21.02.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-3042/2012р. Головуючий у першій

інстанції Кукурекін К.В.

категорія 57 Доповідач у апеляційній інстанції Водяхіна Л.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2013 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого - Водяхіної Л.М.,

суддів - Андрейченко А.А., Зотова В.С.

при секретарі - Наталевичі Д.І.,

за участю позивача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційні скарги ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 27 квітня 2012 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 26 листопада 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Житлосервіс-15», третя особа -Комунальне підприємство «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради про стягнення грошової суми, відшкодування моральної шкоди та спонукання до виконання певних дій,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача Комунального підприємства «Житлосервіс-15», третя особа -Комунальне підприємство «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради та вточнивши свої позовні вимоги просив, стягнути з відповідача на його користь борг за ненадані послуги за теплопостачання в розмірі 163,83 грн., с наступним його перерахуванням на обліковий рахунок НОМЕР_1 в КП «Севтеплоенеорго» СМР, моральну шкоду в розмірі 5000 грн., та судові витрати, зобов'язати відповідача зняти заборгованість за ненадані послуги з електропостачання в розмірі 38,64 грн., здійснити перерахунок сплаченої ним грошової суми по сплаті комунальних послуг за період відсутності його та членів його сім`ї в розмірі 41,62 грн., виконати дії по підготовці, узгодженню та укладенню договору на надання житлово - комунальних послуг наступного характеру: послуг по утриманню будинку, споруд та прибудинкової території, послуг по централізованому опаленню, холодному водопостачанню, та водовідводу, по наданню послуг за користування електричною енергією, визнати дії відповідача по переведенню мешканців на прямі платежі з КП Севастопольенерго неправомірними та зобов'язати його приймати сплату послуг по теплопостачанню від позивача, визнати дії відповідача по включенню в ісходні відомості по нарахуванню оплати за надані послуги по теплопостачанню даних витоки теплової енергії та води та стягнути матеріальний збиток у розмірі 327,66 грн. та зобов'язати відповідача привести загальну площу 49,6 кв.м. кімнат НОМЕР_2,НОМЕР_3 до площі 48,8 кв.м.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є основним наймачем кімнатНОМЕР_1 та НОМЕР_3 у гуртожитку АДРЕСА_1, а відповідач є виконавцем комунальних послу, в тому числі послуг з тепло та енергопостачання. 01 грудня 2003 року відповідач перевів мешканців вказаного гуртожитку на прямі розрахунки з КП «Севастопольенерго», з якім і уклав договір про постачання гуртожитку тепловою енергією за №436/у від 20 жовтня 2003 року, відповідно до якого розподіл загальної площі гуртожитку між мешканцями та орендаторами першого поверху здійснюється відповідно в частках 0,863 та 0,137. Після переведення на прямі платежі йому на підставі початкових даних відповідача був відкритий особовий рахунок в КП «Севастопольенерго» СМР за НОМЕР_1 для сплати рахунків за надані послуги з теплопостачання площею 53,55 кв.м. (кімнати НОМЕР_2, та НОМЕР_3, а також пропорційно розділена загальна площа гуртожитку), в грудня 2005 року за результатами колективної скарги загальна площа по нарахуванню оплати була визначена в розмірі 50,51 кв.м., а в подальшому 49,60 кв.м. Також відповідачем з 2004 року по 2008 рік неправомірно були включені, фактично не надані послуги з теплопостачання, які він змушений був сплачувати. Незважаючи на неодноразові його скарги, відповідач продовжує свої неправомірні дії в виді бездіяльності, у зв'язку з чим він вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 27 квітня 2012 року позов ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 27 квітня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Житлосервіс-15», третя особа -Комунальне підприємство «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради задоволений частково.

Зобов'язано Комунальне підприємство «Житлосервіс-15» надати Комунальному підприємству «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради відомості про те, що загальна площа, на підставі, якої необхідно нараховувати сплату послуг за теплопостачання ОСОБА_3 складає 48,8 кв.м. В іншій частині задоволення позову відмовлено.

Додатковим рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 26 листопада стягнуто з ОСОБА_3 на користь бюджету Ленінського району м.Севастополя суму державного мита у розмірі 51 грн.

Не погодившись з рішенням суду від 27 квітня 2012 року та додатковим рішенням від 26 листопада 2012 року ОСОБА_3 подав апеляційні скарги, в яких ставить питання про скасування рішення суду від 26 квітня 2012 року, та ухвалення нового, яким просить задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, вважає, та просить скасувати додаткове рішення від 26 листопада, вважає що рішення суду постановлені при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що останні підлягають відхиленню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є наймачем кімнат НОМЕР_2, НОМЕР_3 у гуртожитку АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою №813 КП «Жилсервіс№15» від 19 квітня 2012 року.

Відповідно до розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації №649-р від 09 квітня 2003 року відповідач є балансодержателем будинку АДРЕСА_1 (а.с.129)

Згідно до розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 27 травня 1997 року за №898-р «Про заходи по введенню прямих розрахунків населення за послуги тепло- водопостачання та водовідводу» було вирішено ввести прямі абонентські розрахунки населення, проживаючого в м.Севастополі за послуги, які надаються ДП «Семіськводоканал» та ДП «Севтеплоенерго» та управління житлового господарства, начальників РЕП було зобов'язано забезпечити перехід на прямі абонентські розрахунку населення проживаючого в м.Севастополі за послуги, які надаються ДП «Семіськводоканал» та ДП «Севтеплоенерго».

На підставі цього розпорядження КП «Севтеплоенерго» СМР на ім`я позивача був оформлений особовий рахунок НОМЕР_1, що підтверджується копією рахунку від 25 червня 2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи між відповідачем та третьою особою - Комунальним підприємством «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради 30 серпня 2006 року був укладений договір №436/У купівлі - продажу теплової енергії при наявності вузла обліку відповідно до п.3.1. якого облік спожитої теплової енергії здійснюється вузлом обліку.

Як видно з повідомлення третьої особи КП «Севтеплоенерго» СМР від 15 червня 2009 року за №2041, КП «Севтеплоенерго» СМР нараховувало плату за теплопостачання по площаді приміщення, відповідно д п.3.5. вказаного договору, оскільки був невипраний пристрій обліку теплової енергії відповідно до акту №30 від 22 лютого 2008 року (а.с.12).

Як вбачається з супруводного листа (а.с.224) відповідачем на адресу третьої особи були направлені списки осіб які проживають в гуртожитку, розташованому по АДРЕСА_1 з уточненою займаною площею, відповідно до яких загальна площа, кімнат наймачем яких є позивач була вказана в розмірі 51,66 кв.м. (25,83+ 25,83) (а.с.225,229), в подальшому станом на 01 листопада 2007 року 50,74 кв.м (а.с.236).

З довідки КП «Житлосервіс №15» вбачається, що кімнати, які займає позивач є площею 17,6 та 17,4 кв.м., таким чином загальна площа, яку займає позивач є 35 кв.м. та відповідно до розрахунку наданого позивачем, вбачається, що з урахуванням того, що деякі кімнати використовуються як приміщення загального користування, загальна площа, за яку він повинен сплачувати послуги за опалювання складає 48,8 кв.м.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача надати третій особі відомості, про те, що загальна площа на підставі якої має здійснюватися нарахування за користування послугами з опалення складає 48,8 кв.м. підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь боргу за ненадані послуги за теплопостачання в розмірі 163,83 грн., з наступним його перерахуванням на обліковий рахунок НОМЕР_1 в КП «Севтеплонерго» СМР, моральну шкоду в розмірі 5 000 грн., зобов'язати відповідача зняти заборгованість за ненадані послуги з електропостачання в розмірі 38,64 грн., здійснити перерахунок сплаченої ним грошової суми по сплаті комунальних послуг за період відсутності його та членів його сімї в розмірі 41,62 грн., виконати дії по підготовці, узгодженню та укладенню договору на надання житлово- комунальних послуг наступного характеру: послуг по утриманню будинку, споруд та прибудинкової території, послуг по централізованому опаленню, холодному водопостачанню та водовідводу, по наданню послуг з газопостачання, послуг за користування електричною енергією, визнати дії відповідача по переведенню мешканців на прямі платежі з КП «Севастопольенерго» неправомірними та зобов'язати його приймати сплату послуг по теплопостачанню від позивача, визнати дії відповідача по включенню в ісходні відомості по нарахування оплати за надані послуги по теплопостачанню даних витоки теплової енергії та води та стягнути матеріальний збиток у розмірі 327,66 грн. не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Сума боргу відповідача перед позивачем в розмірі 163,83 грн. не підтверджена та недоведена, крім того, розмір боргу позивачем необґрунтований.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазначала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

На вимогу ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірним рішенням, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно Пленум Верховного Суду у п.5 Постанови №4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, про те, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки позивачем, який повинен довести наявність порушеного суб'єктивного права, за захистом якого він звернувся, в порушення вищевказаних норм ЦПК України, та у порушення статті 60 ЦПК України не було надано належних та допустимих доказів, що підтверджують наявність протиправності діянь відповідача та необґрунтовано в чому полягає моральна шкода та розмір моральної шкоди.

Крім того, вимоги про зобов'язання відповідача зняти заборгованість за ненадані послуги з електропостачання в розмірі 38,64 грн., здійснити перерахунок сплаченої ним грошової суми по сплаті комунальних послуг за період відсутності його та членів його сім`ї в розмірі 41,62 грн. також необґрунтовані та не підтверджені, оскільки копія квитка, яка є у матеріалах справи не є доказом факту відсутності позивача та членів його родини у приміщеннях кімнат НОМЕР_2, НОМЕР_3 та не користуванням ними наданих житлово - комунальних послуг.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не підлягають задоволенню вимоги про зобов'язання відповідача виконати дії по підготовці, узгодженню та укладенню договору на надання житлово- комунальних послуг наступного характеру: послуг по утриманню будинку, споруд та прибудинкової території, послуг по централізованому опаленню, холодному водопостачанню та водовідводу, по наданню послуг з газопостачання, послуг за користування електричною енергією, оскільки згідно з підпунктом 1 п.7 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч.1, п.7 «Правил користування приміщеннями в жилих будинках та прибудинковими територіями», затверджених Постановою КМУ за № 572 від 08 жовтня 1992 року зі змінами від 24 листопада 2006 року, встановлений обов`язок саме власників та/або наймачів (орендарів) квартир, тобто користувачів житлово-комунальних послуг-укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовленим виконавцем на підставі типового договору, а також сплачувати надані житлово-комунальні послуги в строки, встановлені договором чи законом.

Вимоги про визнання дій відповідача по переведенню мешканців на прямі платежі з КП «Севастопольенерго» неправомірними та зобов'язати його приймати сплату послуг по теплопостачанню від позивача також є необґрунтованими, оскільки відповідач діє в межах законодавства України та виконує вищевказане розпорядження СМДА.

Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки. Позивачем не наведено, що в діях відповідача по відношенню до нього є наявність усіх вказаних фактів, тому вимоги позивача про стягнення збитків розмірі 327,66 грн. задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо, стягнення з позивача судових витрат на користь бюджету Ленінського району м.Севастополя у розмірі 51 грн., з підстав передбачених редакцією Декрету КМ №7-93 "Про державне мито" від 21 січня 1993 року.

Доводи апеляційних скарг суттєвими не являються, висновків суду не спростовують.

Рішення відповідають вимогам закону, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, колегія не знаходить, а тому воно відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303, 305, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 27 квітня 2012 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 26 листопада залишити без змін.

Ухвала суду набирає законну силу з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня оголошення.

Головуючий: Л.М.Водяхіна

Судді: В.С.Зотов

А.А.Андрейченко