Справа № 784/396/13 19.02.2013 19.02.2013
Провадження № 22-ц/784/683/13 Головуючий у першій інстанції Подзігун Г.В.
Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
19 лютого 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Базовкіної Т.М.,
суддів: Колосовського С.Ю., Яворської Ж.М.,
при секретарі судового засідання - Орельській Н.М.,
за участю : представника позивача - ОСОБА_3,
представника відповідача - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_4
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2012 року, яке ухвалено
за позовом
ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про звернення стягнення на майно в рахунок погашення боргу
та зустрічним позовом
ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_7, приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання договору займу недійсним,
В С Т А Н О В И Л А
У грудні 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5,ОСОБА_7 про звернення стягнення на майно в рахунок погашення боргу.
Позивач зазначав, що 10 березня 2010 року між ним та ОСОБА_9 було укладено договір позики на суму 760 000 грн. на строк до 10 серпня 2011 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла. Свої зобов'язання за вищевказаним договором за життя не виконала.
Після її смерті він звернувся до відповідачів, які прийняли спадщину, з вимогою про повернення боргу. Між тим, суму боргу вони не сплатили.
Посилаючись на викладені обставини та уточнивши свої позовні вимоги, позивач остаточно просив звернути стягнення на майно ОСОБА_9, що одержано в натурі відповідачами, а саме житловий будинок АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_1, стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_7 на його користь витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи та судовий збір.
Не погодившись з даним позовом, ОСОБА_5 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_6, та, заперечуючи факт підписання договору займу від 10 березня 2010 року особисто ОСОБА_9, просив визнати цей договір недійсним.
Дані позові, ухвалою суду від 23 грудня 2011 року об'єднано в одне провадження.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2012 року позов ОСОБА_6 задоволено. Постановлено звернути стягнення на майно ОСОБА_9 : квартиру АДРЕСА_1 та житловий будинок АДРЕСА_2 в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 10 березня 2010 року в розмірі 760 000 грн. на користь ОСОБА_6. Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судовий збір по 1411 грн.50 коп. з кожного Стягнуто на користь держави з ОСОБА_5 - 1489 грн.50 коп., з ОСОБА_7 - 144 грн.50 коп.
В задоволені зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_4, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволені позову ОСОБА_6 відмовити, а позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, представника позивача, перевіривши правильність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 10 березня 2010 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 в простій письмовій формі був укладений договір позики на суму 760 000 грн. (а.с. 6). Підписання цього договору саме ОСОБА_9 підтверджено експертним висновком №2254 судової почеркознавчої експертизи від 25 липня 2012 року (а.с. 183-188).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла ( а.с.45). Зобов'язання за договором позики не виконала.
Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 та житловий будинок АДРЕСА_2 ( а.с.7,8).
Як вбачається із матеріалів спадкової справи, заведеної 20 червня 2011 року приватним нотаріусом Миколаївського міського округу ОСОБА_8, після смерті ОСОБА_9, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, її спадкоємцями в силу ст.ст. 1261,1266 ЦК України є дочка - ОСОБА_7 та онук ОСОБА_5 У відповідності до положень ст.1269 ЦК України вони є особами, які прийняли спадщину.
02 листопада 2011 року позивач особисто звернувся до ОСОБА_7 з вимогою про сплату нею та ОСОБА_5 суми боргу за договором позики, направивши за місцем її проживання листа, якого вона отримала 14.11.2011 року ( а.с.4)
25 листопада 2011 року ОСОБА_6 звернувся до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_8 з вимогою до спадкоємців ОСОБА_9 про задоволення вимог кредитора. В цей же день дану вимогу кредитора отримав ОСОБА_5( а.с.57- 75).
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті ( ст. 1218 ЦК України).
Відповідальність спадкоємця обмежена вартістю рухомого та нерухомого майна, яке було одержано ними у спадщину (ч.4 ст. 1231 ЦК України).
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини ( ч.5 ст.1268 ЦК України). Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1269 ЦК України).
Положеннями ст. 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язанні задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям в натурі.
З врахуванням вимог ч. 1 ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця є рівними, тобто кожному із відповідачів належить по ? частці спадкового майна.
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №125-078 від 19 жовтня 2012 року (а.с.222- 230) вартість спадкового майна складає:
- житловий будинок АДРЕСА_2 - 432 081 грн.;
- квартира АДРЕСА_1 - 305 574 грн.
Загальна вартість спадкового майна - 737 655 грн., вартість ? частки кожного спадкоємця - становить 368 827 грн.50 коп.
За такого, відповідачі зобов'язані задовольнити вимоги кредитора за зобов'язаннями ОСОБА_9 в межах одержаного в спадщину майна.
Суд першої інстанції з урахуванням вимог ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11 та ст. 60 ЦПК України правомірно задовольнив позовні вимоги позивача.
Рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за вимоги немайнового характеру станом на 1 січня 2011 р. складала 94 грн.10 коп. Позивачем ОСОБА_5 при зверненні до суду було сплачено 667 грн. За такого підстав для стягнення з нього на користь держави судового збору у розмірі 1489 грн.50 коп. у суду першої інстанції не було. Також безпідставно стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави судовий збір у розмірі 144 грн. 50 коп., оскільки вона з зустрічним позовом не зверталася, до участі в справі за зустрічним позовом була залучена в якості третьої особи.
А тому, на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України з рішення суду в цій частині слід скасувати.
Доводи представника апелянта у суд апеляційної інстанції стосовно того, що договір позики на таку велику суму винен бути нотаріально посвідчений не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч.1 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. Обов'язкове нотаріальне посвідчення договору позики з врахуванням розміру позики даною нормою не передбачено.
Відповідно до абз. 2 ч.2 ст.1051 ЦК України якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. А тому посилання апелянта на свідчення свідків у суді першої інстанції щодо факту передачі грошей правового значення не має.
Доводи представника відповідача щодо на неотримання рішення суду не заслуговує на увагу, оскільки із матеріалів справи вбачається, що представник позивача була присутня у судовому засіданні при оголошенні резолютивної частини рішення. У відповідності до положень ст.222 ЦПК України із заявою про видачу їй копії рішення до суду не зверталася
Інші доводи представника апелянта у суду апеляційної інстанції не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 303, 308, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_5 - 1489 грн.50 коп., з ОСОБА_7 - 144 грн.50 коп. судового збору на користь держави скасувати.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий Судді: