У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 07 листопада 2006 року в м. Києві справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 квітня 2003 року.

            Постановою помічника прокурора Кіровоградського району Кіровоградської області від 07 квітня 2003 року в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2 на підставі ст. 6 п. 2 КПК України за відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ст. 366 КК України, відмовлено.

            Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 квітня 2003 року скаргу ОСОБА_1 на постанову помічника прокурора Кіровоградського району Кіровоградської області від 07 квітня 2003 року про відмову в порушенні кримінальної справи залишено без задоволення.

            Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області від 01 липня 2003 року постанову місцевого суду залишено без зміни.

            У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вказує на необгрунтованість відмови місцевим судом в задоволенні його скарги на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2 та винесення ухвали апеляційним судом з порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

            Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів  вважає, що касаційне провадження в даній справі необхідно закрити.

Відповідно до ст. 236-2 КПК України особами, які вправі оскаржити постанову судді по скарзі на постанову прокурора, слідчого, органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи, є прокурор і особа, яка подала скаргу. На постанову судді цими особами протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду.

Зазначена норма встановлює спеціальні правила розгляду судом і оскарження судових рішень по скаргах на постанови про відмову в порушенні кримінальної справи.

Разом з тим, у частині 2 ст. 384 КПК України визначено певне коло осіб, які мають право на касаційне оскарження. Такими особами є засуджений, його законний представник і захисник - у частині, що стосується інтересів засудженого; виправданий, його законний представник і захисник - у частині мотивів і підстав виправдання; обвинувачений, щодо якого справу закрито, його законний представник і захисник - у частині мотивів і підстав закриття справи; цивільний відповідач (позивач) або його представник - у частині, що стосується вирішення позову; потерпілий і його представник - у частині, що стосується інтересів потерпілого.

            Наведене свідчить, що ОСОБА_1не є тією особою, зазначеною в ч. 2 ст. 384 КПК України, яка має право на касаційне оскарження судових рішень у даній справі.

У зв”язку з тим, що касаційна скарга подана особою, яка не має права її подавати, то касаційне провадження у даній справі необхідно закрити.

За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, а тому відкрите по ній касаційне провадження необхідно закрити.

            На підставі наведеного і керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

                                                      у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 визнати такою, що не підлягає касаційному розгляду, відкрите по ній касаційне провадження - закрити.

                                                           С у д д і:

  Ю.М. Кармазін                 М.Р. Кліменко                    Є.Ф. Стрекалов