АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження № 22ц/790/1798/13 Головуючий 1 інст. Бондарева І.В.

Справа № 2033/2-2958/2012 Доповідач - Хорошевський О.М.

Категорія: право власності

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого, судді - Хорошевського О.М.,

суддів: Зазулинської Т.П., Кругової С.С. при секретарі - Гопко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 січня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу та визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про виселення, -

встановила:

У грудні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом у якому просив встановити факт спільного проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 року до 15.09.2011 року; поділити майно, придбане під час проживання сторін однією сім'єю визнавши за ним право власності на 28,5/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 01.01.2004 року прожив однією сім'єю з ОСОБА_1 У зареєстрованому шлюбі сторони при цьому не перебували.

У період сумісного проживання народилось двоє спільних дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2.

З 2004 року вони з ОСОБА_1 проживали у комунальній квартирі, а потім придбали 57/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1.

З вересня 2011 року ОСОБА_1 проживає зі своїми батьками і їх відносини припинились.

Добровільно сторони поділити спільне майно не можуть.

У зустрічному позові ОСОБА_1 просила захистити її право власності на житловий будинок та виселити ОСОБА_2 з будинку АДРЕСА_1.

Зазначила при цьому, що з відповідачем знайома останніх 7-8 років. З травня - червня 2005 року він почав частіше до неї навідуватись, залишався у неї на деякий час. Після народження сина ОСОБА_5 між сторонами частіше почали виникати сварки. На прохання звільнити житло ОСОБА_2 не реагує.

Частину спірного будинку вона придбала особисто згідно договору купівлі-продажу від 02.02.2005 року.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 січня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено. Всановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 року до 15.09.2011 року; визнано за ОСОБА_2 право власності на 57/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 як його частину у спільному з ОСОБА_1 майні.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та задовольнити її позовні вимоги.

Скарга містить посилання на те, що суд не взяв до уваги її посилання на те, що 57/100 частин будинку, щодо яких виник спір придбані нею за власні кошти, які вона отримала від продажу квартири та кошти, які вона позичила у ОСОБА_6 в сумі 4000 доларів США. Доказів того, що у ОСОБА_2 були кошти для придбання житла суду не надано. Іншого житла у неї та її неповнолітніх дітей не має.

Суд у порушення вимог закону не залучив до участі у розгляді справи орган опіки та піклування для захисту прав неповнолітніх дітей.

Підстав для встановлення факту проживання сторін однією сім'єю у суду не було, оскільки докази про це відсутні.

Судом порушено правила підсудності, оскільки заява ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення розглянуто не за місцем реєстрації заявника.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновку про те, що сторони проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 01.01.2004 по 15.09.2011 року суд дійшов з урахуванням показань свідків, огляду фотознімків на яких сторони зображені під час сумісного відпочинку та святкування свят.

Судова колегія з таким висновком погоджується, оскільки він підтверджується наявними у справі документами.

Заперечення ОСОБА_1 проти цієї обставини не спростовує висновків суду першої інстанції.

До того ж судова колегія бере до уваги, що згідно свідоцтв про народження ОСОБА_4 та ОСОБА_5, матір'ю яких є ОСОБА_1 батьком дітей зазначена особа з іменем та по батькові «ОСОБА_2», що відповідає імені та по батькові ОСОБА_2 (а.с. 66,67).

З відповіді на адвокатський запит головного лікаря «Харківського міського клінічного пологового будинку № 6» від 19.09.2011 року за № 82 вбачається, що при надходженні до цього медичного заходу на пологи ОСОБА_1 повідомила, що має незареєстрований шлюб з ОСОБА_2 (а.с. 6).

Суд надав оцінку поясненням ОСОБА_1 про те, що 57/100 частини будинку, щодо якого виник спір, придбані нею за власні кошти.

При цьому суд визнав такі твердження недоведеними і встановивши, що це майно придбане під час сумісного проживання сторін, які не перебували у зареєстрованому шлюбі визнав за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину цього майна.

Надана суду фотокопія розписки ОСОБА_1 не може бути доказом того, що вона позичала грошові кошти для придбання спірного будинку, оскільки форма та зміст цієї розписки викликає сумніви щодо її достовірності (а.с. 82).

Суд задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 який пропонував свій варіант поділу сумісного майна сторін. Вимог, які б містили інші варіанти поділу цього майна заявлено не було.

Оскільки судом встановлено право власності ОСОБА_2 на частину спільного майна,підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.

Посилання апеляційної скарги на те, що до участі у розгляді справи не було залучено орган опіки та піклування не можуть бути взяті до уваги, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки судом питання щодо прав неповнолітніх дітей не вирішувалось.

Не ґрунтуються на вимогах закону і доводи щодо порушення судом правил підсудності, оскільки спір розглянуто відносно нерухомого майна за місцем його знаходження.

Посилання представника ОСОБА_1 на те, що судом безпідставно об'єднані в одне провадження позов та заява про встановлення юридичного факту не ґрунтуються на обставинах справи та вимогах процесуального закону.

З огляду на те, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ч. 3. ст. 209,ст. ст. 218, 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді: