У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м.Києві 26 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на вирок Центрально-міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 30 грудня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

Зазначеним вироком засуджені:

ОСОБА_1, 1962 року народження, раніше судимий,

-за ст. 289 ч.3 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна;                

-за ст. 185 ч.5 КК України  на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України  остаточно призначено йому  до відбування 10 років   позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_3, 1972 року народження, в силу 89 КК України не судимий,

-за ст. 289 ч.3 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна;                

-за ст. 185 ч.5 КК України  на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

-за ст. 190 ч.2 КК України на три роки позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України  остаточно призначено йому  до відбування 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_2, 1962 року народження, в силу 89 КК України не судимий,

-за ст. 289 ч.3 КК України на 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна;                

-за ст. 185 ч.5 КК України  на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

-за ст. 190 ч.2 КК України на три роки позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України  остаточно призначено йому  до відбування 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 визнані винними у вчинені злочинів за наступних обставин.

ОСОБА_2, починаючи з липня 2002 року,  втягнув у злочинну діяльність ОСОБА_3 і ОСОБА_1, створив і взяв на себе керівництво організованим угрупованням, діяльність якого була спрямована на незаконне заволодіння автотранспортними засобами.

Всі учасники злочинного угрупування , підпорядковуючись суворій дисципліні, встановленій організатором злочинного угруповання, діяли згідно розподілених ролей на підставі розробленого плану, згідно з яким  ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3, рухаючись по території Донецької області на автомобілі марки “ЗАЗ”, підшукували автотранспортні засоби, переважно марок “ВАЗ” і “ЗАЗ”,  припарковані на шляхах та автостоянках, після чого ОСОБА_3, з метою уникнення викриття, йшов за особами, що залишали автомобіль, та,  використовуючи портативний телефон, інформував ОСОБА_2 про місце знаходження цих осіб, в той час, як останній заволодівав транспортним засобом. Після цього викрадений автомобіль доставлявся ОСОБА_1 в  с. ІНФОРМАЦІЯ_1 Донецької області, для подальшої розборки і реалізації на автомобільному ринку за окремими вузлами та агрегатами. Доставляючи ОСОБА_1 викрадений автомобіль, ОСОБА_3 на своєму автомобілі слідував попереду викраденого автомобіля  під керуванням ОСОБА_2, та інформував останнього про наявність міліцейських постів по ходу руху. Таким чином засуджені заволоділи 10 автомобілями.

Крім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за попереднім зговором між собою, достовірно знаючи, що вони незаконно заволоділи автомобілем ОСОБА_4, використовуючи довіру останнього до ОСОБА_3, а також помилкове уявлення про те, що ОСОБА_3 є працівником міліції, пообіцяли потерпілому допомогу в повернені автомобіля. Після чого 1 листопада 2002 року ОСОБА_4 на подвір'ї будинку АДРЕСА_1 передав ОСОБА_3  300 доларів США, а останні того ж дня повернули йому викрадений автомобіль.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 24 травня 2005 року вирок змінений: виключено з вироку вказівку про призначення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 додаткового покарання за ст. 190 ч. 2 КК України у вигляді конфіскації майна,; про засудження ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за ст. 185 ч.5 КК України, як зайво наведену. Постановлено вважати: ОСОБА_2 за ст. 289 ч.3 КК України на 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ст. 190 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України остаточно визначено до відбування 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна; ОСОБА_3 за ст. 289 ч.3 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ст. 190 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України остаточно визначено до відбування 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна; ОСОБА_1 - за ст. 289 ч.3 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.  

У касаційних скаргах засуджені:

ОСОБА_2 просить судові рішення щодо нього змінити, посилаючись на те, що автомобілі уганяв сам, ніякого організованого угрупування не створював і не керував ним. Оспорює також вчинення ним угонів за 2 епізодами. Вважає, що у справі допущені порушення кримінально-процесуального закону.

ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати, а справу закрити, оскільки інкримінованих йому злочинів не вчиняв. Вважає, що у справі допущені порушення кримінально-процесуального закону.

ОСОБА_3 просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу закрити за відсутністю у його діях складу злочину. Посилається на те, що під час досудового слідства до нього застосовувались недозволені методи ведення слідства.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають.

Висновок суду про доведеність винності засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 ґрунтується на зібраних і перевірених судом доказах, яким суд дав належну оцінку.

Так, на досудовому слідстві ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 вину свою визнали повністю та дали детальні покази про обставини вчинення ними угонів автомобілів.

Суд обґрунтовано визнав ці показання достовірними і поклав їх в основу вироку, оскільки вони узгоджуються як між собою, так і з іншими зібраними доказами.

З показань свідка ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 переховували у його гаражі автомобілі ВАЗ 2101 та ВАЗ 2106, які виявились викраденими. При цьому з останнього засуджені зняли заднє сидіння, яке передали свідку.

Свідок ОСОБА_6 показав, що, працюючи на авторинку  тричі купував у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 автомобілі ВАЗ, які розукомплектовував і продавав по запчастинах.

З показань потерпілого ОСОБА_4 вбачається, що після того, як украли його автомобіль, він звернувся до ОСОБА_3 за допомогою, оскільки вважав, що останній є працівником міліції і може допомогти у зборі інформації про викрадення. ОСОБА_3  запропонував йому заплатити 300 доларів за повернення автомобіля, що він і зробив.

За даними протоколів обшуку у гаражах ОСОБА_5 та ОСОБА_1 були виявлені запасні частини з викрадених автомобілів.

Доводи засуджених про те, що до них застосовувались недозволені методи ведення слідства перевірялись як судом першої, так і  апеляційної інстанції. У зв'язку з чим прокурором двічі виносились постанови про відмову у порушені кримінальної справи за скаргами засуджених, які останніми не оспорювались.

За таких обставин дії засуджених кваліфіковані правильно. Міра покарання призначена їм з урахування вимог ст. 65 КК України.

Керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів.

У Х В А Л И Л А :

         касаційні скарги засуджених   ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити без задоволення.

С  У  Д  Д  І :

Верещак В.М.                   Пивовар В.Ф.             Самелюк П.О.