Справа №2-421/07 рік

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10 жовтня 2007 року.                                              Межівський районний суд Дніпропетровської

області у складі: головуючого судді Риб'янець С.А., при секретарі Кулик В.М., з участю представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду смт Межова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди ,-

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що 21 липня 2007 року о 10 годині в приміщенні Межівської районної ради Українського товариства мисливців та рибалок (УТМР), розташованого АДРЕСА_1 проводилось засідання президії районної ради УТМР. ОСОБА_1 не є ч.1еном президії, але як мисливець і ч.1ен Межівської районної ради УТМР та депутат Межівської селищної ради, знаючи про проведення президії, вирішив бути присутнім на ньому. Відповідач ОСОБА_2, який є головою Межівської районної ради УТМР, попросив ОСОБА_1 покинути зал засідань. Щоб не затримувати інших ч.1енів президії, ОСОБА_1 вийшов на ґанок вказаного приміщення. При цьому між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникла розмова щодо можливості участі першого в засіданні президії як ч.1ена УТМР і депутата Межівської селищної ради. У відповідь ОСОБА_1 ОСОБА_2 сказав : «Який ти депутат, якщо ти вбивця!» ОСОБА_1 попросив ОСОБА_2 не ображати його при присутніх людях. Але ОСОБА_2 відповів, що він не ображає, адже всі знають, що ОСОБА_1 вбивця і на нього є справа у прокуратурі. На сказане ОСОБА_2, ОСОБА_1 просив надати йому відповідне рішення, яке дає таке право. На це ОСОБА_2 сказав, що в прокуратурі такі самі вбивці, як і ОСОБА_1 Після цього ОСОБА_2 зайшов до приміщення Межівської районної ради УТМР, а ОСОБА_1 залишився серед людей, яких налічувалось біля 10 чоловік, вважаючи себе приниженим у їх думці. ОСОБА_1 вважає, що своїми прилюдними висловлюваннями, що не відповідають дійсності, ОСОБА_2 зганьбив честь і гідність позивача з точки додержання законів та принципів моралі, адже це гарантовано ст.28 Конституції України та ч.ч.1,2 ст.297 ЦК України. Позивач також вважає, що йому завдана і моральна шкода, бо сказане ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_1 в присутності сторонніх осіб, негативно вплинуло на репутацію останнього і могло розповсюдитись серед інших осіб, тоді як відповідно до ст.62 Конституції України «Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним висновком суду.» ОСОБА_1 вказує, що відносно нього ніяких вироків суду або справ у провадженні будь-яких правоохоронних органів немає. Від висловлювань відповідача, які не відповідають дійсності, у ОСОБА_1 збільшився артеріальний тиск, боліла голова, він психічно переживав. Це змусило його звернутися до лікарні, де було встановлено діагноз: «Ситуаційний невроз». Вночі у ОСОБА_1 спостерігається неспокійний сон. Розмір завданої моральної шкоди позивач оцінює у 1700 гривень.

У судовому засіданні позивач та його представник наполягали на задоволенні позову в повному обсязі, з відшкодуванням з відповідача судових витрат: 150 гривень правової допомоги, 17 гривень сплаченого держмита та 7 гривень 50 копійок сплаченого інформаційно-технічного забезпечення, а всього 1874 гривні 50 копійок.

Відповідач позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, хоча підтверджує, що 21 липня 2007 року після 10 години, на ґанку приміщення Межівської районної ради УТМР по вулиці

Поштовій, 1 смт Межова Дніпропетровської області, в присутності декількох чоловік,

називав ОСОБА_1 «вбивцею» навіть після того, як ОСОБА_1 попередив його не робити

цього. Вважає свої висловлювання справедливими, адже ОСОБА_1 у 2005 році

направляв на ОСОБА_2 заряджену рушницю і ОСОБА_2 зрозумів цей факт, як намір

ОСОБА_1 вбити ОСОБА_2, бо, на переконання відповідача, виконання Положення про

порядок поводження зі зброєю, видачі ліцензій на добування мисливських тварин та

проведення полювань є беззаперечною вимогою.                                                ,

Допитані у судовому засіданні свідки: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 показали, що вони 21 липня 2007 року о 10 годині знаходились біля приміщення Межівської районної ради Українського товариства мисливців та рибалок (УТМР), розташованого АДРЕСА_1, де проводилось засідання президії районної ради УТМР. Коли в перерві засідання ОСОБА_1 вийшов на ґанок вказаного приміщення, між ним та ОСОБА_2 виникла розмова щодо можливості участі першого в засіданні президії, як ч.1ена УТМР і депутата Межівської селищної ради. У відповідь ОСОБА_1 ОСОБА_2 сказав : «Який ти депутат, якщо ти вбивця!» ОСОБА_1 попросив ОСОБА_2 не ображати його при присутніх людях. Але ОСОБА_2 відповів, що він не ображає, адже всі знають, що ОСОБА_1 вбивця і на нього є справа у прокуратурі. На сказане ОСОБА_2, ОСОБА_1 просив надати йому відповідне рішення, яке дає таке право, але ОСОБА_2 зайшов до приміщення Межівської районної ради УТМР, а ОСОБА_1 залишився серед людей, яких налічувалось біля 10 чоловік. Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_7 вказали, що висловлювання ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_1, як »вбивці», вплинули на них, бо виникла підозра у можливості ОСОБА_1 застосовувати зброю.

Суд, вислухавши думку та доводи сторін, показання свідків, дослідивши та оцінивши надані у справі докази, вважає за необхідне задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 частково з наступних підстав. ОСОБА_2, як фізична особа, 21 липня 2007 року після 10 години біля приміщення Межівської районної ради Українського товариства мисливців та рибалок (УТМР), розташованого АДРЕСА_1, вийшов на ґанок вказаного приміщення і в присутності інших людей, публічно назвав ОСОБА_1 вбивцею. Суд виходить з того, що ОСОБА_2 висловив неправдиву негативну інформацію, яка ганьбить честь і гідність ОСОБА_1 з точки додержання законів та принципів моралі, не маючи не це законних підстав, адже згідно довідки прокуратури Межівського району Дніпропетровської області № 384 від 02.10.2007 року кримінальних справ відносно ОСОБА_1 на протязі 2005-2006 років та поточного року не порушувалось. ОСОБА_2 не надав при цьому суду доказів, які б підтверджували його висловлювання. Згідно роз'яснення Пленуму Верховного Суду України №7 від 28.09.1990 року із змінами від 04.06.93,31.03.95,25.12.96,03.12.97 років в судовому засіданні достовірно встановлено, що поширена ОСОБА_2 відомість щодо ОСОБА_1 є неправдивою, принижує та порочить честь і гідність позивача. Причому, суд вважає, що честь і гідність стосовно ОСОБА_1 розуміються як об'єктивно і рівною мірою притаманні кожній людині, як це передбачено ст.3 Конституції України. Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним висновком суду. Публічне висловлювання ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_1, «як на вбивцю», внесло деякі сумніви у стосунки стосовно ОСОБА_1 інших присутніх осіб, на що вказували свідки. Право на повагу до гідності та честі кожного перебачено ст.297 ЦК України. Щодо питання відшкодшкодування ОСОБА_2 ОСОБА_1 моральної шкоди у сумі 1700 гривень, то суд, дослідивши обставини справи та надану позивачем ОСОБА_1 карту виклику до нього швидкої медичної допомоги №4282 від 21 липня 2007 року о 15 годині 55 хвилин, з встановленням діагнозу «Ситуативний невроз», приймає до уваги те, що у пункті 18 цієї карти не вказана причина встановлення такого діагнозу. Інших доказів, які б встановлювали причинний  зв'язок  між  обставинами,   на які  посилається  позивач  для  відшкодування

моральної шкоди, а в цілому і вини відповідача, суду не надано. Відповідно до вимог ст.217 ЦПК України суд також може визначити порядок його виконання, про що зазначає в рішенні.

Судові витрати, понесені позивачем у вигляді сплаченого державного мита у розмірі 17 гривень, витрат на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 7 гривень 50 копійок, послуги адвоката у розмірі 150 гривень, а всього 174 гривні 50 копійок, згідно зі ст.88 ЦПК України слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст.209,213-215 ЦПКУкраїни,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди задовільнити частково. Зобов'язати ОСОБА_2 прилюдно вибачитись перед ОСОБА_1 за образу його честі і гідності на ґанку приміщення Межівської районної організації УТМР АДРЕСА_1.

На підставі ст.217 ЦПК України встановити ОСОБА_2 термін один місяць з моменту вступу рішення в законну силу для вибачення.

ОСОБА_1 у стягненні з ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 1700 гривень відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 174 гривні 50 копійок судовит витрат.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на постанову подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Межівський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.