Справа № 22-ц-6612/12 Головуючий у І інстанції Медвідь Н.О.

Провадження № 22-ц/780/270/13 Доповідач у 2 інстанції Приходько К.П.

Категорія 4 14.03.2013

УХВАЛА

Іменем України

13 березня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

при секретарі: Бутенко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Хотівська сільська рада про визнання права власності на земельну ділянку та припинення права власності на неї, -

встановила:

у червні 2012 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 03.03.2009 нею, на підставі акта про проведення прилюдних торгів, було придбано житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1, загальною площею 113 кв.м., житловою площею 56,0 кв.м., та надвірних споруд: сарай, 3 літні вбиральні, гараж літній, літня кухня, огорожа, що зареєстроване у Києво-Святошинському БТІ за реєстраційним номером 7958359.

27.03.2009 приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4, засвідчив проведення вказаних вище дій видавши відповідне свідоцтво, яке 27.03.2009 було зареєстровано у електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно в КП «БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області».

Відповідач не погоджуючись з продажем майна на прилюдних торгах оспорила їх та в процесі розгляду справи надала до суду державний акт на право приватної власності на землю, виданий Хотівською сільською радою народних депутатів 22.06. 2011, згідно якому відповідачу належить на праві приватної власності 0,25га., - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, 0,0583га., - для ведення ОПГ.

Придбані нею житловий будинок та господарські будівлі розміщені на земельній ділянці, що визначена вищезазначеним державним актом та для їх обслуговування та належного користування необхідна ділянка площею 0,12га., - без зміни цільового призначення, а саме - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

При неодноразовому зверненні до відповідача, щодо оформлення передачі їй у власність земельної ділянки на якій розміщується житловий будинок та надвірні споруди, що належать їй на праві приватної власності, відповідач відповідала відмовами.

Позивач просила визнати за нею право власності на земельну ділянку загальною площею 0,12га., з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, на якій розташований житловий будинок. Припинити право власності відповідача на земельну ділянку загальною площею 0,12га., з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 жовтня 2012 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивачкою подана апеляційну скаргу в якій просить посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Судом встановлено, що 03.03.2009 позивачем на підставі акта про проведення прилюдних торгів, затвердженого начальником підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області було придбано житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_1 загальною площею 113 кв.м., житловою площею 56,0 кв.м., та надвірних споруд: сарай, три літні вбиральні, гараж літній, літня кухня, огорожа, що зареєстроване у Києво-Святошинському БТІ за реєстраційним номером 7958359, на підставі чого 27.03.2009 приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4, видав відповідне свідоцтво від 05.03.2009 зареєстроване у реєстрі за №284 , яке 27.03.2009 було зареєстровано у встановленому законом порядку.

У відповідності до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ст.81 Земельного Кодексу України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі:придбання за договором купівлі-продажу, дарування, мі ренти, іншими цивільно-правовими угодами, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування, прийняття спадщини, виділення в натурі (на місцевості) належної земельної частки (паю).

У відповідності до ст.509 ЦК України, зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплати гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Обставини, на які посилається позивач, не передбачені договором за яким придбано будинок, як підстави для виникнення права власності у позивача на земельну ділянку.

Правовідносини, які склалися між сторонами регулюються Главою 54 ЦК України.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Тобто договір купівлі-продажу опосередковує відносини щодо передачі майна у власність покупцеві та сплати за це майно певної грошової суми.

Такого товару як земельна ділянка у власність позивачки не передавалося, тому у позивачки не виникло підстав набуття права власності на неї.

Ухвалюючи заочне рішення суд першої інстанції вірно приходить до висновку, що позивачем не обгрунтовано, та не надано жодних належних та допустимих доказів, які б вказували на правові підстави для визнання за нею права власності на земельну ділянку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обгрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного заочного рішення.

Колегія суддів, з огляду на зазначене, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду без змін.

На підставі наведеного, керуючись: ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України колегія суддів, -

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді