АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження № 22-ц/796/4777/13 Головуючий в 1 інстанції - Пасинок В.С.

Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Кабанченко О.А., Заришняк Г.М.

при секретарі Дубик Ю.Г.

за участю представника заявника: Глущенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 24 січня 2013 року в справі за заявою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24.01.2013 року в прийнятті заяви Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за житлово-комунальні послуги - відмовлено.

Не погодившись з такою ухвалою суду, представник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для видачі судового наказу.

В скарзі посилався на те, що постановляючи ухвалу, суд невірно застосував норми процесуального права (статті 100, 101 ЦПК України), що призвело до неправомірної відмови заявнику у видачі судового наказу.

Зазначав, що до заяви були додані документи, які підтверджують суб'єктивне право у заявника (балансоутримувача гуртожитку) на звернення до суду для видачі судового наказу (довідка про знаходження будівлі на балансі Головного управління); доказами порушеного суб'єктивного права Головного управління, який підтверджує право вимоги є доданий рахунок за комунальні послуги (ЦО, ГВП, водовідведення, ХВП, послуги з постачання електроенергії) виставлений ОСОБА_2 (власнику особового рахунку), підписаний уповноваженими особами: начальником житлово-експлуатаційної дільниці управління ресурсного забезпечення Головного управління МВС України в місті Києві та бухгалтером ЖЕД УРЗ Головного управління.

Крім того, посилався на те, що відсутні скарги та заяви від ОСОБА_2 щодо неправильності визначення розміру заборгованості, що виключає наявність спору про право. Боржниця постійно проживає у відомчому гуртожитку Головного управління та користується комунальними послугами, які надаються відповідними організаціями Головному управлінню на підставі договорів.

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представника заявника, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 95 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 96 цього Кодексу.

Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Згідно з ч. 1 п. 3 ст. 96 цього ж Кодексу судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Відповідно до ч.2 ст. 100 ЦПК України суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, у разі якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право;

Відповідно до п. 9 Постанови пленуму Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ від 23.12.2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» наявність спору про право (пункт 2 частини третьої статті 100 ЦПК), яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, якщо із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні (частина третя статті 267 Цивільного кодексу України). Разом із тим лише той факт, що договірні зобов'язання (наприклад, у частині оплати заборгованості телекомунікаційних послуг чи послуг телебачення і радіомовлення) не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.

Згідно з п. 13 цієї ж постанови, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення (пункт 3 частини першої статті 96 ЦПК), судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.

У цьому випадку може бути видано судовий наказ про стягнення не лише суми заборгованості, але й про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості. Для їх стягнення суду має бути додано документи, що чітко підтверджують їх розрахунок (у тому числі й розрахунок щомісячних нарахувань), при цьому визначений розмір не потребує додаткової оцінки та дослідження у сукупності з іншими доказами.

Відмовляючи у прийнятті заяви про видачу судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що із заяви та поданих документів вбачається спір про право, а тому є підстави для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного:

Розрахунки про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, надані стягувачем, на підставі яких він просив видати судовий наказ не вказують на їх правильність і безспірність, оскільки стягувачем в розрахунку зазначено, що на кінець жовтня 2010 року у боржника відсутня заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги. Разом з тим, у вказаному розрахунку зазначено, що станом на кінець 11.2010 року нараховані до сплати 421 грн. 43 коп. за спожиті послуги за листопад 2010 року та 6079 грн. 40 коп. боргу. За який період і за які послуги виникла вказана заборгованість з розрахунку не зрозуміло, що унеможливлює видачу судового наказу на суму заборгованості про яку просив заявник у своїй заяві, а тому суд правомірно відмовив в прийнятті такої заяви.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд невірно застосував норми процесуального права :статті 100, 101 ЦПК України, що призвело до неправомірної відмови заявнику у видачі судового наказу є безпідставними. Суд першої інстанції. враховуючи роз'яснення вищенаведеної постанови, дійшов правильного висновку, що з долучених до заяви документів, вбачається наявність спору, про право заявника на стягнення заборгованості в сумі 6079 грн. 40 коп., яка вже існувала станом на листопад 2010 року без зазначення в розрахунку конкретного періоду за який вона виникла.

Інші доводи на правильність постановленої ухвали не впливають і не можуть бути підставою для її скасування.

Ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону, а тому відповідно до ст. 312 ЦПК України колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві - відхилити.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 24 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: