У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 7 листопада 2006 року справу за касаційним поданням заступника прокурора Кіровоградської області на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від  16 травня 2006 року, якою постанову Петрівського районного суду Кіровоградської області від  14 березня 2006 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни,

в с т а н о в и л а :

             постановою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 14 березня 2006 року

ОСОБА_1,засудженого 28.05.1999 року за ст. 94, ч.3 ст.222, ст.42 КК України 1960р. на 10  років позбавлення волі, початок строку з 14.11.1998р., -

звільнено на підставі ст. 81 КК України 2001 р. від відбування покарання умовно-достроково на 2 роки 8 місяців.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 16 травня 2006 року постанову Петрівського районного суду Кіровоградської області від 14 березня 2006 року залишено без зміни в частині умовно-дострокового звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання і постановлено звільнити його з місць позбавлення волі на підставі ч. 3 п.п. 2, 3 ст.81 КК України 2001 р. умовно-достроково  на 2 роки 5 місяців 29 днів (по відбуттю  як 2/3, так і  ¾ строку покарання).

У касаційному поданні заступник прокурора Кіровоградської області  посилається на неправильне застосування  апеляційним судом кримінального закону щодо умовно-дострокового звільнення. Стверджує, що  апеляційним  судом не було враховано те, що умовно-дострокове звільнення за КК України в редакції1960 року не застосовувалось до осіб, засуджених за ст. 94 КК України, а КК України в редакції 2001 року визначив можливість застосування умовно-дострокового звільнення осіб, засуджених за особливо тяжкий злочин, яким є злочин, передбачений ст. 94 КК України 1960р., при відбутті не менше ¾ частин покарання. Тому вважає неправильним рішення апеляційного суду про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання по відбуттю 2/3 строку покарання і просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, який  не підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У касаційному поданні не оспорюються  правильність процедури звернення до суду з поданням про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання, наявність у справі достатніх даних, які свідчать про те, що ОСОБА_1, відбуваючи покарання  у виді позбавлення волі, своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці  довів своє виправлення.

Як  убачається зі змісту касаційного подання, прокурор не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції  в ухвалі від 16.05.2006р. про можливість  умовно-дострокового звільнення  ОСОБА_1  на підставі  ч. 3 п. 2 ст. 81 КК України 2001р. по відбуттю 2/3 призначеного покарання, однак  не заперечує  проти рішення цього ж суду у зазначеній ухвалі  про  умовно-дострокове звільнення  ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання на підставі ч. 3 п. 3 ст. 81 КК України 2001р. по відбуттю 3/4 призначеного покарання, яке фактично засудженим відбуте. 

Тобто у касаційному поданні прокурора фактично йдеться про необхідність виключення з ухвали помилкового судження апеляційного суду.

При вирішенні  питання, відбуття якого строку призначеного покарання (2/3 чи 3/4) давало підстави для умовно-дострокового звільнення  ОСОБА_1, колегія суддів виходить з наступного.

За вироком Олександрійського районного суду Кіровоградської області від 28 травня 1999 року ОСОБА_1 засуджений за ст. 94, ч. 3 ст. 222, ст. 42 КК України 1960р. на 10 років позбавлення волі з початком строку відбування покарання з 14.11.1998р.

 Один із вчинених ним злочинів (передбачений ст. 94 КК України)  відповідно до ст. 7-1 КК України 1960р. визначений як тяжкий злочин. В той же час статтею 25 КК України 1960 р. передбачено, що позбавлення волі встановлюється на строк від трьох місяців до 10 років, а  за особливо тяжкі злочини у випадках, передбачених цим Кодексом, встановлюється покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років. Згідно з санкцією ст.94 КК України 1960 р. вона передбачала покарання у виді позбавлення волі  на строк від 7 до 15 років, що дає підстави вважати зазначений злочин особливо тяжким.

Відповідно до вимог ст. 52-1 КК України 1960 р. не допускалось умовно-дострокове звільнення від відбування  покарання осіб, засуджених за ст. 94 КК України.

Згідно з Кримінальним Кодексом України 2001 року встановлено, що  злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 10 років або довічне позбавлення волі (тобто і злочин, передбачений ст. 94 КК України 1960р.), є особливо тяжким злочином  (ст. 12 КК України 2001р.),  проте   визначено, що  після фактичного відбуття засудженим  не менше 3/4 строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, до нього може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного покарання (ч. 3 п. 3 ст. 81 КК України 2001 р.).

Таким чином, Кримінальним Кодексом України 2001 року пом'якшено кримінальну відповідальність осіб, засуджених за особливо тяжкі злочини, у тому числі і за злочин, передбачений ст. 94 КК України 1960 р.

Відповідно до п. 11 Прикінцевих та перехідних положень Кримінального Кодексу України 2001 р., правила, встановлені КК України 1960р. щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання поширюються на осіб, які вчинили злочини до набрання чинності цим Кодексом, за винятком випадків, коли Кримінальним  Кодексом 2001р. пом'якшується відповідальність зазначених осіб.

Виходячи з викладеного, на особу, засуджену за ст. 94 КК України 1960р.,  поширюються правила  ст. 81 КК України 2001р., за якими зазначена особа може бути умовно-достроково звільнена від відбування покарання, якщо сумлінною поведінкою і ставленням до праці довела своє виправлення (ч.2 ст. 81 КК) і  фактично відбула  3/4 строку покарання, призначеного їй судом за умисний особливо тяжкий злочин (ч.3 п.3 ст. 81 КК).

Як убачається з матеріалів  умовно-дострокового звільнення ОСОБА_1, він відповідає зазначеним умовам і на час винесення  апеляційним судом ухвали відбув більше 3/4 строку призначеного покарання, у зв'язку з чим апеляційний суд обґрунтовано на підставі ч.3 п. 3 ст. 81 КК України 2001 року звільнив його умовно-достроково від відбування призначеного покарання.

Висновок апеляційного суду про можливість  умовно-дострокового звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання також і на підставі ч.3 п. 2 ст. 81 КК України 2001 р. по відбуттю 2/3 строку покарання є помилковим, і це підлягає виключенню з ухвали апеляційного суду.

Підстав для скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд, як про це ставиться питання у касаційному поданні, колегія суддів не вбачає. 

З огляду на викладене і керуючись ст.ст. 395-396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційне подання заступника прокурора Кіровоградської області задовольнити частково.

Ухвалу  колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 16 травня 2006 року щодо ОСОБА_1  змінити: виключити з ухвали   посилання на ч.3 п.2 ст. 81 КК України 2001 року (відбуття 2/3 строку призначеного покарання) як на підставу умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання.

У решті ухвалу залишити без зміни.

Судді:

Кармазін Ю.М.                      Кліменко М.Р.                       Стрекалов Є.Ф.