КОПІЯ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________

Справа № 2218/1008/2012

Провадження № 22-ц/792/711/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2013 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Варвус Ю.Д.,

суддів: Купельського А.В., Пастощука М.М.,

при секретарі: Бондарі О.В.

з участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 04 лютого 2013 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та визнання права власності на нерухоме майно.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1, звертаючись в суд з зазначеним позовом вказував, що 30 червня 2009 року було розірвано шлюб між ним та ОСОБА_2, який був укладений 10 червня 1976 року. 24 січня 1980 року вони отримали двохкімнатну квартиру після розміну трьохкімнатної квартири, яка була виділена ОСОБА_2 та її першому чоловіку ОСОБА_5 До складу його сім'ї входили: ОСОБА_2 - дружина, ОСОБА_6 - син дружини і ОСОБА_7 - їх спільний син. Вартість зазначеної двохкімнатної квартири на той час становила 4168 грн., виплату якої вони проводили із спільного сімейного бюджету. Внески за квартиру та комунальні послуги оплачувалися ним. Крім того, ними за час спільного проживання придбане інше рухоме майно, на 1/2 частину якого він має право. Просив виділити йому відеомагнітофон „Тошиба" вартістю 1000 грн. та стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію вартості наступного майна: холодильника „Норд" в сумі 1500 грн., кімнатної стінки „Агат" в сумі 2500 грн., газової плити „Норд" в сумі 1500 грн., газової колонки „Юнкерс" в сумі 400 грн., кухонного посуду в сумі 1000 грн., ковдри настінної в сумі 650 грн., стола кухонного в сумі 300 грн., трьох килимових доріжок в сумі 750 грн.,

________________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції: Карплюк О.І.

Доповідач: Варвус Ю.Д. Категорія: 2,5

швейної машинки „Чайка" в сумі 100 грн., пилососа в сумі 300 грн., стола та двох крісел в сумі 500 грн., стінки для прихожої в сумі 500 грн., дивана-ліжка в сумі 300 грн., крісла-дивана в сумі 300 грн., постільної білизни вартістю 800 грн., виділивши його ОСОБА_2, посилаючись на те, що вказане майно знаходиться за місцем проживання відповідача. Також просив стягнути на його користь кошти в сумі 600 грн., що витрачені на ремонт балкону, кошти в сумі 700 грн., що витрачені на заміну вхідних дверей квартири, кошти в сумі 1500 грн., що витрачені на встановлення нового санвузла, кошти в сумі 5000 грн., що витрачені на ремонт квартири. Крім того, просив визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 04 лютого 2013 року позов задоволено частково. Виділено ОСОБА_2 майно на загальну суму 1270 грн., а саме: холодильник „Норд" вартістю 520 грн., газову плиту „Норд" вартістю 500 грн. та пилосос „Деу" вартістю 250 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 половину вартості виділеного майна в сумі 635 грн.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову у вигляді арешту на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 6 грн. 35 коп.

Зобов'язано головне управління державного казначейства України у Хмельницькій області повернути ОСОБА_1 внесений у більшому розмірі судовий збір в сумі 216 грн. 43 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду в частині відмови в задоволенні його позовних вимог щодо визнання за ним права власності на 1/2 спірної квартири, вважаючи його незаконним та необґрунтованим через неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права. Вважає, що відповідачем не надано, а судом не здобуто належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що спірна квартира є особистою власністю його колишньої дружини, оскільки право спільної сумісної власності на майно, нажите подружжям за час шлюбу, презюмується.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно ст.22 КпШС України, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Стаття 24 цього Кодексу передбачає, що майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в рад або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Звертаючись в суд з позовом про визнання права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, позивач в підтвердження своїх вимог не надав будь-яких доказів, які б свідчили про те, що спірна квартира придбана в період перебування у шлюбі з ОСОБА_2 і є їх спільною сумісною власністю. Не знайдені такі і в судовому засіданні.

Разом з тим, встановлено, що спірна квартира була отримана ОСОБА_2 в результаті розміну трикімнатної квартири АДРЕСА_2 в житлово-будівельному кооперативі №18 „Рубін", яка належала на праві спільної сумісної власності відповідачці та її колишньому чоловіку ОСОБА_9 Пайові внески за дану квартиру були повністю виплачені ОСОБА_2 і ОСОБА_9 до її розміну і видачі 25 січня 1980 року ордеру відповідачці на спірну квартиру на склад сім'ї три чоловіка, в тому числі на її неповнолітніх синів ОСОБА_10 і ОСОБА_7. 25 грудня 1991 року ОСОБА_2 було отримано свідоцтво на право особистої власності на спірну квартиру на підставі рішення виконкому Хмельницької міської ради №138/В від 27 червня 1991 року, які ніким не оспорюються.

Викладене підтверджується матеріалами справи, довідками ТОВ „Житлово-експлуатаційне об'єднання" від 27 жовтня 2011 року та від 06 лютого 2013 року, копією ордеру, свідоцтвом на право власності на квартиру, технічним паспортом на квартиру.

При таких обставинах суд першої інстанції не мав достатніх підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, у зв'язку з чим обґрунтовано відмовив йому в задоволенні позову в цій частині.

Доводи апеляційної скарги не можна визнати переконливими, оскільки вони не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог не вбачається.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалося, тому в силу ст.303 ЦПК України апеляційною інстанцією не переглядалося.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 04 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча: (підпис)

Судді: (підписи)

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Ю.Д. Варвус