Головуючий у 1 інстанції - Хохленков О.В.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 року справа №805/92/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Василенко Л.А., Гімона М.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

03.01.2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (далі по тексту-УПФУ у м. Краматорську Донецької області) про визнання протиправним та скасування рішення від 26.12.2012 року №1025 про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду у сумі 2527,27 грн.

Позов обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення було прийнято на підставі норми закону, а саме п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка на час прийняття рішення втратила чинність.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.02.2013 р. позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську № 1025 від 26.12.2012 р. про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду в сумі 2527,27 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що станом на 26.12.2012 року, коли відповідачем було винесено спірне рішення, не діяла норма, на підставі якої таке рішення було прийняте, що виключає його виконання та є підставою для його скасування.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.02.2013 р., як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих таабо не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав здійснюється відповідачем відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами п.2 ч. ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 19.12.2012 року УПФУ у м. Краматорську Донецької області складено акт №842 про встановлення факту несвоєчасного подання відомостей про застрахованих осіб, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2007 рік по фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (арк. спр.31-32).

26.12.2012 року на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» УПФ прийнято рішення №1025 про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду (арк. спр.5).

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі Закон № 1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Пунктом 5 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), передбачалось, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менш десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

З 01.01.2011 року набув чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464 (далі - Закон 2464), яким зі статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ від 9 липня 2003 року були виключені з першої по дев'яту частини, які регулювали, в тому числі, застосування до страхувальників фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності.

Відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється. На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що пункт 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 передбачає можливість стягнення відповідачем фінансових санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011 року, але не надає повноважень нараховувати такі санкції після 01.01.2011 року. В даному випадку, відповідач прийняв рішення №1025 від 26.12.2012 року про застосування фінансових санкцій вже після 01.01.2011р.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови суду.

Керуючись статтями 197, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 р. залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення № 1025 від 26.12.2012 р. залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через пґять днів після направлення їх копій особами, які беруть участь у справі і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.А. Василенко

М.М. Гімон