П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2006 року                                                                                                  м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження за винятковими обставинами справу за позовом ОСОБА_1до управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації м. Запоріжжя та управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про стягнення заборгованості по виплаті пенсії,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2002 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації м. Запоріжжя та управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про стягнення заборгованості по виплаті пенсії, зазначаючи, що з липня 1993 року йому було призначено пенсію за вислугу років як працівнику льотного складу цивільної авіації. У зв'язку зі змінами в законодавстві йому було  перераховано пенсію і в період з 17 квітня 2000-го  до 14 травня 2001 року він отримував пенсію в розмірі 434 грн. 58 коп. У подальшому, в травні 2001 року, управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя проведено перерахунок пенсії, розмір якої становив 607 грн. 90 коп. Проте в липні 2001 року відповідач безпідставно зменшив розмір пенсії до 434 грн. 58 коп. Посилаючись на це, позивач просив відновити раніше призначений розмір пенсії, стягнути з відповідача суму недоплаченої пенсії, відшкодувати моральну шкоду та зобов'язати управління Пенсійного фонду України виплачувати пенсію в розмірі 607 грн. 90 коп.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2003 року, залишеним без зміни ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 22 жовтня 2003 року, позов ОСОБА_1 задоволено: стягнуто з управління Пенсійного фонду України на користь позивача 3 293 грн. 08 коп. та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя відновити виплату пенсії в розмірі 607 грн. 90 коп.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 лютого 2006 року ухвалені в справі рішення залишено без зміни.

У скарзі управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя ставиться питання про скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 лютого 2006 року у зв'язку з неоднаковим застосуванням судами касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права.

Скарга управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суди виходили з доведеності факту незаконного зменшення розміру пенсії позивача у липні 2001 року.

Однак з таким висновком погодитися не можна, виходячи з наступного.      

Законом України “Про внесення змін до деяких Законів України” від 17 листопада 1999 року частину 3 статті 53 Закону України “Про пенсійне забезпечення” було викладено в такій редакції: “Працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою-третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія”.

            Зазначеним Законом передбачено, що дія статті 53 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (у новій редакції) поширюється на працівників із числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконували спеціальні роботи в польотах, які вийшли на пенсію до набрання чинності цим Законом.

            Відповідно до підпункту “в” пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України № 418 від 21 липня 1992 року під час підвищення пенсій відповідно до  рішень Уряду України середньомісячний заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до підпунктів “а” і “б” цього пункту, збільшується на коефіцієнт зростання середньої заробітної плати працівників народного господарства за місяць, що передує місяцю, з якого перераховуються пенсії, порівняно з середньою заробітною платою працівників народного господарства, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії.

             За таких обставин положення зазначеного підпункту застосовуються лише в разі, коли рішення про підвищення пенсій приймає Уряд України.

             28 березня 2002 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 374 “Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а також пенсій, призначених відповідно до інших законів України, які раніше не підвищувались”. Дія цієї постанови поширюється на пенсії, призначені працівникам льотно-випробного складу авіації та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації відповідно до частини 3 статті 53 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, і передбачає збільшення пенсій з 1 квітня 2002 року непрацюючим пенсіонерам на 12 відсотків.

          Інших рішень Уряд України після внесення 17 листопада 1999 року змін до статті 53 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, про підвищення розміру пенсії працівникам льотного складу цивільної авіації не приймав.

          З матеріалів справи вбачається, що в 1993 році ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років як працівнику льотного складу цивільної авіації; у 1999 році він реалізував своє право на призначення пенсії відповідно до статті 53 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (у редакції Закону від 17 листопада 1999 року) - пенсію було розраховано із застосуванням коефіцієнта зростання середньої заробітної плати працівників народного господарства станом на листопад 1999 року й розмір пенсії було обмежено двома з половиною величинами середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія. Розмір пенсії становив 434 грн. 58 коп.

У березні 2001 року за заявою ОСОБА_1 управлінням неодноразово здійснювався перерахунок пенсії, однак було допущено помилку і застосовано коефіцієнт зростання середньої заробітної плати працівників народного господарства на момент звернення за перерахунком, а не на момент призначення пенсії, що призвело до остаточного встановлення пенсії в розмірі 607 грн. 90 коп. - більшого, ніж належало.

Враховуючи наведене, виправлення в липні 2001 року помилки й приведення розміру пенсії позивача у відповідність із вимогами чинного законодавства не може вважатися порушенням права ОСОБА_1 на пенсійне забезпечення.

          З урахуванням викладеного в судових інстанцій не було законних підстав для задоволення позову ОСОБА_1

       Зважаючи на те, що судовими інстанціями обставини справи встановлені повно й правильно, однак допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, - відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням постанови про відмову в задоволенні позову. 

Керуючись статтями 241-243 КАС України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

                                                         п о с т а н о в и л а:

Скаргу управління Пенсійного фонду України в Шевченківському      районі м. Запоріжжя задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22 лютого 2006 року,  ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 22 жовтня 2003 року та рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2003 року скасувати.

              У задоволенні позову ОСОБА_1до управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації м. Запоріжжя та управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про стягнення заборгованості по виплаті пенсії відмовити.    

         Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого п. 2 ст. 237 КАС України.