донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
12.03.2013 р. справа №19н/5014/2497/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівУшенко Л.В. Богатир К.В., Дучал Н.М.,
при секретарі судового засіданняВисовнєнко О.О.
за участю представників: від позивача - ОСОБА_5, довіреність №640 від 20.09.2012р.; від відповідача - не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргуСтахановської міської ради Луганської області
на рішення господарського судуЛуганської області
від03.12.2012р. (повний текст підписано 10.12.2012р.)
у справі№ 19н/5014/2497/2012 (суддя Косенко Т.В.)
за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м. Алмазна Луганської області
до Стахановської міської ради Луганської області
про визнання недійсним п. 3 рішення Стахановської міської ради №545/30 від 31.05.2012 р. та визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 24.04.2008 р., державна реєстрація від 24.03.2009 р. за №04094070082
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_6, м. Алмазна Луганської області звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Стахановської міської ради Луганської області про визнання недійсним п. 3 рішення Стахановської міської ради №545/30 від 31.05.2012р. «Про поновлення та продовження договорів оренди земельних ділянок громадянам» щодо відмови позивачу в поновленні договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,2174га по АДРЕСА_1 та визнання договору оренди земельної ділянки від 24.04.2008р., державна реєстрація від 24.03.2009р. за №04094070082., укладеного між позивачем та відповідачем, поновленим до 24.03.2015р. на тих самих умовах.
Рішенням господарського суду Луганської області від 03.12.2012р. у справі №19н/5014/2497/2012 позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м. Алмазна Луганської області до Стахановської міської ради Луганської області задоволено в повному обсязі.
Рішення суду мотивоване дотриманням позивачем приписів законодавства та умов спірного договору оренди землі щодо порядку поновлення договору оренди землі, незаконністю та необґрунтованістю п. 3 рішення Стахановської міської ради №545/30 від 31.05.2012р. оскільки відсутні докази нецільового використання земельної ділянки позивачем, а факти, викладені у листах Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області від 19.04.2012р. №7/12-835вих.12 та у листі Управління комунальної власності та землеустрою Стахановської міської ради від 30.05.2012р. №154, стосуються порушень вимог діючого законодавства у сфері містобудування Приватним підприємством «Капрі», яке є іншим господарюючим суб'єктом, а не Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Стахановська міська рада Луганської області звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 03.12.2012р. у справі №19н/5014/2497/2012 та припинити провадження у справі.
Апелянт посилається на те, що, при прийнятті господарським судом Луганської області оскаржуваного рішення мали місце істотні порушення норм процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, оскільки спір щодо оскарження рішення Стахановської міської ради Луганської області не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, у зв'язку з чим, відповідно до приписів п.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, суд першої інстанції повинен був припинити провадження у справі №19н/5014/2497/2012. Крім того зазначає, що висновки місцевого господарського суду, які викладені в оскаржуваному рішенні також не співпадають з правовою позицією, викладеною у листі голови Харківського апеляційного господарського суду Кухара В.І., заступника голови Харківського апеляційного господарського суду Афанасьєва В.В. та доцента кафедри господарського права Національного університету «Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого» Селіванова І.А. щодо узагальнення судової практики вирішення господарськими судами спорів у справах, пов'язаних з пролонгацією договорів оренди державного та комунального майна, а також земельних ділянок (паїв), відносно того, що чинним земельним законодавством не передбачено порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень сторін, а лише визначено, що у цьому разі договір підлягає поновленню. Вважає, що реалізація визначеного законом переважного права орендаря на поновлення договору оренди земельної ділянки у разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності відповідного рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх компетенції та потребує додержання порядку, передбаченого законодавством для укладання договорів оренди землі.
Розпорядженням голови Донецького апеляційного господарського суду від 16.01.2013р. для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий - суддя Ушенко Л.В., члени колегії: суддя Богатир К.В., суддя Дучал Н.М.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.01.2013р. порушено апеляційне провадження у справі №19н/5014/2497/2012, розгляд апеляційної скарги призначено на 26.02.2013р.
Через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_6, м. Алмазна Луганської області надав заперечення на апеляційну скаргу Стахановської міської ради Луганської області, в яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Розпорядженням голови суду від 26.02.2013р. змінено склад колегії суддів та сформовано її у складі: головуючий суддя - Ушенко Л.В., судді: Дучал Н.М., Чернота Л.Ф.
У зв'язку з неявкою сторін в судове засідання 26.02.2013р., наявністю клопотання позивача про відкладення розгляду апеляційної скарги в звзяку з неможливістю явки в судове засідання та необхідністю надання додаткових документів, судова колегія ухвалою від 26.02.2013р. відклала розгляд апеляційної скарги на 12.03.2013р.
Розпорядженням голови суду від 12.03.2013р. змінено склад колегії суддів та сформовано її у складі: головуючий суддя - Ушенко Л.В., судді: Богатир К.В., Дучал Н.М.
В судове засідання 12.03.2013р. представник скаржника не з'явився, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 03.12.2012р. у справі №19н/5014/2497/2012 - без змін.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.02.2013р. явка представників сторін не була визнана обов'язковою, сторони належним чином були повідомлені про день, час та місце проведення судового засідання.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника скаржника за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, та відповідних висновків суду, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Стахановської міської ради Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 03.12.2012р. у справі №19н/5014/2497/2012 не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, з огляду на наступне.
Предметом спору у даній справі є вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м. Алмазна Луганської області про визнання недійсним п. 3 рішення Стахановської міської ради №545/30 від 31.05.2012р. «Про поновлення та продовження договорів оренди земельних ділянок громадянам» щодо відмови йому в поновленні договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,2174га по АДРЕСА_1 та визнання договору оренди земельної ділянки від 24.04.2008р., державна реєстрація від 24.03.2009р. за №04094070082., укладеного між ним та Стахановською міською радою Луганської області, поновленим до 24.03.2015р. на тих самих умовах.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Статтею 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.02.2008р. Стаханівською міською радою було прийняте рішення №621/33 «Про затвердження проектів землеустрою по відводу земельних ділянок, та надання у користування земельних ділянок», яким Приватному підприємцю ОСОБА_6 був затверджений проект землеустрою по відводу земельної ділянки в оренду загальною площею 0,2174га по АДРЕСА_1, для розміщення та обслуговування відкритого складу готової продукції за рахунок земель Стахановської міської ради (землі житлової та громадської забудови), кадастровий номер земельної ділянки 4413100000:22:001:0011, надано в оренду Приватному підприємцю ОСОБА_6 зазначену земельну ділянку строком на 3 роки та зобов'язано Приватного підприємця ОСОБА_6 протягом двох місяців укласти з міською радою договір оренди наданої земельної ділянки (п.п.1.6,1.6.1, 2.2 зазначеного рішення).
24.04.2008р., на виконання зазначеного рішення, між Стахановською міською радою (далі - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (далі - орендар) був укладений договір оренди землі, відповідно до п.п. 1, 2 якого, орендарю було надано в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,2174 га для розміщення та обслуговування відкритого складу готової продукції за адресою: АДРЕСА_1
Згідно із п.7 договору, зазначений договір укладено на 3 роки. Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Пунктом 36 договору передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Державна реєстрація даного договору здійснена 24.03.2009р. Стахановським міським реєстраційним округом Луганської регіональної філії «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №04094070082.
Отже, укладений між сторонами договір оренди землі від 24.04.2008р. набув чинності з 24.03.2009р., у зв'язку з чим, строк його дії - до 25.03.2012р.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно із ч. 1-3 ст. 33 зазначеного Закону (в редакції від 17.11.2011р., який набрав чинності 12.03.2012р., тобто діяв на момент припинення строку дії спірного договору), по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на поновлення договору оренди землі. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди землі, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
Пленум Вищого господарського суду України в постанові №6 від 17.05.2012р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (п.2.17) зазначив, що господарським судам у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають в державній або комунальній власності, необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.02.2012р., на виконання п. 7 спірного договору оренди землі, Фізична особа - підприємець ОСОБА_6 направив на адресу Управління землеустрою Стахановської міської ради Луганської області лист-повідомлення вих№23/02/12 про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди, витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки на 2012 рік, розрахунком розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена на 01.06.2009р.
Відповідно до ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
В матеріалах справи наявна копія листа Стахановської міської ради Луганської області (вих.№01-28/1739 від 20.04.2012р., а.с. 76), адресованого Приватному підприємцю ОСОБА_6 про неможливість поновлення договору оренди землі на момент розгляду звернення, оскільки дане клопотання буде винесено на розгляд пленарного засідання ради.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачем таких заперечень на адресу позивача в строк, передбачений земельним законодавством, та докази його отримання представником позивача.
Апеляційною інстанцією були витребувані у відповідача (скаржника) - Стахановської міської ради Луганської області докази направлення зазначеного листа на адресу позивача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м.Алмазна Луганської області, однак відповідач зазначені докази суду не надав. Позивач заперечує отримання такого листа.
Відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Оскільки відповідач в строк, передбачений законом не розглянув по-суті заяву позивача про продовження строку дії договору, не висловив будь-яких заперечень щодо змісту запропонованого ним проекту додаткової угоди, позивач продовжував користуватися земельною ділянкою.
31.05.2012р. Стахановською міською радою було прийнято рішення №545/30 «Про поновлення та продовження договорів оренди земельних ділянок громадянам», пунктом 3 якого було відмовлено Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_6 в поновленні договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,2174га по АДРЕСА_1, для розміщення та обслуговування відкритого складу готової продукції за рахунок земель Стахановської міської ради (землі житлової та громадської забудови), кадастровий номер земельної ділянки 4413100000:22:001:0011, на підставі п.«г|» ч. 2 ст. 141 Земельного кодексу України з посиланням на використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
04.07.2012р. відповідач на адресу позивача направив лист-повідомлення №01-28/2722, в якому повідомлялось, що звернення позивача щодо поновлення договору оренди землі було розглянуто 31.05.2012р. на 31-сесії Стахановської міської ради, за результатами чого було прийнято рішення про відмову йому у поновлені договору оренди земельної ділянки площею 0,2174га по АДРЕСА_1, м. Стаханов.
Як зазначає відповідач, підставою для відмови у поновлені строку спірного договору оренди землі стали листи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Луганській області від 19.04.2012р. №7/12-835вих12 та Управління комунальної власності та землеустрою Стахановської міської ради Луганської області від 30.05.2012р. №154, в яких йде мова про виявлення порушення вимог діючого законодавства у сфері містобудування Приватним підприємством «Капрі» у зв'язку з розміщенням ним на земельній ділянці по АДРЕСА_1, об'єкту - литейно-механічної ділянки «Розміщення виробництва металопереробної промисловості». Крім того, відповідно до листа прокурора Луганської області від 15.05.2012р. №07/4-8199.11, в результаті проведеної перевірки щодо законності розташування на зазначеній земельній ділянці кремнійвмістимих відходів феросплавного виробництва та з інших питань, були виявлені порушення санітарно-епідеміологічного законодавства з боку Приватного підприємства «Капрі» та припинено виробничу діяльність даного підприємства.
З договору оренди земельної ділянки від 24.04.2008р. вбачається, що орендарем спірної земельної ділянки є Фізична особа-підприємець ОСОБА_6. Земельна ділянка була передана йому в користування для розміщення та обслуговування відкритого складу готової продукції.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази використання саме Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, як орендарем, не за цільовим призначенням земельної ділянки, що є предметом договору оренди земельної ділянки від 24.04.2008р. Відсутні також докази порушення інших суттєвих умов договору оренди позивачем.
Місцевий господарський суд обґрунтовано не прийняв до уваги в якості доказів порушення позивачем земельного законодавства листи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області та Управління комунальної власності та землеустрою Стахановської міської ради Луганської області, оскільки виявлені ними порушення стосувались вимог діючого законодавства у сфері містобудування і були допущені саме Приватним підприємством «Капрі», яке є самостійним суб'єктом господарювання, та не можуть розцінюватися як докази порушення позивачем умов договору оренди землі щодо цільового використання наданої йому в оренду земельної ділянки.
Підставами для визнання недійсним акту є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання недійсним акту є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась з таким позовом до суду.
Відповідач є представницьким органом місцевого самоврядування, який вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до його компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.
Органи місцевого самоврядування, представляючи спільні інтереси територіальної громади, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних актів відносяться акти (рішення), які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
Рішення Стахановської міської ради №545/30 від 31.05.2012р. «Про поновлення та продовження договорів оренди земельних ділянок громадянами» є ненормативним актом індивідуальної дії, який стосується прав та обов'язків певної особи, зокрема, позивача. Дане рішення (п. 3) є предметом спору у даній справі.
Приймаючи оспорюване позивачем рішення в частині відмови йому в поновленні договору оренди землі (п. 3 рішення), відповідач - Стахановська міська рада посилалась на порушення останнім вимог п. «г» ч. 2 ст. 141 Земельного кодексу України (використання земельної ділянки не за цільовим призначенням». При цьому в рішенні відсутнє посилання на конкретні обставини, які б підтверджували обґрунтованість такого рішення.
Статтею 141 ЗК України передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою, в тому числі, у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. Оскільки нецільове використання земельної ділянки є порушенням земельного законодавства, то порядок припинення права користування земельною ділянкою, яка використовується з порушенням земельного законодавства, визначений в ст. 141 ЗК України, і передбачає встановлення (виявлення) уповноваженою особою, що здійснює контроль за використанням та охороною земель, факту порушення, складання відповідного документу в підтвердження такого порушення (акт, протокол, припис), надає строк для його усунення і у разі його невиконання - притягнення до адміністративної відповідальності порушника та направлення відповідного клопотання до органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою.
Рішення органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.
Як вже зазначалось, у матеріалах справи відсутні належні докази в підтвердження порушення позивачем земельного законодавства, притягнення його до адміністративної відповідальності, тощо.
З урахуванням зазначеного, рішення Стахановської міської ради №545/30 від 31.05.2012р. прийнято без достатніх законних підстав, суперечить вимогам ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та ст.141 ЗК України, порушує права та законні інтереси позивача на користування земельною ділянкою, і тому місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про необхідність задоволення позову про визнання недійсним п. 3 зазначеного рішення.
Щодо вимог позивача про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 24.04.2008р., зареєстрованого 24.03.2009р., то судова колегія також погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для визнання договору оренди землі поновленим до 24.03.2015р. (3 роки) на тих самих умовах.
При цьому Донецький апеляційний господарський суд зазначає, що кожна особа має право на судовий захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних права та інтересів визначені в ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 152 Земельного кодексу України, в тому числі шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.
Разом з тим, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу, а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема, ст. 16 ЦК України, але є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 21.05.2012р. у справі №6-20цс11, яка є обов'язковою для застосування всіма судами України.
Як вже зазначалось, при розгляді даної справи встановлено, що позивач в межах встановленого ст. 33 Закону України «Про оренду землі» строку та порядку звертався до відповідача із заявою про продовження строку дії договору оренди землі. Відповідач в зазначені законом строки ухилився від підписання додаткової угоди до договору оренди землі, своїх заперечень щодо істотних умов договору не надав.
Позивач продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі і відповідач не надав належних доказів, що протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він направив орендарю заперечення щодо поновлення договору оренди землі, тому такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах. У цьому випадку для укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі не є обов'язковим прийняття міською радою рішення про поновлення договору оренди землі.
Таким чином, фактично спірний договір оренди землі є поновленим, а укладання між ними додаткової угоди до договору є лише документальним оформленням цього факту, яке не потребує прийняття відповідного рішення міською радою.
Оскільки відповідач не визнав права позивача на подальше користування земельною ділянкою на умовах договору оренди від 24.04.2008р. і прийняв 31.05.2013р. рішення про відмову в поновленні договору, який вже фактично поновився, то позивач обґрунтовано звернувся за захистом свого права на користування земельною ділянкою шляхом визнання поновленим зазначеного договору на той же строк на тих же умовах. Даний спосіб захисту відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення і є ефективним заходом відновлення та визнання його прав, як землекористувача, тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги позивача.
Судова колегія не приймає доводів апелянта відносно того, що висновки місцевого господарського суду, які викладені в оскаржуваному рішенні, не співпадають з правовою позицією, викладеною у листі голови Харківського апеляційного господарського суду Кухара В.І., заступника голови Харківського апеляційного господарського суду Афанасьєва В.В. та доцента кафедри господарського права Національного університету «Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого» Селіванова І.А. щодо узагальнення судової практики вирішення господарськими судами спорів у справах, пов'язаних з пролонгацією договорів оренди державного та комунального майна, а також земельних ділянок (паїв), оскільки як зазначає Пленум Вищого господарського суду України у постанові від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (п. 1).
У разі необхідності в мотивувальній частині рішення суд може зазначити про урахування ним: рішення Конституційного Суду України про офіційне тлумачення Конституції та законів України, які підлягають застосуванню в даній справі, а також рішення про відповідність Основному Закону України нормативно-правових актів, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 150 Конституції України, якими сторони обґрунтовують свої вимоги або заперечення; прийнятих відповідно до Конституції України і Закону України «Про судоустрій і статус суддів», постанов пленуму Вищого господарського суду України; рішення Верховного Суду України, прийнятого за наслідками розгляду заяви про перегляд судових рішень господарських судів з підстав, передбачених статтею 11116 ГПК; положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (п. 8).
Правова позиція, викладена у листі голови Харківського апеляційного господарського суду Кухара В.І., заступника голови Харківського апеляційного господарського суду Афанасьєва В.В. та доцента кафедри господарського права Національного університету «Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого» Селіванова І.А. щодо узагальнення судової практики вирішення господарськими судами спорів у справах, пов'язаних з пролонгацією договорів оренди державного та комунального майна, а також земельних ділянок (паїв), носить форму рекомендації, особистої думки авторів зазначеного узагальнення і не є документом, яким господарські суди України повинні керуватися при прийнятті рішення у господарських справах. Крім того, в матеріалах справи відсутній зазначений лист, на якій посилається скаржник у апеляційній скарзі.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду також не приймає посилання апелянта, що даний спір є справою адміністративної юрисдикції і тому підлягає припиненню провадженням на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з непідвідомчістю даного спору господарським судам України, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Пленум Вищого господарського суду України у постанові від 17.05.2011р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» щодо питання підвідомчості господарським судам таких спорів зазначив, що, господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності (п. 1.2).
Виходячи з положень ст. 13, 14 Конституції України, ст. 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України, ст. 148 Господарського кодексу України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.
У відповідності до чинного законодавства, органи місцевого самоврядування в правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками комунальної власності (в тому числі, щодо надання земельних ділянок фізичним та юридичним особам в користування, щодо укладення, зміни, розірвання договорів оренди земельної ділянки та щодо прийняття органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які територіальні громади реалізують повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи відповідні повноваження, органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності. Таким чином, справи у спорах за участю органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору ст. 1 ГПК України підвідомчі господарським судам (п. 1.2.2).
Крім того, в п. 1.2.4 зазначеної постанови Пленум Вищого господарського суду України зазначає, що рішенням органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог Земельного кодексу України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності). Індивідуальні акти органів місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.
Таким чином, відповідно до п. 1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6, у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають, зокрема, спори про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства.
Виходячи з викладеного та з положень спірного договору оренди землі, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку відносно того, що правовідносини сторін у даному спорі мають приватноправовий характер, а тому він підлягає розгляду в господарських судах України.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно з'ясовані усі обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають обставинам справи, норми матеріального та процесуального права місцевим господарським судом застосовані правильно, тому апеляційна скарга Стахановської міської ради Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 03.12.2012р. у справі №19н/5014/2497/2012 не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області підлягає залишенню без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 91, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Стахановської міської ради Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 03.12.2012р. у справі №19н/5014/2497/2012 - залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 03.12.2012р. у справі №19н/5014/2497/2012 - залишити без змін.
3. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий Л.В. Ушенко
Судді К.В. Богатир
Н.М. Дучал
Повний текст постанови складено та підписано 15 лютого 2013 року.
Надруковано: 5 прим.
1 прим. - скаржнику
1 прим. - позивачу;
1 прим. - ГСЛО;
1 прим. - у справу;
1 прим. - ДАГС