УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2013 року Справа № 876/951/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Матковської З.М., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2012 р. у справі № 2а-1958/11/1370 за позовом Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби до ОСОБА_1 про стягнення 17227 грн. податку з власників транспортних засобів,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2012 р. у справі № 2а-1958/11/1370 за позовом Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби до ОСОБА_1 про стягнення 17227 грн. податку з власників транспортних засобів позов було задоволено повністю.

В апеляційній скарзі, поданій 02.01.2013 р., апелянт просить постанову Львівського окружного адміністративного суду скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом норм п. 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 р., згідно із яким у разі відсутності документів про сплату відповідних податків реєстрація, перереєстрація і технічний огляд транспортних засобів не проводяться. Факт реєстрації автомобіля вважає належним доказом сплати скаржником податку з власників транспортних засобів.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як правильно встановив суд першої інстанції, скаржник зареєстрував 20.10.2009 р. автомобіль марки VOLKSWAGEN 2003 р.в. та у відповідності до Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» повинен був сплатити податок з власників транспортних засобів у сумі 17227 грн. Однак, згідно листа Західного ГРУ «Приватбанк»від 04.11.2010 р. № 5949 факт перерахування коштів на рахунок місцевого бюджету не підтверджується. Вказаний транспортний засіб належить відповідачу, не знятий з реєстрації в органах ДАІ.

Апелянт оскаржував у судовому порядку державну реєстрацію автомобіля Управлінням Державтоінспекції ГУ МВС України у Львівській області, однак, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2011 р. у справі №2а-6948/11/1370 позовну заяву апелянта до Управління Державтоінспекції ГУ МВС України у Львівській області про скасування державної реєстрації транспортного засобу залишено без розгляду.

Статтею 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (надалі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього ж Закону є об'єктами оподаткування. Згідно зі ст.3 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» перша реєстрація в Україні - це реєстрація транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу. Частина 1 статті 5 цього Закону передбачає, що податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.

Відповідно до ч.5 ст.6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, обчислюється за ставками, визначеними у статті 3 цього ж Закону. У разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вони зобов'язані сплатити податок не більш як за три попередні роки.

Посилання апелянта на фактичну сплату ним податку з власників транспортних засобів не була доведена у встановленому порядку належними доказами. Норма п. 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 р., згідно із якою у разі відсутності документів про сплату відповідних податків реєстрація, перереєстрація і технічний огляд транспортних засобів не проводяться, не доводить ні факту, ні розміру, ні способу сплати податку. Натомість, факт несплати податку скаржником був доведений позивачем. Згідно з довідкою ДПІ у Франківському районі м. Львова №17-115 до місцевого бюджету Франківського району м. Львова від апелянта не надходили кошти в сумі 17227 грн. як податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів. Судом першої інстанції не отримано доказів зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету коштів від апелянта в сумі 17227 грн. як податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, не було подано таких доказів і суду апеляційної інстанції.

Посилання ОСОБА_1 на правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену у постанові від 24.10.2012 р. у справі №К/9991/44554/12, не заслуговує на увагу як таке, що не відповідає змісту цієї постанови. Фактичні обставини справи у вказаній постанові є істотно відмінними по відношенню до фактичних обставин цієї справи, оскільки у справі, що розглядалась Вищим адміністративним судом України скаржник довів факт сплати податку з власників транспортних засобів квитанціями, листом банківської установи, у зв'язку із чим подальша втрата банком квитанції про сплату такого податку не тягне за собою негативних наслідків для платника.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань. Апелянт у встановленому законом порядку не довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду, не надав інших доказів, які б не подавались суду першої інстанції з обґрунтуванням неможливості їх подання такому суду.

Враховуючи наведене, судове рішення відповідає закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2012р. у справі №2а-1958/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя : Костів М.В.

Судді: Матковська З.М.

Шавель Р.М.