Справа № 2609/26607/12

2-6977/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2013 р. м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого: судді Агафонова С.А.,

при секретарях судового засідання Наконечній Т.В., Паламарчук І.О.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із даним позовом, в якому зазначала, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 27 липня 2002 р.

Позивач стверджує, що 6 червня 2010 р. вона повернулася додому в АДРЕСА_1, відповідач перебуваючи у нетверезому стані, ображав її нецензурними словами. Він кинув її на диван, навалився на неї, викручував руки і наносив удари по голові та іншим частинам тіла.

В зв'язку з побиттям позивач знаходилась на стаціонарному лікуванні з 6.6.10 р. по 11.6.10 р. в лікарні №17 та в KMKЛ №1 - з 11.6.10 по 29.6.10 р.

Згідно акту судово-медичного дослідження №1718/Е бюро судово - медичної експертизи м. Києва позивачу спричинена закрита травма грудей, забій грудної клітини; забої м'яких тканин обох верхніх кінцівок, правого стегна; закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку. Тілесні ушкодження відносяться до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Крім того, позивач стверджувала, що 18 квітня 2011 р. відповідач в кв.АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, повторно вчинив насильство в сім'ї відносно неї, яке виразилось у висловлюванні на її адресу нецензурною лайкою та намаганням вигнати з квартири.

Далі в позові позивач зазначала, що це спричинювало і спричинює в даний час їй глибокі моральні страждання. Побиття її зі сторони ОСОБА_4 06 червня 2010 р. трапилось зразу після 60-річчя, в результаті вказаного побиття у неї загострились інші хронічні захворювання.

Виходячи з цього, позивач вказала, що діями ОСОБА_4 їй спричинена моральна шкода, яку вона оцінює в 25000 грн.

На підставі зазначеного, позивач просила суд стягнути з відповідача 25000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити.

Відповідач та його представник позов не визнали, подали суду зустрічний позов, в якому вказували, що замість поваги та взаємодопомоги при подружніх відносинах, відповідач отримав численні заяви до міліції та позови до суду, з яких вбачається бажання позивача зганьбити його честь та гідність. Відповідач вважає, що в даних позовах та заявах розповсюджені відомості про побиття, які не відповідають дійсності та порочать його честь та гідність.

Відповідач стверджує, що ніколи не бив позивача, а відповідні його дії необхідно вважати самообороною.

Крім цього відповідачу було завдано моральну шкоду, яка виразилась в моральних переживаннях, оскільки, замість того, щоб спокійно жити, він змушений звертатись до суду. Все це завдає відповідачу психологічних страждань та порушує звичний ритм життя.

Виходячи з цього, відповідач стверджував, що йому завдана моральна шкода, а тому просив суд, зобов'язати позивача вибачитись перед ним при свідках за приниження його честі і гідності та розповсюдження відомостей які не відповідають дійсності та стягнути з позивача на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 10 (десять) грн. 00 коп.

Вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх відповідно до вимог Закону та допитавши свідка, суд прийшов до висновків, які мотивує наступним чином.

В судовому засіданні встановлено, що постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 18 червня 2010 р., відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім'ї відносно своєї дружини за ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В суді відповідач свою вину визнав. (а.с. 8).

Згідно даної постанови, 06 червня 2010 р. він вчинив зазначене насильство стосовно своєї дружини за місцем проживання.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарної хворої № 743 з Київської міської клінічної лікарні № 7, ОСОБА_3 06 червня 2010 р. поступила на стаціонар, де їй був поставлений діагноз: Закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку. Забій грудної клітки. Забої м'яких тканин обох верхніх кінцівок та правого стегна. В даному медичному закладі позивач перебувала до 11 червня 2010 р. (а.с.11).

З 11 червня 2010 р. по 29 червня 2010 р. позивач знаходилася на лікуванні в неврологічному відділенні КМЛК № 1 (а.с. 10).

Згідно пояснень представника позивача, у позивача внаслідок побиття, загострилися хронічні хвороби, що обумовлює таке тривале лікування.

Актом судово-медичного дослідження № 1718/Е, що проводилося з 15.10.2010 р. по 17.12.2010 р., встановлено, що під час звернення за медичною допомогою 06.06.2010 р. у позивача мали місце тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку, яка відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Характер та морфологія виявленого ушкодження свідчить про те, що воно утворилося внаслідок дії тупого предмету і за давністю може відповідати терміну, тобто 06.06.2010 р.

Виходячи з цього, суд вважає доведеним той факт, що внаслідок фізичного насильства в сім'ї з боку відповідача 06 червня 2010 р. позивач отримала легкі тілесні ушкодження, з приводу яких перебувала на стаціонарному лікуванні, що потягло за собою фізичний біль та страждання.

Однак, у висновках Акту судово-медичного дослідження, про якій зазначалося вище, вказано, що тривалий термін перебування ОСОБА_3 пов'язаний не з характером та тяжкістю виявленого у неї тілесного ушкодження, а з наявністю соматичної хронічної патології.

Разом з тим, суд скептично сприймає доводи представника позивача про те, що внаслідок тілесного ушкодження загострилися дані хронічні хвороби позивача, оскільки із наданих суду медичних документів це не випливає.

Крім того, постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 18 травня 2011 р. ОСОБА_4 було притягнуто також до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення за повторне вчинення насильства в сім'ї. А саме: відповідно до згаданої постанови суду, відповідач 18 квітня 2011 р. за місцем свого проживання, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, повторно вчинив насильство по відношенню до своєї дружини, що є позивачем по даній справі, яке виразилося у висловлюванні в її адресу нецензурною лайкою та намаганням вигнати її з квартири (а.с. 9).

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5, що є сином відповідача, пояснив суду, що спір між сторонами виник через квартиру та має давнє коріння. Також свідок вказав, що все, що сталося є провокаціями, вчиненими з боку позивача задля дискредитації відповідача та отримання від нього спірної квартири. Суд скептично ставиться до пояснень даного свідка, оскільки, як зазначалося вище, і підтверджується відповідними судовими рішеннями, що набрали законної сили, відповідач двічі визнав свою вину у вчиненні насильства в сім'ї в тих випадках, з приводу яких заявлений позов.

З'ясувавши дані питання, суд встановив, що твердження позивача про факт завдання їй моральної шкоди відповідають дійсності та мають юридичне підґрунтя.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Таким чином, будь-який факт протиправної поведінки щодо особи із завданням їй тілесних ушкоджень має наслідком отримання даною особою моральної шкоди, оскільки вона впевнена, що її права захищаються законом і є непорушними (ст. 21 Конституції України).

Тому, обов'язок відшкодування моральної шкоди виникає із самих фактів протиправної поведінки щодо позивача та завдання їй тілесних ушкоджень, що спричинили біль і страждання і надання додаткових доказів не потребує.

Відповідно до ст. 21 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Виходячи із зазначених норм Конституції України та Цивільного кодексу України, суд вважає, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок протиправної поведінки відповідача, який завдав їй легких тілесних ушкоджень, які в свою чергу, потягли за собою фізичний біль і страждання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Вина відповідача доведена представником позивача в даному судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд з'ясував, що за своїм характером правопорушення вчинене у формі навмисної дії, що виразилось у завданні позивачці легких тілесних ушкоджень.

Глибина фізичних страждань позивачки, на думку суду, є достатньо відчутною, але не критичною оскільки завдання фізичного болю та необхідність подальшого лікування негативно вплинуло на її подальше життя та внесло відчутний душевний дискомфорт та сильне хвилювання, як наслідок порушення її конституційних прав.

Здібності позивачки не погіршилися і вона не позбавлена можливостей їх реалізації, тому даний фактор судом не врахований.

Визначаючи ступінь вини заподіювача, суд визначив, що порушення є умисним, оскільки пов'язане з завданням шкоди внаслідок фізичного насильства.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд врахував майновий стан відповідача, який зазначив, що розмір його місячного доходу у вигляді пенсійних виплат становить 4500,00 грн. Даний факт підтвердив також представник позивача, а тому додаткового доказування він не потребує.

Виходячи із вищезазначеного, керуючись вимогами розумності і справедливості, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди відповідачем, із врахуванням розміру, заявленого позивачкою, повинен бути встановлений судом на рівні 2000,00 грн.

Розглядаючи питання можливості задоволення зустрічного позову, суд прийшов до висновку, що він заявлений безпідставно, оскільки подання позовних заяв до суду та заяв до правоохоронних органів, незалежно від їх кількості, є правом заявника, що гарантується законодавством України.

Інформація стосовно відповідача, що розповсюджена в позовних та інших заявах, зазначалася не з метою її оприлюднення, а з метою реалізації права, передбаченого ст. 40 Конституції України.

Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ч. 2 п. 16 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Таким чином, зустрічний позов в частині захисту гідності та честі задоволенню не підлягає.

Не підлягають задоволенню також і позовні вимоги стосовно відшкодування моральної шкоди, оскільки, жодної підстави для відшкодування, передбаченої ст. 23 Цивільного кодексу України, в судовому засіданні не встановлено.

Вирішуючи питання присудження та розподілу судових витрат, суд керувався положеннями ст. 88 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України судові витрати понесені позивачем підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються сторонам пропорційно до задоволених або відхилених позовних вимог.

Виходячи із вищезазначеного та керуючись ст. ст. 21, 40 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 23, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 79, 88, 209, 212-215, 224, 226 294, 296 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (і.п.н. НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (і.п.н. суду невідомий) 2000,00 грн. (дві тисячі гривень) відшкодування завданої ним моральної шкоди.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 20,00 грн. судового збору.

Решту судових витрат залишити за позивачами по первісному та зустрічному позовах.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення в повному обсязі виготовлене 18 березня 2013 р.

Суддя С.А.Агафонов