У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Григорьєвої Л.І.,
суддів: Косенка В.Й., Данчука В.Г.,
Балюка М.І. , Гуменюка В.І,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Українсько-германсько-голандсько-датського спільного підприємства “Український мобільний зв'язок” в Україні до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 29 листопада 2004 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 23 червня 2005 року,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2004 року Українсько-германсько-голандсько-датське спільне підприємство “Український мобільний зв'язок” звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг мобільного зв'язку в сумі 1176 грн. 89 коп., обґрунтовуючи тим, що 5 серпня 2003 року між ним та відповідачем було укладено договір про надання послуг мобільного зв'язку. Вартість наданих послуг за період з 1 березня 2004 року до 25 липня 2004 року відповідачем не сплачена й складає 1175 грн. 96 коп. Розмір пені відповідно до умов договору та ст. 36 Закону України “Про телекомунікації” складає 0,93 коп. Претензія, що надіслана на адресу ОСОБА_1, залишена останнім без відповіді. Позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості, пеню та державне мито в розмірі 51 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 29 листопада 2004 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 23 червня 2005 року, позовні вимоги задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 1176 грн. 89 коп., а також судові витрати в сумі 51 грн., а всього 1227 грн. 89 коп.
Не погодившись із вищезазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Судами встановлено, що 5 серпня 2003 року між Українсько-германсько-голандсько-датським спільним підприємством “Український мобільний зв'язок” (“УМС”) в Україні та Шталтовним В.І. було укладено договір про надання послуг стільникового радіотелефонного зв'язку № 1258847, згідно з умовами якого UMC надає послуги стільникового радіотелефонного зв'язку в межах України, а відповідач зобов'язується своєчасно сплачувати рахунки за надані йому послуги в строк до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим. За несвоєчасну оплату рахунків відповідач має сплачувати пеню в розмірі 1 відсотку від суми заборгованості за кожен день прострочення, якщо діючим законодавством України не передбачено іншого розміру пені.
За період з 1 березня 2004 року до 25 липня 2004 року ОСОБА_1 оплату послуг не здійснював, унаслідок чого за цей проміжок часу в нього виникла заборгованість у розмірі 1175 грн. 96 коп. У зв'язку із цим за несвоєчасність розрахунку на відповідача нарахована пеня виходячи з 0,93 коп. за кожний день прострочення.
Крім того, згідно з умовами укладеної між тими ж сторонами додаткової до вказаного Договору угоди в разі відмови відповідача від основного договору до закінчення основного строку або коли дія основного договору достроково припиняється у зв'язку з несплатою відповідачем наданих йому послуг, останній сплачує штраф у розмірі 3 грн. 65 коп. за кожний день, який залишився до закінчення дії основного договору, починаючи з дня відмови від основного договору або припинення його дії.
При постановленні рішення за відсутності відповідача про задоволення позовних вимог місцевий суд виходив із вимог ст. 172 ЦПК України (1963 року), оскільки ОСОБА_1 був повідомлений у встановленому порядку про час і місце судового засідання (а.с. 18, 19), а також із того, що сума заборгованості ОСОБА_1, нарахованої пені та штрафу відповідає вимогам укладеного договору та додаткової угоди, розрахунку (а.с. 8-10), а також - з вимог ст.ст. 526, 527 ЦК України, п. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України “Про телекомунікації”, ст. 14 Закону України “Про зв'язок”, та норм процесуального закону.
За таких обставин апеляційний суд м. Севастополя з дотриманням норм процесуального права, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 70), обґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції та залишив рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 29 листопада 2004 року без зміни.
Установлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального або процесуального права, а отже, відсутні підстави для скасування постановлених судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 29 листопада 2004 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 23 червня 2005 року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.І. Григор'єва
Судді: В.Й. Косенко
М.І. Балюк
В.І. Гуменюк
В.Г. Данчук