В поданій апеляції прокурор, який затвердив обвинувальний висновок по справі також просить постанову суду першої інстанції скасувати у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

При цьому зазначає про передчасність винесення такої постанови, вважає, що всі зазначені в ній підстави, на які посилається місцевий суд, можливо вирішити в судовому засіданні шляхом дачі відповідних судових доручень. Просить скасувати оскаржувану постанову місцевого суду, а матеріали справи направити до місцевого суду на новий судовий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, підтримавшого вищезазначені апеляції прокурорів, думку підсудного ОСОБА_4 про законність судового рішення місцевого суду від 20.12.2012 року, думку захисника підсудного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3, яка підтримала позицію свого підзахисного, перевіривши матеріали справи та обміркувавши над доводами вищезазначених апеляцій прокурорів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції прокурорів підлягають до задоволення виходячи з наступних підстав.

Так, у відповідності до вимог ст. 281 КПК України 1960 року, повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» зазначено, що повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду справи допускається лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства. Досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам статтей 22 і 64 КПК України 1960 року не були досліджені або були поверхово чи однобоко досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, не були допитані певні особи; не витребувані й недосліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин; тощо). Крім цього, згідно п. 9 вищевказаної ППВСУ, відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України 1960 року повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні.

При ухваленні рішення про направлення справи на додаткове розслідування вказані вимоги Закону та Пленуму ВСУ, суд першої інстанції, не виконав, так як недоліки досудового слідства на які вказує суд першої інстанції в разі необхідності та доцільності можуть бути усунуті в ході судового слідства та дачі відповідних судових доручень у порядку, передбаченому ст. 315-1 КПК України 1960 року, вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування процесуальних прав учасників процесу.

За необхідності суд міг відкласти розгляд справи для витребування додаткових доказів по справі, відповідно до положень ст. 280 КПК України 1960 року.

Так, із протоколу судового засідання вбачається, що судом вирішувалося питання про дослідження доказів в порядку ст. 299 КПК України (т. 6, а.с. 164), однак, згідно цього ж протоколу судового засідання докази були досліджені в повному обсязі, зокрема: допитано свідків по справі, досліджено письмові матеріали справи в повному обсязі та допитано підсудного.

Як встановлено по даній справі, після її надходження до суду і при проведенні попереднього розгляду ніхто із учасників судового розгляду не ставив перед судом питання про наявність в ній процесуальних порушень та направлення справи на додаткове розслідування.

І лише після допиту великої кількості свідків, дослідження матеріалів справи в повному обсязі та допиту підсудного, останній заявив клопотання про повернення справи на додаткове розслідування з підстав неповноти досудового слідства по справі.

В той же час судом винесена постанова про направлення справи на додаткове розслідування з посиланням на ряд порушень слідства, зокрема на відсутність в матеріалах справи проведеної слідчої дії щодо визначення вартості земельної ділянки за адресою: Черкаська область, Чигиринський район, АДРЕСА_2.

Що стосується суті цього порушення, то колегія суддів вважає, що воно не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки в матеріалах справи наявний висновок експерта про вартість вказаної земельної ділянки (т. 4, а.с. 277-290).

Крім того, місцевий суд не вияснивши цих обставин і, таким чином, не використавши всі передбачені законом можливості для усунення недоліків слідства, які, на його думку мали місце при розслідуванні справи, виніс постанову про направлення її на додаткове розслідування.

При цьому прокурор посилався на передчасність заявленого клопотання про дослідування справи.

Крім цього, судом першої інстанції в оскаржуваній постанові конкретно не зазначено, які саме слідчі дії необхідно провести під час додаткового досудового розслідування.

З матеріалів справи вбачається, що обвинувачення ОСОБА_11 пред'явлено на підставі зібраних у ході досудового слідства доказів. Докази, на яких ґрунтується обвинувачення, зазначені в обвинувальному висновку у такому вигляді, в якому вони були встановлені органами досудового слідства.

За таких даних, суд мав дати належну оцінку всім встановленим під час досудового та судового слідства доказам по справі на предмет їх допустимості та достатності, в тому числі і показам свідків, та прийняття рішення щодо доведеності вини ОСОБА_4 в інкримінованих йому злочинах, оскільки саме на суд покладено обов'язок, відповідно до вимог ст. 257 КПК України 1960 року, безпосередньо дослідити зібрані по справі докази, та відповідно до вимог ст. 323 КПК України, дати їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В зв'язку з викладеним, враховуючи, що оскаржувана постанова місцевого суду винесена всупереч вимогам ст. 281 КПК України 1960 року та положенням Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», тому вона підлягає до скасування з направленням справи на новий судовий розгляд до того ж суду.

Враховуючи, що суд шляхом дослідження й оцінки доказів при розгляді справи в судовому засіданні повинен сам визначитись щодо доведеності чи недоведеності пред"явленого ОСОБА_11 обвинувачення, колегія суддів вважає, що підстав для направлення справи на додаткове розслідування немає.

А тому, за таких обставин колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляції прокурорів підлягають до задоволення, а постанова суду першої інстанції до скасування з послідуючим направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого місцевому суду необхідно відповідно до вимог кримінально-процесуального закону дослідити зібрані по справі докази, дати їм всебічну, повну та об"єктивну оцінку та вирішити питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованих йому органом досудового слідства злочинах.

Керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України в редакції 1960 року, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляції прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції та заступника прокурора Черкаської області задовольнити.

Постанову Чигиринського районного суду Черкаської області від 20 грудня 2012 року про направлення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України прокурору Черкаської області для організації проведення додаткового розслідування - скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в той же суд.

Головуючий

Судді