Справа № 1328/3127/12 Головуючий у 1 інстанції: Свірідова В.В
Провадження № 11/783/287/13 Доповідач: Галапац І. І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого Галапаца І.І.
суддів Березюка О.Г., Галина В.П.
з участю прокурора Шахрайчук Н.І.
засудженого ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові
кримінальну справу за апеляціями захисника-адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом І інстанції на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 30 листопада 2012 року, -
встановила:
цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Львова, жителя АДРЕСА_1, з неповною середньою освітою, розлученого, непрацюючого, раніше судимого 19 листопада 2010 року Франківським районним судом м. Львова за ст.ст. 309 ч.2, 358 ч.1, 358 ч.3, 70 КК України на два роки позбавлення волі, звільнений від відбування покарання умовно-достроково згідно постанови Миколаївського районного суду Львівської області від 08 грудня 2011 року, невідбутий термін покарання - 4 місяці 15 днів,
засуджено за ст. 121 ч.1 КК України на п'ять років позбавлення волі; за ст. 395 КК України на чотири місяці арешту.
У відповідності до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_1 покарання - п'ять років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Франківського районного суду м. Львова від 19 листопада 2010 року та остаточно визначено засудженому ОСОБА_1 покарання - п'ять років три місяці позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - взяття під варту.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_1 обчислюється з 04 лютого 2012 року
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 залишено без розгляду.
Вирішено питання з речовими доказами.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 в користь НДЕКЦ при ГУМВС України у Львівській області 588 грн. судових витрат.
Також постановлено скасувати постанову старшого слідчого відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи СУ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_4 від 19 березня 2012 року по кримінальній справі №143-0616 про накладення арешту на цінності та інше майно ОСОБА_1
Згідно вироку суду, ОСОБА_1, звільнившись 13 грудня 2011 року з Миколаївської ВК №50 УДПрС України у Львівській області та знаючи, що постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 08 грудня 2011 року відносно нього встановлено адміністративний нагляд терміном на 1 рік та застосовано ряд обмежень, в тому числі обов'язок зареєструватись у місцевому органі внутрішніх справ, про що його було повідомлено в день звільнення начальником виправної колонії ОСОБА_5 шляхом оголошення відповідної постанови, а також зобов'язано прибути і зареєструватись у Городоцькому РВ ГУМВС України у Львівській області не пізніше 15 грудня 2011 року та попереджено про кримінальну відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду і несвоєчасне прибуття до обраного місця проживання та реєстрації в органах внутрішніх справ, з метою ухилення від адміністративного нагляду, у визначений адміністрацією виправної колонії строк, а саме: до 15 грудня 2011 pоку, до обраного місця проживання без поважних причин не прибув, та не зареєструвався в Городоцькому РВ ГУМВС України у Львівській області, про своє місце проживання вказаний районний відділ міліції не повідомив.
Крім цього, ОСОБА_1 03 лютого 2012 р. близько 15 год., знаходячись біля магазину ПП "ОСОБА_12", що на АДРЕСА_2, заподіяв умисне тяжке тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_3, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння. Так, ОСОБА_1 разом із своїм знайомим ОСОБА_6 зайшли в магазин для придбання продуктів харчування. Слідом за ними в магазин зайшли ОСОБА_3 та ОСОБА_7, які зайняли чергу за ОСОБА_1 та його знайомим. Через декілька хвилин в приміщенні магазину між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 виник словесний конфлікт через спробу останнього без черги замовити продукти. Тоді він, ОСОБА_1, разом з ОСОБА_8 вийшли з магазину та біля магазину чекали на ОСОБА_3 ОСОБА_3 і ОСОБА_7, вийшовши з магазину, підійшли до ОСОБА_1 та ОСОБА_8 і намагались заспокоїти ОСОБА_1 Однак, ОСОБА_1 знову розпочав словесну суперечку з ОСОБА_3, яка переросла в бійку. Під час бійки ОСОБА_1 витягнув з кишені своєї куртки складний ніж та завдав лезом ножа два удари в грудну клітку ОСОБА_9, чим спричинив йому дві рани на лівій боковій поверхні грудної клітки, що проникають в плевральну порожнину, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до тяжкого тілесного ушкодження та були небезпечними для життя в момент заподіяння.
В апеляції захисник-адвокат ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 покликається на те, що суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, зокрема покази потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10
Зазначає, що такі покази свідчать про те, що потерпілий ОСОБА_3 розпочав бійку, при ньому вдарив ОСОБА_1 пляшкою з-під пива, яку розбив. А ОСОБА_1 мав всі підстави вбачати в діях ОСОБА_3 загрозу для свого життя та здоров'я і вжити всі необхідні заходи для відвернення цієї небезпеки.
Вважає, що суд неправильно застосував норми матеріального права та кваліфікував дії підсудного, оскільки тілесні ушкодження були заподіяні ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_3 при перевищенні ним меж необхідної оборони, а тому кваліфікацію дій ОСОБА_1 слід змінити на ст. 124 КК України.
Просить вирок змінити, перекваліфікувати дії засудженого ОСОБА_1 по епізоду нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 на ст. 124 КК України та призначити йому покарання в межах санкції даної статті.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом І інстанції покликається на те, що суд першої інстанції дійшов до неправильних висновків про недоведеність вини ОСОБА_1 за ст.ст. 15 ч.2-115 ч.1 КК України, оскільки таку повністю доводять зібрані досудовим слідством докази, які знайшли належне підтвердження в ході судового розгляду справи.
Наголошує, що суд дійшов до невірних висновків про те, що ОСОБА_1 не мав умислу на вбивство потерпілого, а наніс тілесні ушкодження, обороняючись від ударів останнього, який перебував у стані алкогольного сп'яніння. Однак вказані висновки суду є помилковими, оскільки між потерпілим та засудженим розпочалась бійка, під час якої у ОСОБА_1, на ґрунті неприязних відносин, раптово виник умисел на вчинення вбивства ОСОБА_3, з метою реалізації якого він дістав із кишені своєї куртки ніж, яким завдав потерпілому два удари в ділянку знаходження життєво-важливих органів - грудну клітку ОСОБА_3, спричинивши останньому дві рани на лівій боковій поверхні грудної клітки, що проникають у плевральну порожнину, які ускладнились лівобічним пневмотораксом та були небезпечними для життя в момент заподіяння.
А тому вважає, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ст.ст. 15 ч.2-115 ч.1 КК України, тобто як замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Крім цього звертає увагу, що обране покарання за ст. 121 ч.1 КК України у виді мінімального терміну позбавлення волі явно не відповідає ступеню суспільної небезпеки, характеру вчинення злочину та особі засудженого.
Просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу скерувати на новий судовий розгляд до Шевченківського районного суду м. Львова в іншому складі суду.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про підтримання апеляції прокуратури та заперечення апеляції захисника-адвоката ОСОБА_2, пояснення засудженого ОСОБА_1, який заперечив апеляцію прокурора та підтримав апеляцію свого захисника, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що лише апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом І інстанції підлягає задоволенню.
Як вбачається зі змісту апеляцій захисника-адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом І інстанції, останні не оспорюють сам факт події злочину по епізоду нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_3, а лише не згідні з кваліфікацією дій засудженого ОСОБА_1 за ст. 121 ч.1 КК України і вважають, що його злочинні дії підпадають під ознаки злочину, на думку адвоката - ст. 124 КК України, та прокурора - ст.ст. 15 ч.2-115 ч.1 КК України.
В судовому засіданні в апеляційній інстанції засуджений ОСОБА_1 свою вину визнав частково по епізоду нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_3, не заперечив факт нанесення таких останньому, однак зазначив, що умислу на позбавлення життя не мав.
Колегія суддів вважає, що встановивши фактичні обставини справи по епізоду нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_3, суд першої інстанції правильно виклав їх у фабулі доведеного обвинувачення, де вказав, що під час бійки ОСОБА_1 витягнув з кишені своєї куртки складний ніж та завдав лезом ножа два удари в грудну клітку ОСОБА_9, чим спричинив йому дві рани на лівій боковій поверхні грудної клітки, що проникають в плевральну порожнину, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до тяжкого тілесного ушкодження та були небезпечними для життя в момент заподіяння.
Відповідно до вимог ст. 334 ч.1 КПК України (1960 року), в мотивувальній частині обвинувального вироку, окрім іншого, наводяться мотиви зміни обвинувачення.
Всупереч зазначеному, суд І інстанції жодним чином не мотивував своє рішення про перекваліфікацію злочинних дій ОСОБА_1 по даному епізоду з ст.ст. 15 ч.2-115 ч.1 КК України на ст. 121 ч.1 КК України, а саме не з'ясував спрямованість умислу ОСОБА_1, а також причини припинення злочинних дій, покликавшись лише на п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 року №2 "Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров'я особи".
Отже, враховуюче вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що вирок районного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого суду І інстанції слід належним чином, дослідивши докази по справі та встановивши фактичні обставини, правильно кваліфікувати дії ОСОБА_11 з наведенням відповідних мотивів прийнятого рішення.
Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України (1960 року), колегія суддів, -
ухвалила:
апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом І інстанції задоволити, апеляцію захисника-адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 30 листопада 2012 року відносно ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в той же суд.
Судді:
Галапац І.І. Березюк О.Г. Галин В.П.