У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
|
Головуючого, судді |
Верещак В.М. |
|
суддів |
Пивовара В.Ф. і Редьки А.І. |
розглянула в судовому засіданні 9 листопада 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 жовтня 2005 року, яким засуджено
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
неодноразово судимого, останнього разу -
2 липня 2004 року за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки
позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого
від відбування покарання з випробуванням на два роки,
за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно йому призначено чотири роки шість місяців позбавлення волі.
Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_3 - 2.079 грн. і ОСОБА_4 - 540 грн.
Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у тому, що він 21 січня 2004 року, а також у період з 31 січня по 13 лютого 2005 року за попередньою змовою з ОСОБА_2 вчиняли крадіжки майна з приміщень комор мешканців м. Вінниці на суми, відповідно: ОСОБА_5 - 800 грн., ОСОБА_4 - 1.040 грн., ОСОБА_3 - 2.114 грн., ОСОБА_6 - 425 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 26 січня 2006 року вирок залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок та ухвалу, а справу - закрити. Твердить, що до злочинів він непричетний. На його думку, досудове і судове слідство були проведені однобічно, неповно, з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону. В основу вироку суд поклав його власні показання, отримані незаконними методами під час досудового слідства.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, яким судові рішення не оскаржуються, і касаційне подання щодо якого не принесено.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Винуватість ОСОБА_1у таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням в інше приміщення, вчиненому повторно, матеріалами справи доведена.
На досудовому слідстві сам засуджений неодноразово твердив, що вони з ОСОБА_2 у січні 2004 року та у період з січня по лютий 2005 року вчинили чотири крадіжки чужого майна з приміщень комор мешканців м. Вінниці. Ці свої показання ОСОБА_1 підтверджував під час проведення з ним відтворення обстановки і обставин події, детально розповідаючи, де, коли і в який спосіб вчиняв злочини.
Суд обгрунтовано визнав ці показання засудженого достовірними і поклав в основу вироку, оскільки вони знайшли підтвердження сукупністю всіх інших доказів у справі, у тому числі показаннями потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, тими даними, які зафіксовані у протоколах огляду місць подій злочинів, вилучення та огляду речових доказів.
За таких обставин суд мав підстави визнати, що ОСОБА_1 вчинив діяння, які за своїми ознаками утворюють склад злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Покарання ОСОБА_1 у призначено у відповідності з вимогами закону, воно є необхідним і достатнім для виправлення винуватого і попередження нових злочинів.
Будь-яких даних щодо порушення органом досудового слідства чи судом норм КПК України, у тому числі тих, які регулюють право на захист, на що вказується у касаційній скарзі, не встановлено.
Твердження засудженого про застосування до нього недозволених методів слідства були предметом перевірок судами обох інстанцій і визнані такими, що не заслуговують на увагу.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.
Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Відмовити засудженому ОСОБА_1 в задоволенні касаційної скарги.
Судді:
Пивовар В.Ф. Верещак В.М. Редька А.І. .