У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 9 листопада 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на вирок Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 19 жовтня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 31 лютого 2006 року.

         Вироком місцевого суду

                                      ОСОБА_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1,

жителя АДРЕСА_2,судимості не має в силу ст.89 КК України,  засуджено за ч.4 ст.296 КК України на чотири роки позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 на відшкодування завданої матеріальної шкоди 447 грн.     60 коп., 3 788 грн. 59 коп. шкоди завданої ушкодженням здоров¢я, 5 000 грн.  - моральної шкоди та 800 грн. витрат на юридичну допомогу.

Позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 по 93 грн. щомісячних платежів протягом всього життя потерпілого, залишено без розгляду.

         Як визнав суд, 5 грудня 2000 року, у проміжок часу з 20 до 21 години, ОСОБА_1, перебуваючи у барі ІНФОРМАЦІЯ_2 що на АДРЕСА_1, грубо порушуючи громадській порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства, з особливою зухвалістю, розбивши об стіл склянку, завдав нею удар в обличчя потерпілому    ОСОБА_3, заподіявши потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження. Продовжуючи хуліганські дії, ОСОБА_1 завдав ще декілька ударів руками та ногами у різні частини тіла.

         Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 31 січня 2006 року вирок Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 19 жовтня 2005 року змінено. Виключено кваліфікуючу ознаку - винятковий цинізм. В частині розв'язання цивільного позову про щомісячне стягнення з ОСОБА_1 на користь потерпілого 93 грн. вирок скасовано, а справу у цій частині направлено на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого, ОСОБА_1, просить ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 31 січня 2006 року скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд. Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.  Апеляційний суд під час розгляду справи не розглянув усі доводи його апеляції, цим самим допустив істотне порушення кримінально-процесуального закону.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, як видно із її змісту, вважає, що у справі допущено неповноту та однобічність дослідження доказів, незаконно розв'язано цивільний позов на користь потерпілого. Крім того, засуджений просить перекваліфікувати його дії із ч.4 ст.296 на ч.1 ст.122 КК України.

Потерпілий ОСОБА_3 та       його захисник ОСОБА_3, наводячи однакові доводи, просять у своїх запереченнях судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а скарги засудженого та його захисника - без задоволення.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав судові рішення законними і обґрунтованими, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи засудженого та його захисника, а також заперечення на касаційні скарги потерпілого та його захисника, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення.

Висновок місцевого суду щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, стверджується сукупністю досліджених судом доказів, є умотивованим і правильним.

На обґрунтування свого висновку суд підставно послався на показання самого засудженого, який у судовому засіданні підтвердив факт заподіяння удару розбитою склянкою в обличчя потерпілому ОСОБА_3. 

Твердження засудженого про те, що він не вчиняв хуліганських дій, а лише умисно заподіяв потерпілому тілесне ушкодження середньої тяжкості, було предметом перевірки і не знайшло підтвердження у справі.

Так, потерпілий у судовому засіданні повідомив, що 5 грудня                2000 року, у вечірній час, коли він відпочивав у барі ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Нижні Сірогози, засуджений безпричинно, саме із хуліганських спонукань, завдав йому удар гострим предметом у ліве око, після чого брутально лаявся на його адресу та намагався продовжити бійку, але йому перешкодив   ОСОБА_4.

Показання потерпілого є послідовними і повністю узгоджуються з іншими доказами у справі, а саме з поясненнями свідків ОСОБА_3.,ОСОБА_5 та даними, що є у висновках судово-медичних експертиз і медичних довідках.

Суд умотивував своє рішення щодо визнання неправдивими показань ОСОБА_1 про те, що конфлікт спровокував потерпілий і належним чином на це відреагував. Переконливим є й висновок суду про необ'єктивність показань свідка ОСОБА_6.

Таким чином, суд першої інстанції, належним чином дослідивши зібрані у справі докази і давши їм правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності винності ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину і правильно кваліфікував його дії саме за ч.4 ст.296 КК України.

 За таких обставин вважати, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а  докази у справі досліджувалися однобічно та неповно, немає підстав.

Доводи касаційної скарги засудженого про незаконне розв'язання цивільного позову на користь потерпілого, є необґрунтованими, оскільки при вирішенні питання про цивільний позов суд виходив з характеру та обсягу заподіяних потерпілому фізичних і моральних страждань, ступеня вини засудженого і конкретних обставин справи. З дотриманням вимог, передбачених ст.ст.64, 328 КПК України і ст.ст.23, 1166, 1167 ЦК України,  суд прийняв обґрунтоване рішення щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди і належним чином умотивував вирок у цій частині. У свою чергу, суд апеляційної інстанції підставно скасував вирок місцевого суду в частині залишення без розгляду цивільного позову про щомісячні платежі протягом всього життя потерпілого в розмірі 93 грн., а справу у цій частині направив на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

Посилання захисника засудженого на те, що апеляційний суд не розглянув доводи його апеляції, цим самим допустив істотне порушення кримінально-процесуального закону, є безпідставними. Зі змісту ухвали  вбачається, що суд апеляційної інстанції, із дотриманням вимог ст.377 КК України, розглянув усі доводи апеляції захисника та навів переконливі підстави на їх спростування і правильно визнав їх  необґрунтованими.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд відповідно до вимог ст.65 КК України і обрав винному покарання у виді позбавлення волі, умотивував своє рішення, яке є правильним. Призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім.

Колегія суддів не вбачає підстав для перекваліфікації злочинних дій винного і для пом'якшення покарання.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, що тягнуть зміну чи скасування судових рішень не встановлено.

Керуючись ст.ст.394, 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Судді:

Кравченко К.Т.                             Кривенда О.В.            Мороз М.А.