У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого	Верещак  В.М.,
суддів	Кияшка  А.Я.,   Лавренюка  М.Ю.,
за участю прокурора	Кривов'яза  Я.І.,
та адвоката	ОСОБА_1,

 

розглянувши в судовому засіданні 12 жовтня 2006 року у м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_3., засудженого            ОСОБА_4, захисника засудженого ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на вирок апеляційного суду Запорізької області від 31 травня 2006 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

         Зазначеним вироком

 

                            ОСОБА_2, не судимий, -

засуджений:

 

         - за ст. 187 ч. 4 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

         - за ст. 115 ч. 2 п. п. 6, 12 КК України на 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

 

         На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

                            ОСОБА_5, раніше двічі судимий, -

засуджений:

 

         - за ст. ст. 27 ч. 5, 186 ч. 3 КК України на 4 роки позбавлення волі;

 

                            ОСОБА_4, раніше судимий, -

засуджений:

 

         - за ст. 187 ч. 4 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

         - за ст. 115 ч. 2 п. п. 6, 12 КК України на 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

 

         На підставі ст. 70 КК України остаточно до відбування призначено       14 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

 

         Засуджені визнані винними у вчиненні злочинів за таких обставин.

 

         26 січня 2005 року після 16 години, ОСОБА_4, ОСОБА_2 і ОСОБА_5 разом з ОСОБА_7 розпивали спиртні напої за місцем проживання останнього по АДРЕСА_1.

         В процесі цього ОСОБА_5 розповів присутнім, що він копав траншею під газопровід ОСОБА_8, бачив у нього велику суму грошей і запропонував ОСОБА_4 і ОСОБА_2 вчинити відкрите викрадення цих грошей, з чим ті погодилися.

         Того ж дня близько 22 години 30 хвилин, реалізовуючи злочинний умисел, всі троє, перебуваючи в нетверезому стані, за вказівкою ОСОБА_5 підійшли до  АДРЕСА_2, який належавОСОБА_8.

         Згідно з розподілом ролей ОСОБА_5 подзвонив у дзвінок на воротах, а ОСОБА_2 і ОСОБА_4 перелізли через паркан і, коли ОСОБА_8 відкрив двері, проникли в дім і напали на нього.

         ОСОБА_5, виконавши свою роль, пішов з місця події.

         В будинку ОСОБА_4 наніс один удар у груди потерпілому і, за попередньою змовою з ОСОБА_2, обидва звалили ОСОБА_8 на підлогу, вимагаючи видати гроші. При цьому ОСОБА_2 став шукати гроші, перевертаючи речі, а ОСОБА_4 схопив ОСОБА_8 рукою за шию і коліном придавив спину потерпілого.

         Після цього обидва по черзі стали бити ОСОБА_8. ОСОБА_4 наніс шість ударів ногою в живіт і декілька ударів кулаком по спині і попереку, а ОСОБА_2 - декілька ударів ногами в різні частини тіла ОСОБА_8 і таким чином, від нанесених тілесних ушкоджень, які є тяжкими, настала смерть потерпілого.

         Заволодівши грішми в сумі 6 грн. 50 коп., ОСОБА_8 скинули в підвал, розташований у коридорі будинку.

 

         У касаційних скаргах:

 

         - засуджений ОСОБА_4 не визнає своєї вини в умисному вбивстві ОСОБА_8 за попереднім зговором групою осіб при розбійному нападі.

         Вважає, що потерпілий, падаючи в підвал, міг отримати тілесні ушкодження, від яких і настала його смерть.

         Просить перекваліфікувати його дії на ст. ст. 121 ч. 2, 187 ч. 3 КК України і відповідно пом'якшити покарання;

 

         - захисник засудженого ОСОБА_5 - ОСОБА_6 стверджує, що в діях його підзахисного відсутній склад злочину, передбаченого ст. ст. 27 ч. 5, 186 КК України, оскільки він не є пособником злочину, бо дана форма співучасті передбачає вчинення організованого злочину.

         На думку захисника, крім того, ОСОБА_5 добровільно відмовився від вчинення злочину, а тому він просить скасувати судові рішення, а справу закрити за відсутністю в діях ОСОБА_5 складу злочину;

 

         - потерпіла ОСОБА_3 покликається на неповноту досудового і судового слідства, оскільки, на її думку, смерть її батька ОСОБА_8  могла наступити від падіння у підвал на глибину декілька метрів. Це, як стверджує потерпіла, призвело до неправильної кваліфікації дій засуджених і призначення надмірно суворого покарання ОСОБА_2.

         Потерпіла просить змінити вирок щодо нього і пом'якшити покарання, призначивши його без позбавлення волі;

 

         - захисник засудженого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_1 вважає, що матеріалами справи не доведена винність його підзахисного в умисному вбивстві ОСОБА_8.

         Просить перекваліфікувати дії ОСОБА_2 на ст. 121 ч. 2 КК України, не оспорюючи доведеність винності за ст. 187 ч. 4 КК України, і призначити покарання без позбавлення волі.

 

         Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_4, виступи захисника ОСОБА_1 і прокурора, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають.

 

         Висновок суду про винність ОСОБА_4, ОСОБА_2 і ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за які вони засуджені, грунтується на зібраних у справі і перевірених у судовому засіданні доказах, оцінених у сукупності, як того вимагає ст. 323 КПК України.

 

 

         На досудовому слідстві і в судовому засіданні ОСОБА_4 і ОСОБА_2 визнали, що з метою заволодіння грошима проникли в оселю ОСОБА_8, якого збили з ніг і вдвох наносили удари руками і ногами в різні частини тіла, у декілька прийомів, оскільки не знайшли гроші у тому місці, на яке вказав потерпілий.

 

         Як ОСОБА_2, так і ОСОБА_4 на досудовому слідстві визнали, що ще до спуску потерпілого ОСОБА_8 у підвал обидва констатували його смерть словами: “Все” та “... дід - труп і ми його замочили”.

 

         Ці показання обгрунтовано покладені в мотивацію винності ОСОБА_4 і ОСОБА_2, оскільки вони об'єктивно узгоджуються з іншими доказами.

 

         Зокрема, з висновку судово-медичної експертизи вбачається, що на трупі ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження різної локалізації і, зокрема, чисельні переломи ребер з розривами пристінкової плеври, ушкодження печінки і селезінки зі скопиченням крові у плевральній та черевній порожнинах, з множинними масивними крововиливами у м'яких тканинах тулуба і кінцівок, які призвели до травматичного шоку.

 

         Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ці удари наносилися зі значною силою і локалізовані у життєво важливі органи, що свідчить про те, що ОСОБА_4 і ОСОБА_2 діяли з умислом на позбавлення потерпілого життя.

 

         Крім того, обидва усвідомлювали, що потерпілий є особою похилого віку, а, отже, має підірване здоров'я.

 

         Безпідставними є доводи скарг, що тілесні ушкодження, від яких сталася смерть, потерпілий отримав при падінні у підвал, оскільки висновком експерта дана обставина спростовується.

 

         Дії ОСОБА_4 і ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ст. ст. 187 ч. 4,          115 ч. 2 п. п. 6, 12 КК України.

 

         Необгрунтованими є і доводи скарги в інтересах ОСОБА_5, що останній добровільно відмовився від вчинення злочину.

 

         Як на досудовому слідстві, так і в суді, ОСОБА_5 визнав, що він видав інформацію про наявність грошей у ОСОБА_8 і він же повів ОСОБА_4 і ОСОБА_2 до оселі потерпілого.

 

         Фактичні обставини справи - пізній вечір і дзвінок, який зробив ОСОБА_5 на вхідних дверях, свідчать, що останній усвідомлював про те, що господар вдома і заволодіння грішми буде в його присутності.

 

         Суд дійшов обгрунтованого висновку, що ОСОБА_5, ОСОБА_4 і ОСОБА_2 попередньо діяли узгоджено і ОСОБА_5 у складі групи виконав ту роль, яка була йому відведена, не будучи в подальшому об'єднаний спільним умислом з ОСОБА_4 і ОСОБА_2 на вчинення розбійного нападу і умисне вбивство потерпілого.

 

         Його дії правильно кваліфіковані за ст. ст. 27 ч. 5, 186 ч. 3 КК України.

 

         Призначене кожному з засуджених покарання відповідає вимогам             ст. 65 КК України, оскільки враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів особи ОСОБА_4, ОСОБА_2 і ОСОБА_5, обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання.

 

         Колегія суддів не знаходить підстав до пом'якшення покарання засудженим.

 

         На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а:

 

 

         Касаційні скарги засудженого ОСОБА_4, захисника засудженого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6, потерпілої ОСОБА_3, захисника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Запорізької області від 31 травня 2006 року щодо ОСОБА_4 ОСОБА_2, ОСОБА_5 залишити без змін.

 

 

 

С у д д і:

 

 

Верещак  В.М.                     Кияшко  А.Я.                       Лавренюк  М.Ю.