У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 16 листопада 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Одеської області на вирок Іллічівського районного суду Одеської області від 17 січня 2006 року щодо ОСОБА_1

Вироком місцевого суду

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця м. Одеси, жителя м. Іллічівська,

раніше судимого:

29 квітня 1999 року Малиновським районним судом м. Одеси

за ст. 94, ч. 2 ст. 140 КК України на 8 років позбавлення волі.

Звільнений  21 червня 2004 року умовно-достроково

на 1 рік 8 місяців 13 днів,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на два роки позбавлення волі.

         На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання за цим вироком частково приєднано покарання не відбуте за вироком Малиновського районного суду м. Одеси і ОСОБА_1 остаточно призначено два роки шість місяців позбавлення волі.

Як визнав суд, ОСОБА_1, 20 грудня 2004 року, приблизно о 19 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння,  у квартирі АДРЕСА_1, на грунті особистих неприязних стосунків, під час бійки, умисно завдав два удари ножем у живіт ОСОБА_2, спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя у момент їх заподіяння.

         У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи правильність встановлення фактичних обставин та кваліфікації злочинних дій ОСОБА_1, просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що призначене засудженому покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та даним про особу винного, через м¢якість.

         Заслухавши доповідача, думку прокурора про необхідність скасування вироку у справі через м'якість призначеного покарання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів дійшла висновку, що подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

         Висновки суду щодо доведеності винності ОСОБА_1 в умисному заподіянні потерпілому тяжких тілесних ушкоджень за обставин вказаних у вироку грунтується на сукупності досліджених у судовому засіданні доказів, є правильним і у поданні прокурора не оспорюється.

         Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд послався у вироку на те, що винний у вчиненому щиро розкаявся, сприяв встановленню істини у справі, позитивно характеризується, відшкодував потерпілому заподіяну матеріальну та моральну шкоду. Суд урахував, що злочин засуджений вчинив у стані алкогольного сп'яніння та у період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за попереднім вироком. З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що виправлення засудженого можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства. При цьому суд, не мотивуючи свого рішення, призначив ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

         Рішення місцевого суду щодо призначення винному більш м'якого покарання ніж передбачено законом, суперечить загальним засадам призначення покарання, і його не можна визнати законним.

         Визначаючи ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді двох років позбавлення волі за ч. 1 ст. 121 КК України, суд фактично не урахував, що злочин, вчинений засудженим, відповідно до п. 4 статті 12 КК України, є тяжким, внаслідок злочинних дій потерпілому заподіяні тяжкі тілесні ушкодження. ОСОБА_1 злочин вчинив у період умовно-дострокового звільнення до повного відбуття покарання за попереднім вироком, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння.

         Наведені обставини свідчать про те, що винний на шлях виправлення не став.

         Дані, що містяться у характеристиках, на котрі послався суд, не дають підстав вважати, що ОСОБА_1 в цілому характеризується позитивно.

         Відповідно до роз'яснень, що міститься у пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання” призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України може мати місце лише за наявності не менше двох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. 

         Колегія суддів вважає, що суд належним чином не дослідив обставини, що характеризують особу засудженого, всупереч вимогам закону не навів обставин, що істотно знижують тяжкість вчиненого ним злочину і прийняв рішення, котре не можна визнати законним.

         Постановлений щодо ОСОБА_1 вирок в частині призначення покарання підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно всебічно, повно і об'єктивно дослідити усі обставини у справі, дати їм належну оцінку та призначити покарання, яке відповідало б вимогам ст. 65 КК України.

         Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

         касаційне подання заступника прокурора Одеської області задовольнити.

         Вирок Іллічівського районного суду Одеської області від 17 січня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

С у д д і:

Кравченко  К.Т.                            Заголдний  В.В.                   Лавренюк  М.Ю.