У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 2 листопада 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2005 року,

в с т а н о в и л а:

  Зазначеним вироком

ОСОБА_1, 1982 року народження,  раніше судимий,

-    засуджений за ст. 185 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі;

-    за ст. ст. 15 ч.2, 185 ч.2 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 70, 71 КК України остаточно визначено покарання на 5 років позбавлення волі.

 Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 24 грудня 2003 року близько 3.00 год. за попередньою змовою з ОСОБА_2 біля   будинку АДРЕСА_1, розбивши заднє скло автомобіля “Вольво-74”, викрали з нього аксесуар до мобільного телефону “ Нокіа”- вільні руки” вартістю 30 грн., що належав громадянину Індії - ОСОБА_3.

Крім того, ОСОБА_1 того ж дня, близько 3 год. 30 хвилин за попередньою змовою з ОСОБА_2 повторно на дорозі, поблизу буд. АДРЕСА_2, розбивши скло автомобіля “Шкода-Супер”, намагались викрасти з нього майно ОСОБА_4, однак свій злочинний умисел до кінця не довели з причин незалежних від їх волі.

Крім того, того ж дня, близько 4- годин ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 біля   будинку АДРЕСА_3,  розбивши скло автомобіля “Тойота - Камрі”, намагались викрасти з нього майно ОСОБА_5, однак свій злочинний умисел до кінця не довели з причин незалежних від його волі, оскільки були затримані потерпілим.

Ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області від 5 липня 2005 року вирок залишений без зміни.

       У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення у справі скасувати, а справу закрити, оскільки інкримінованих йому злочинів не вчиняв.

       Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що суд правильно встановив фактичні обставини справи і дав вірну кваліфікацію дій засудженого.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції в порядку ст. 299 КПК України за згодою учасників судового розгляду не досліджувались в повному обсязі  докази щодо фактичних обставин справи. При цьому учасникам судового процесу, в тому числі і засудженому ОСОБА_1, було роз'яснено, що в такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи.

Оскільки обставини вчиненого ОСОБА_1 злочину не заперечувались в ході судового розгляду в суді першої інстанції і вони відповідають матеріалам справи, зокрема показанням ОСОБА_2 про участь ОСОБА_1 у вчинені злочинів, колегія суддів вважає, що підстав для призначення справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК України, не має.

Крім того, для складу злочину, передбаченого ст. 263 ч.1 КК України не має значення з якою метою винна особа незаконно зберігала бойові припаси і чи збиралася використовувати їх за призначенням.

Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК України, не знайдено.

               Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

У задоволенні касаційної скарги  засудженого  ОСОБА_1 відмовити.                                                                              

С у д д і:

Верещак В.М.                              Пивовар В.Ф.                  Редька А.І.