У Х В А Л А

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого - судді	Мороза М.А.,
суддів	Селівона О.Ф., Шелеста М.А.,
за участю прокурора	Морозової С.Ю.,
захисника	ОСОБА_1

 

розглянула в судовому засіданні 2 листопада 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_1, засуджених              ОСОБА_2 та ОСОБА_3

 

            Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 13 червня 2005 року

 

ОСОБА_2, уродженця Луганської області, працюючого, судимого 19 липня 2004 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців,

засуджено за ч. 4 ст. 190 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна і за ч. 2 ст. 358 КК України на 2 роки позбавлення волі. За сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України визначено покарання 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, а за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України остаточно призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна,

 

            ОСОБА_3, уродженця м. Києва, не працюючого, судимого 19 липня 2004 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців,

засуджено за ч. 4 ст. 190 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна і за ч. 2 ст. 358 КК України на 2 роки позбавлення волі. За сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України визначено покарання 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, а за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України остаточно призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

 

Цим вироком засуджено також ОСОБА_5. та ОСОБА_4, судові рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржено.

 

Постановлено стягнути:

- із ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5. солідарно на користь потерпілої ОСОБА_6 на відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно 120000 грн. і 5000 грн.;

- із ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5. та ОСОБА_4. солідарно на користь НДКЦЕ при ГУ МВС України в м. Києві на відшкодування судових витрат по справі 6065 грн. 28 коп.

 

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17 листопада 2005 року, вирок залишено без зміни.

 

Згідно з вироком, ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_5 і невстановлена слідством особа з метою заволодіння шляхом обману грошовими коштами ПП “Куратор” і легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом, із корисливих мотивів на початку жовтня 2004 року створили організовану групу, члени якої, діючи за заздалегідь розробленим планом, із яким були ознайомлені всі члени групи, за попередньою змовою і разом, в період із початку до кінця жовтня 2004 року займалися заволодінням шляхом обману коштами ПП “Куратор”, підробкою документів і легалізацією коштів одержаних злочинним шляхом.

 

Так, ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4. і невстановлена слідством особа на початку жовтня 2004 року в приміщенні офісу СП “Альфа вікна”, розташованому на вул. Ярославській, 11 у м. Києві, за вказаних у вироку обставин, виготовили підроблене свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ “ІТО Буревісник” і підроблене свідоцтво НОМЕР_1 про реєстрацію платника ПДВ ТОВ “ІТО Буревісник”, які надають право на здійснення підприємницької діяльності і які вони в подальшому використовували для обману ОСОБА_6.

4 жовтня 2004 року в невстановленому місці, ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_3. і ОСОБА_2. і невстановленою слідством особою виготовили договір НОМЕР_2 між ТОВ “ІТО Буревісник” і ПП “Куратор” купівлі-продажу металопродукції на суму 400 000 грн., який надає право на одержання коштів у сумі 400 000 грн. ТОВ “ІТО Буревісник”, який, незважаючи на їх пропозицію, ОСОБА_6. не підписала.

5 жовтня 2004 року ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4. і невстановлена слідством особа виготовили підроблений договір НОМЕР_4 між ТОВ “ІТО Буревісник” і ПП “Куратор” купівлі-продажу металопродукції та додаток № 1 до нього, які надають право на одержання коштів ТОВ “ІТО Буревісник”. В них ОСОБА_4. розписався від імені директора ТОВ “ІТО Буревісник” ОСОБА_7., а невстановлена слідством особа скріпила документи відбитком печатки ТОВ “ІТО Буревісник”.  

Цього-ж дня ОСОБА_5, за погодженням з іншими зазначеними вище особами, передав ОСОБА_6. указані документи, переконавши її таким чином зробити передоплату за металопродукцію згідно вищевказаного договору й додатка до нього.

6 жовтня 2004 року ОСОБА_6., яка була введена підсудними та невстановленою слідством особою в оману, знаходячись в офісі ПП “Куратор”  електронною системою “Клієнт-банк”, що обслуговує розрахунковий рахунок ПП “Куратор”, платіжним дорученням НОМЕР_5 перерахувала з розрахункового рахунку ПП “Куратор” НОМЕР_6 відкритого в АБ “Діамант”, на розрахунковий рахунок ТОВ “ІТО Буревісник” НОМЕР_7, відкритий в АКБ “Легбанк”, 120 000 грн. як передоплату за постачання металопродукції.

В період з 8 до 22 жовтня 2004 року за узгодженням із ОСОБА_5, ОСОБА_2. і ОСОБА_3. невстановлена слідством особа перерахувала вказані гроші на невстановлений картковий рахунок фізичної особи, що знаходився у її розпорядженні, після чого зняла їх із вищевказаного рахунку готівкою і щоб заплутати сліди відповідно до розробленого ОСОБА_2. плану передала їх ОСОБА_3., який у свою чергу передав їх ОСОБА_5., а той - ОСОБА_2., який потім розподілив їх між усіма членами організованої ним злочинної групи.

В результаті вказаних злочинних дій ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2. і невстановлена слідством особа вчинили легалізацію коштів, одержаних злочинним шляхом в особливо великому розмірі.

 

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1. просить скасувати постановлені судові рішення щодо ОСОБА_2, а справу направити на нове розслідування. Вказує на неповноту досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального та істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону. Посилається на те, що справу відносно ОСОБА_2 порушено незаконно, оскільки йому пред'явлено неконкретне обвинувачення, яке ґрунтується на припущеннях, у справі відсутні докази, які підтверджують його винуватість у вчиненні зазначених злочинних дій. При цьому, зазначає, що засуджені ОСОБА_5 та ОСОБА_4. обмовили ОСОБА_2 в ході досудового слідства, а інших об'єктивних доказів у справі не зібрано.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_2. викладає аналогічні доводи та прохання. При цьому стверджує, що суд упереджено поставився до розгляду справи і не перевірив версію його непричетності до зазначених у вироку злочинів.

Аналогічного змісту доводи та прохання засудженого ОСОБА_3, який посилається на те, що висновок суду щодо доведеності його винності у скоєнні злочинів не ґрунтується на матеріалах справи і доказах що у ній містяться.

 

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення захисника ОСОБА_1, який підтримав доводи касаційних скарг, думку прокурора про необхідність часткового задоволення касаційних скарг та зміни вироку суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 334 КПК України, мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини й мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, із зазначенням мотивів, із яких суд відкидає інші докази.

 

Судом першої інстанції вищевикладена норма закону дотримана не була. Так, визнаючи винними ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5. і ОСОБА_4., суд узагалі не навів у вироку формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, зазначивши лише те, в чому підсудні обвинувачуються органами досудового слідства.

Як убачається з вироку, зміст його мотивувальної частини містить суттєві суперечності. Так, на початку мотивувальної частини вироку суд зазначив, про те, що ОСОБА_2. організував злочинну групу з метою заволодіння шляхом обману коштами ПП “Куратор” і безпосередньо брав участь разом із ОСОБА_3. і ОСОБА_5 у заволодінні грошовими коштами ПП “Куратор” і їх легалізації. Тобто, суд фактично констатував факт заволодіння грошовими коштами та їх легалізацію.

Проте, у кінці мотивувальної частини вироку зазначено, що оцінюючи показання підсудних, потерпілої та свідків по справі, а також інші зібрані у справі докази, суд вважає можливим виключити з обвинувачення ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5. ч. 3 ст. 209 КК України, оскільки вчинення фінансової операції з коштами, одержаних унаслідок учинення суспільно-небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчинені організованою групою, в особливо великому розмірі, не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні.

Вирок не містить жодних даних про те, що ОСОБА_2., ОСОБА_3 та ОСОБА_5 під час заволодіння грошовими коштами шляхом обману ПП “Куратор”, діяли у складі організованої злочинної групи. Суд не навів у вироку жодної ознаки організованої злочинної групи, що, на думку органів досудового слідства й суду, була створена ОСОБА_2. Не навів суд у вироку і жодних доказів, аналіз яких свідчив би про наявність злочинної групи.

Таким чином, суд першої інстанції допустив суперечності у правовій оцінці дій усіх засуджених і неправильно застосував матеріальний закон. Так, виключивши з обвинувачення підсудних ч. 3 ст. 209 КК України, не виправдав їх за відсутністю події чи складу злочину або за недоведеністю їх участі у його скоєнні, у зв'язку з чим порушив вимоги ст. 335 КПК України та неправильно застосував матеріальний закон.

 

Згідно зі ст. 64 КПК України, до обставин, що підлягають доказуванню у кримінальній справі, зокрема, належить: подія злочину (час, місце, спосіб та ін.), винність обвинуваченого у вчиненні злочину й мотиви злочину.

 

Суд, в порушення вищенаведеної норми закону, не перевірив належним чином обставини, що підлягають доказуванню у кримінальній справі.

Так, обвинувачення ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_5. і ОСОБА_4. пред'явлене таким чином, що перераховані грошові кошти ПП “Куратор” на  розрахунковий рахунок ТОВ “ІТО “Буревісник” у сумі 120000 грн. невстановлена особа перерахувала на невстановлений картковий рахунок фізичної особи, що знаходився у розпорядженні цієї особи, після чого зняла їх із вищевказаного рахунку готівкою і щоб заплутати сліди, відповідно до розробленого ОСОБА_2. плану передала їх ОСОБА_3., який у свою чергу передав їх ОСОБА_5., а той передав їх ОСОБА_2., який розподілив їх між усіма членами групи.

Таке обвинувачення повністю суперечить даним, що були встановлені в ході досудового слідства і викладені у іншому процесуальному документі органів досудового слідства, а саме - постанові про порушення кримінальної справи від 8 листопада 2004 року за фактом легалізації грошових коштів, здобутих злочинним шляхом (т. 2, а.с. 1). Зі змісту названої постанови убачається, що посадові особи ТОВ “ІТО Буревісник” із метою легалізації грошових коштів, отриманих унаслідок учинення суспільно небезпечного протиправного діяння - учинення шахрайства - вступили в попередню змову з посадовими особами ТОВ “Парадізінтерсервіс” 6.10.2004 р. уклали угоду за рахунок вищезазначених грошових коштів - 120000 грн. з ТОВ “Парадізінтерсервіс” на придбання товару за рахунком-фактурою НОМЕР_8., та перерахували кошти на розрахунковий рахунок ТОВ “Парадізінтерсервіс” № 260033302 відкритий в АКБ “Легбанк”. Дана постанова про порушення кримінальної справи не скасована.

Такі дані роблять сумнівними висновки суду про заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами ПП “Куратор” у сумі 120000 грн. засудженими у справі особами.

 

Наведені суперечливі висновки органів досудового слідства судом не були досліджені і їм не дана у вироку будь-яка оцінка.

 

Суд апеляційної інстанції, в порушення вимог ст. 367 КПК України, не звернув уваги на однобічність і неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, порушення кримінально-процесуального закону при постановленні вироку та неправильне застосування кримінального закону.

При цьому, ухвала апеляційного суду також містить посилання на те, що група у складі ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_5. займалась заволодінням шляхом обману грошовими коштами, у тому числі й легалізацією коштів, одержаних злочинним шляхом, за що зазначені особи взагалі засуджені не були.

Крім цього, зміст ухвали апеляційного суду не відповідає вимогам           ст. 377 КПК України, оскільки в ній не спростовані викладені в апеляціях засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5. та їх захисників доводи їх непричетності до скоєння злочинів.

 

За таких обставин вирок суду й ухвала апеляційного суду щодо засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5. та ОСОБА_4. не можуть бути визнані законними й обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

 

Під час нового розгляду справи суд має всебічно, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, а також ретельно перевірити доводи, що містяться у касаційних скаргах засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_1 стосовно непричетності засуджених до скоєння зазначених злочинів і постановити рішення, яке б відповідало вимогам закону, та було б обґрунтованим.

 

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а:

 

касаційні скарги захисника ОСОБА_1 та засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 13 червня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 17 листопада 2005 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду, але в іншому складі суддів.

 

С у д д і:

 

Мороз М.А.                               Селівон О.Ф.                              Шелест М.А.