У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м.Києві 28 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 06 грудня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

Зазначеним вироком

ОСОБА_1, 1975 року народження, раніше судима:

1.09.02.1998 року за ст.ст.140 ч.3, 143 ч.2, 42КК України на 2 роки виправних робіт; 2.26.01.2000 року за ст. 143 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі; 3.16.05.2001 року за ст. 143 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі; 4.17.09.2001 року за ст.ст. 143 ч.2, 42,43 КК України на 3 роки позбавлення волі. Звільнена з місць позбавлення волі 05.02.2003 року за постановою Новозаводського райсуду Чернігівської області від 24.01.2003 року, умовно-достроково на 7 місяців 13 днів,- засуджена:

-за ст. 186 ч.3 КК України на 5 років позбавлення волі:                

-за ст. 185 ч.2 КК України  на 2 роки позбавлення волі;

-за ст.185 ч.3 КК України на 4 роки позбавлення волі;

-за ст.190 ч.2 КК України на З  роки позбавлення волі;

-за ст.15-190 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі;

На підставі ст.,ст.70, 71 КК України  остаточно призначено ОСОБА_1 до відбування 5 років 6 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_1 визнана винною у тому, що вона у період з 28.07.2003 року по 17 квітня 2004 року, діючи повторно неодноразово у м. Полтаві та Полтавській області  з метою заволодіння чужим майном, під виглядом продажу цукру, шляхом обману та зловживання довірою, заволоділа майном громадян, а також вчинила замах на заволодіння майном шляхом обману та крадіжки з проникненням і без та пограбування.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 6 квітня 2005 року вирок залишений без зміни.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1, не оспорюючи своєї винності у вчинені злочину, просить пом'якшити їй покарання.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що суд правильно встановив фактичні обставини справи і дав вірну кваліфікацію дій засудженої.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції в порядку ст. 299 КПК України за згодою учасників судового розгляду не досліджувались в повному обсязі  докази щодо фактичних обставин справи. При цьому учасникам судового процесу, в тому числі і засудженій ОСОБА_1, було роз'яснено, що в такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи, які ОСОБА_1 не оскаржуються.

При призначенні засудженій покарання суд, відповідно до вимог закону врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу ОСОБА_1, яка злочин вчинила у період відбування покарання за попереднім вироком, раніше неодноразово судима, а  також пом'якшуючі покарання обставини у тому числі і ті, на які є посилання в скарзі засудженої.

Підстав для пом'якшення ОСОБА_1 покарання немає, як і немає підстав для призначення справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК України.

Керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів.

                                     У Х В А Л И Л А :

         Касаційну скаргу засудженої   ОСОБА_1 залишити без задоволення.

                                       С  У  Д  Д  І :

Верещак В.М.                   Пивовар В.Ф.             Самелюк П.О.