Справа № 22-ц/796/3385/2013 Головуючий у І інстанції - Катющенко В.П.
Доповідач - Андрієнко А.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді Андрієнко А.М.
Суддів: Заришняк Г.М.
МараєвоїН.Є.
При секретарі Дубик Ю.Г.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку в майні та стягнення грошової компенсації,
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про припинення її права власності на 1\4 частку в спільному майні та стягнення грошової компенсації. Свої вимоги позивач мотивувала тим, що в порядку спадкування вона набула право власності на 1\4 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1, а відповідач - на 3\4 частки зазначеної квартири. Кімнати в квартирі суміжні, житловою площею 28,10 кв.м. У зв'язку із тим, що її частка в квартирі незначна, виділена бути не може, вона позбавлена можливості нею користуватися , іншим житлом вона забезпечена, тому вона не заперечує щоб її право на зазначену частку було припинено, а з відповідача на її користь було стягнуто вартість зазначеної частки в розмірі 130 053 гривні.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 лютого 2009 року позов задоволено, зобов'язано ОСОБА_3 компенсувати ОСОБА_2 вартість ј частини спірної квартири, стягнувши з нього на користь позивачки 130053 грн.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 04 червня 2009 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 лютого 2009 року змінено, стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості ј частини квартири АДРЕСА_1 у розмірі 130 053 грн., визнано за ОСОБА_3 право власності на ј частину зазначеної квартири.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 лютого 2012 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 лютого 2009 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 04 червня 2009 року скасовано та справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 лютого 2009 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 04 червня 2009 року, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй ухвалі від 01 лютого 2012 року вказав, що місцевим та апеляційним судом при розгляді даного позову було зосереджено увагу на нормах закону, які передбачають наявність у позивача права вимоги на отримання грошової компенсації за належну їй частку майна в спільній частковій власності, однак не звернув увагу на наявність у ОСОБА_2 обов`язків власника відповідно до ст. 319 ЦК України та не з`ясував чи має ОСОБА_3 реальну можливість сплатити позивачу грошову компенсацію в сумі 130 053 гривні, чи не призведе покладення на нього такого обов`язку до звернення стягнення на квартиру, її примусовий продаж й порушення законних прав відповідача.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 грудня 2012 року в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку в майні та стягнення грошової компенсації відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, вказуючи на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, зібраним доказам не дав належної оцінки та допустив порушення норм матеріального та процесуального права.
В суді апеляційної інстанції представник апелянта підтримала апеляційну скаргу, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.
Як вбачається з довідки за формою № 3, виданої 29 листопада 2006 року ЖРЕО №417, квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3 - в розмірі 3/4 частки та ОСОБА_2 - в розмірі 1/4 частки. Житлова площа квартири 28,10 кв.м., в квартирі ніхто не зареєстрований. (а.с.9).
Із плану квартири вбачається, що кімнати в квартирі суміжні, площею 10, 5 кв.м. та 17,6 кв.м. ( а.с.8)
Частка позивачки складає 28,10 : 4 = 7, 025 кв.м.
Згідно ст.. 358 ч.3 ЦК України Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно ст.. 364 ч.2 ЦК України Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того , що позивач не довела , що їй створюються перешкоди в користуванні її часткою у спільній власності, що зазначена частка не може бути виділена в натурі та позивач не зверталася до суду із позовом про визначення порядку користування спільною власністю.
З такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.
Згідно ст.. 41 Конституції України, яка є нормою прямої дії, кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.
Із матеріалів справи вбачається, що власність позивача, яка становить 7,025 кв.м. або 1\4 частку двокімнатної квартири АДРЕСА_1 із суміжними кімнатами площею 10,5 кв.м. та 17,6 кв.м., не може бути виділена в натурі, неможливо визначити такий порядок користування власністю сторін, який би відповідав їх часткам у спільному майні і не порушував прав сторін. За таких обставин відмова у позові про стягнення компенсації фактично позбавляє позивачку можливості володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.
Посилання суду першої інстанції на ту обставину, що відповідач, можливо, не буде мати матеріальної спроможності на виплату компенсації позивачу, є припущенням, на якому не може будуватися рішення суду.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку про те, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а по справі повинно бути постановлено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 повинні бути задоволені.
Висновком судово-будівельної технічної експертизи, дійсна (ринкова) вартість квартири АДРЕСА_1 визначена 521 451 гривень, дійсна вартість 1/4 частини вказаної квартири -130 053 гривень, 3/4 частини квартири -391 398 гривень (а.с.35-38).
Із відповідача на користь позивача підлягає стягненню дійсна вартість 1/4 частини вказаної квартири -130 053 гривень, а право власності ОСОБА_2 на 1\4 частину квартири АДРЕСА_1 після отримання коштів повинно бути припинено та визнано право власності на 1\4 частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_3
Керуючись ст..ст. 303, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 21 грудня 2012 року скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку в спільному майні та стягнення грошової компенсації задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 130 053 гривні компенсації за 1\4 частину квартири АДРЕСА_1. Після отримання коштів право власності ОСОБА_4 на 1\4 частину квартири АДРЕСА_1 припинити та визнати право власності на 1\4 частину зазначеної квартири за ОСОБА_3.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді