10.4.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 березня 2013 року Справа № 812/2086/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Тихонова І.В.,

при секретарі судового засідання: Калашнікові Д.О.,

за участю сторін:

представника позивача: Муц Л.І.,

відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за адміністративним позовом Ровеньківського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійне навчання в сумі 654,38 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Ровеньківського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійне навчання в сумі 654,38 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено наступне.

ОСОБА_2 з 15.08.2012 перебував на обліку в Ровеньківському МЦЗ як безробітний. 29.08.2012 він надав заяву до позивача з проханням направити його на навчання за професією «Машиніст підземних установок». Між Центром занятості та ОСОБА_2 29.08.20ё12 укладено договір щодо направлення на підготовку під конкретне замовлення роботодавця в ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» за вказаною професією зі строком навчання з 10.09.2012 по 29.11.2012 з метою сприяння подальшому працевлаштуванню. Наказом від 01.11.2012 №107 ОСОБА_2 відраховано зі складу навчальної групи за систематичне невідвідування занять, а також як такого, що не прослухав курс навчання за професією Машиніст підземних установок».

Сума витрат на професійне навчання ОСОБА_2 за період з 10.09.2012 по 31.10.2012 склала 654,38 грн. 16.01.2013 йому направлено рекомендований лист, яким запропоновано у десятиденний строк повернути витрати на професійне навчання у сумі 654,38 грн. На теперішній час витрати не повернуто.

На підставі викладеного, позивач просив стягнути з відповідача витрат на професійне навчання в сумі 654,38 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, та просив задовольнити позов.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги Ровеньківського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійне навчання в сумі 654,38 грн. визнав у повному обсязі та проти задоволення позову не заперечував.

Вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд встановив таке.

У судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, 15.08.2012 ОСОБА_2 надано статус безробітного (а.с.5).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п. 2.1. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними мають право на допомогу по безробіттю.

Частинами 1, 2 статті 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи. Право на забезпечення та соціальні послуги за цим Законом мають також незастраховані особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення» є професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях.

Відповідно до положень статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застрахованим особам у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості виплачується матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації відповідно до умов надання допомоги по безробіттю та в розмірах, передбачених статтями 22 і 23 цього Закону, і не підлягає зменшенню. Виплата матеріальної допомоги здійснюється з першого дня навчання. Тривалість виплати матеріальної допомоги зараховується до загальної тривалості виплати допомоги по безробіттю і не може її перевищувати.

Пунктом 15 частини 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі відмови від роботи за спеціальністю, професією, набутою після професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості.

Відповідно до пункту 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно із пунктом 28 Порядку надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 308 від 20.11.2000 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 року за № 916/5137, у разі припинення професійного навчання за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за набутою професією (спеціальністю) з осіб стягується загальна сума витрат на професійне навчання, включаючи суму виплаченої матеріальної допомоги у період професійного навчання, витрат на проїзд до місця навчання і назад (включаючи щоденні), витрат на проживання та витрат, пов'язаних з попереднім медичним та наркологічним оглядом відповідно до законодавства.

Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України 13.02.2009 № 60/62, визначено, що розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені у документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

Перевірка проводиться центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - центри зайнятості), у разі, коли:

За результатами звіряння або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що їх проводили.

Рішення про повернення коштів особою та відшкодування коштів роботодавцем приймається директором центру зайнятості і оформляється наказом.

Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

У разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи, 29.08.2012 ОСОБА_2 подано заяву до Ровеньківського міського центру зайнятості про направлення його на навчання за професією (з курсу) «Машиніст підземних установок» (арк. справи 6).

29 серпня 2012 року Ровеньківським міським центром зайнятості був укладений договір за № 117/05-12/121012082900001 з ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» на професійне навчання безробітних (у тому числі ОСОБА_2) за професією «Машиніст підземних установок» в період з 10.09.2012 по 29.11.2012 (арк. справи 7-10).

29 серпня 2012 року між Ровеньківським міським центром зайнятості та ОСОБА_2 укладено договір щодо його професійного навчання №168/04-12. Предметом договору є направлення ОСОБА_2 на підготовку, під конкретне замовлення роботодавця в ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» за професією, спеціальністю, навчальною програмою машиніст підземних установок, зі строком навчання з 10 вересня 2012 року по 29 листопада 2012 року 2,70 місяці з метою сприяння подальшому працевлаштуванню (арк. справи 11).

Відповідно до умов договору за №168/04-12 від 29 серпня 2012 року громадянин ОСОБА_2 зобов'язується приступити у визначені службою зайнятості строки до занять, пройти повний курс навчання, оволодіти професійними завданнями та навиками, передбаченими навчальними планами та програмами, скласти кваліфікаційні (випускні) іспити чи інші форми контролю знань (п.2.1.1 Договору).

Наказом ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» від 10 вересня 2012 року за №87 ОСОБА_2 зараховано до складу навчальної групи (арк. справи 12).

Наказом ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» від 01 листопада 2012 року №107 ОСОБА_2 відраховано зі складу навчальної групи за систематичне невідвідування занять, а також як такого, що не прослухав курс навчання за професією «Машиніст підземних установок» (арк. справи 15).

Відповідно до пункту 3.1.2. Договору за № 168/04-12 від 29 серпня 2012 року у разі припинення навчання без поважних причин або відмови працювати за професією (спеціальністю), набутою в результаті професійного навчання з громадянки стягується загальна сума витрат на професійне навчання, включаючи суму виплаченої матеріальної допомоги у період професійного навчання, витрат на проїзд до місця навчання і назад (включаючи оплату щоденного проїзду) та витрат на проживання.

Загальна сума витрат на професійне навчання, яку повинен відшкодувати ОСОБА_2 складає 654,38 грн.

Листом Ровеньківського міського центру зайнятості ОСОБА_2 повідомлено про необхідність повернення вартості навчання у розмірі 654,38 грн.

У судовому засіданні доказів відшкодування відповідачем витрат на професійне навчання в сумі 654,38 грн. не надано.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Згідно з частиною 2 статті 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Частиною 1, 3 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 3 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач - визнати адміністративний позов повністю або частково. Відмова від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження мають бути викладені в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи.

Згідно частини 4 статті 112 Кодексу адміністративного судочиснтва України суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Підстав для неприйняття визнання адміністративного позову відповідачем суд не вбачає.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання щодо судового збору не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Ровеньківського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійне навчання в сумі 654,38 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; і.к.НОМЕР_1) на користь Ровеньківського міського центру зайнятості (94701, Луганська область, м. Ровеньки, вул. К. Маркса, 134а) витрати на професійне навчання в сумі 654,38 грн. (шістсот п'ятдесят чотири гривні 38 копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя І.В.Тихонов