Справа № 22-ц/796/4208/2013 Головуючий у І інстанції - Кричина А.В.

Доповідач - Андрієнко А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13березня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді Андрієнко А.М.

Суддів: Заришняк Г.М.

МараєвоїН.Є.

При секретарі Дубик Ю.Г.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 січня 2013 року у справі за позовом Публічногоакціонерноготовариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 63894,65 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що між ТОВ «Український промисловий банк» та відповідачем 20.11.2007 року був укладений кредитний договір № 1897/ФКВ-07 про надання кредиту в розмірі 9690,00 доларів США із сплатою 9,5 % річних за користування кредитними коштами для придбання автомобіля. На виконання договору відповідач отримав 9 690,00 доларів США в гривневому еквіваленті, що складало 48 934,50 грн. 30.06.2010 року між ТОВ «Український промисловий банк», Національним банком України та позивачем укладений договір про передачу активів та кредитних зобов'язань, в тому числі права вимоги за кредитними зобов'язаннями по договору укладеному з відповідачем. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором виконує не належним чином, в зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість на 24 квітня 2012 року в розмірі 51 601 грн 18 коп за тілом кредиту, 12 293 грн 47 коп - за відсотками, а всього 63 894 грн 65 коп.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23 січня 2013 року позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 63 894,65 грн. та судовий збір.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити , посилаючись на те, що суд неповно з'ясував обставини справи, зібраним доказам не дав нележної оцінки, допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обгрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.11.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 1897/ФКВ-07 згідно умов якого йому було надано кредит в сумі 9690,00 доларі США із сплатою 9,5 % річних за користування кредитними коштами для придбання автомобіля. На виконання договору ОСОБА_2 отримав 9 690,00 доларів США в гривневому еквіваленті, що складало на час видачі коштів 48 934,50 грн.

30.06.2010 року між ТОВ «Український промисловий банк», Національним банком України та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань, в тому числі права вимоги за кредитними зобов'язаннями по договору укладеному зі ОСОБА_2 (а.с. 6-13, 16, 20-25).

Згідно з розрахунком заборгованості по договору станом на 24.04.2012 року борг ОСОБА_2 складається з 51 601,18 - заборгованість по кредиту , 12 293,47 грн. - заборгованість за відсотками, та загалом становить 63 894,65 грн. (а.с.40-42).

Згідно ст.. 1050 ч.2 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики , що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.. 1048 цього Кодексу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заборгованість відповідача за кредитним договором підлягає стягненню в повному розмірі, оскільки відповідачем було допущено прострочення повернення чергової частини кредиту та процентів.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції неправомірно визнав розрахунок заборгованості, наданий позивачем, як підставу стягнення коштів у розмірі більшому, ніж передбачено договором , не може бути прийнято до уваги , оскільки як вбачається із рішення суду, підставою для стягнення коштів є кредитний договір, згідно умов якого відповідачу було надано кредит не в розмірі 48 934 грн 50 коп, а в розмірі 9 690 доларів США, що за курсом НБУ на час постановлення рішення суду перевищує ту суму в гривневому еквіваленті, яка була видана відповідачу на час укладення договору, у зв'язку із зміною курсу валют.

Укладаючи договір кредиту у валюті США, відповідач брав на себе ризики, передбачені зміною курсу валют, тому повинен був передбачати , що розмір боргу може бути змінений відповідно до зміни курсу валют.

Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку і прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України , колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити .

Рішення Оболонського районного суду м.Києва від 23 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: Судді: