Справа № 2-909
2008 р.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
17 вересня 2008 року смт. Станиця Луганська
Луганської області
Станично-Луганський районний суд Луганської області в складі:
головуючого судді Антонова Ю.А.
при секретарі Пшеничній К.Є.
за участю: позивача ОСОБА_1.
представника позивача ОСОБА_2 .,
представника відповідача
ВАТ „Луганськгаз” Райського Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Станиця Луганська цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ВАТ „Луганськгаз” в особі філії Райгородського міжрайонного управління експлуатації газового господарства про перерахунок оплати за спожитий газ, розірвання договору про погашення заборгованості та стягнення сум - 2627,90 грн.,
В С Т А Н О В И В:
14 квітня 2008 року позивач ОСОБА_1. звернувся до суду з дійсним позовом та просить зобов'язати відповідача зробити перерахунок оплати послуг за спожитий газ в 2007 р. по особовим рахункам №№ 8911, 11458, 11459 відкритих на його ім'я окремо по кожному рахунку із розрахунку 0,478 грн. за 1 м3, без застосування диференційованого розрахунку; визнати недійсними договір № 384 від 12.10.2007 р. про погашення заборгованості в сумі 4866,98 грн. укладений між ним та відповідачем, як укладенні під дією важкої обставини з використанням неправдивої підприємницькою діяльністю; стягнути з відповідача на його користь 2027,90 грн., сплачені ним у виконання договору про погашення заборгованості й 600 грн. внесені при укладенні вказаного договору за рахунок пред'явленого боргу, а всього 2627,90 грн., до того ж просить зобов'язати відповідача при визначені диференційованої ціни на газ виходити з показників річного обсягу споживання газу, зафіксованого на кожному його особовому рахунку окремо без складання показань по всіх особових рахунках, починаючи з 2008 року, посилаючись на те, що він має три самостійних об'єкта споживання газу - житловий будинок та дві теплиці, всього встановлених три лічильника на які відкрито три особових рахунка, за якими він вносив передоплату за споживання газу, заборгованості не було, але 02.10.2007 року він отримав попередження від відповідача про те, що він має заборгованість по сплаті за газ і якщо не погасить борг, буде припинено газопостачання.
При з'ясуванні причин утворення заборгованості на газової дільниці позивач дізнався, що за 2007 рік ціна на газ для нього, як споживача, складає 0,98 грн., оскільки за трьома особовими рахунками сумарно споживання газу у 2006 році перевищило 6000 м3. Одночасно йому повідомили, що не відключать газ у тому випадку, якщо він укладе договір реструктуризації заборгованості, тому при таких обставинах позивач був змушений укласти договір про погашення заборгованості протягом 6 місяців.
Хоча позивач й уклав договір про погашення заборгованості, він не згодний з тим, що є заборгованість, вважає, що відповідач грубо порушує його права, тому, за такими обставинами ОСОБА_1. звернувся з дійсним позовом до суду та просить його задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1. позов підтримав в повному обсязі й наполягає на його задоволенні, вважає, що його позовні вимоги законні та обґрунтовані, оскільки він має три самостійних об'єкти на яких є лічильники газу та відповідні особові рахунки. На кожний об'єкт газопостачання є робочий проект по газифікації та ці споруди (будинок та теплиці) йому відповідають.
Представник відповідача Райський Р.В. позов не визнав та пояснив, що нарахування позивачеві за користування газом законні й обґрунтовані, у відповідності з Постановою КМУ від 09.12.1999 р. № 2246 з наступними доповненнями й змінами, тому що з 01.01.2007 р. установлена роздрібна ціна на газ - диференційовано, залежно від обсягу спожитого газу, тому в позові просить відмовити за необґрунтованістю. Диференційований порядок призначення цін на газ діє один на всій території України.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов до ВАТ „Луганськгаз” в особі філії Райгородського МУЕГГ про перерахунок оплати за спожитий газ, розірвання договору про погашення заборгованості та стягнення сум - 2627,90 грн. таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав:
- Суд не може брати до уваги посилання відповідача на п.2 Змін, що вносяться до Постанови КМУ від 09.04.2008 р. № 346 „Про затвердження фінансового плану та основних показників руху коштів НАК „Нафтогаз України” як окремої юридичної особи на 2008 рік та внесення змін до деяких Постанов КМУ”, до п.10 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених Постановою КМУ від 09.12.99 р. № 2246 „Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання” : у разі розміщення за однією поштовою адресою кількох об'єктів, що належать споживачеві, загальний обсяг споживання природного газу для застосування роздрібних цін, диференційованих залежно від річних обсягів споживання, визначається, як сума показників приладів обліку, встановлених на таких об'єктах.
- У споживача за однією адресою встановлено три об'єкта (житловий будинок та дві теплиці) на кожному з яких встановлено прилад обліку газу і кожному з об'єктів привласнений самостійний особовий рахунок.
- Розраховувався позивач самостійно, за показниками лічильників, по кожному особовому рахунку окремо, як по окремому самостійному об'єкту.
- Згідно п.2 Правил, лічильник газу це одна з систем внутрішньо-будинкового газопостачання, об'єкт споживача - це територіально відокремлена газифікована споруда.
- Згідно ст. 509 ЦК України, між сторонами виникли певні зобов'язання по постачанню та споживанню палива - газу. Свої правовідносини вони закріпили у виданих особових рахунках. Таку систему розрахунку при газифікації об'єктів запропонував сам відповідач - газопостачальне підприємство.
- При підключенні до мережі газопостачання, і будинок, і теплиці були газифіковані як відокремлені споруди. На кожну споруду був розроблений окремий план, розрахунок за газифікацію був складений як за три об'єкта, тобто три рази дорожче
- На теперішній час система розрахунку між сторонами не змінилась, таким чином на ім'я позивача було відкрито три особових рахунка для розрахунку за спожитий газ на трьох самостійних об'єктах й встановлено по одному лічильнику на кожний об'єкт.
У порушення ч.2 п.10 Правил надання населенню послуг з газопостачання, застосування роздрібних цін, диференційованих залежно від річних обсягів споживання відповідачем, здійснюється залежно від річного обсягу фактичного використання природного газу зафіксованого на кожному особовому рахунку споживача.
У квітні 2008 р. п.10 Правил надання населенню послуг з газопостачання був доповнений п.4, де вказано про суму показників приладів обліку, тобто лічильників газу, а не про підсумування даних, зафіксованих на різних рахунках.
- 2 -
- Сума показників приладів обліку фіксується по особовому рахунку споживача, згідно з яким споживач розраховується з газопостачальною організацією, тобто особовий рахунок є письмовим закріпленням відносин між постачальником і споживачем, системою звіту і розрахунку.
Суд вважає, що при внесенні доповнень, ч.2 п.10 Правил, де вказано про особливі рахунки виключена не була, таким чином протиріч між ч.2 і ч.4 п.10 Правил не має, оскільки при розташуванні декількох лічильників газу сума їх показників повинна бути занесена до одного особового рахунку, якщо у споживача є декілька лічильників і один особовий рахунок.
Ніде у Правилах, або в інших роз'ясненнях ні йде розмова про підсумування особових рахунків. Таке застосування роздрібних цін потягло за собою низку подальших порушень прав споживача, а саме: незаконно було направлено повідомлення про припинення постачання газу й потім, використовуючи те, що відповідач є монополістом у постачанні газу та крім як у відповідача позивач ніде більш не може отримати послугу з постачання газу, незаконно, під тиском відповідача, був укладений договір про виплату заборгованості позивачем, а згідно п. 6 Правил, постачання газу припиняється у разі порушення споживачем строків сплати. В даному випадку ОСОБА_1. за спожитий газ сплачував регулярно, що підтверджується документально. Погроза припинити постачання газу була вчинена відповідачем з приводу підвищення ціни на газ й нарахування заборгованості шляхом підсумування всіх показників особових рахунків позивача, тому під таким тиском ОСОБА_1. був змушений укласти такий договір.
З доданих позивачем ОСОБА_1 . квитанцій по сплаті послуг видно, що він сплачував послуги за спожитий газ регулярно, виходячи з обсягу споживання по кожному з об'єктів окремо.
Таким чином, виходячи із вимог ст. 21 Закону України „Про захист прав споживачів” підсумування обсягів споживання газу по трьох об'єктах газоспоживання є порушенням принципу рівності сторін договору, учасником якого є споживач. На думку суду це підсумування повинно було проводитись за згодою позивача, оскільки визначення ціни газу, виходячи із сумарних обсягів газу в такому разі погіршує його становище і порушує його права як споживача.
Наведені доводи переконали суд у законності й обґрунтованості позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача зробити перерахунок оплати за спожитий газ у 2007 р., визнання недійсним договору про погашення заборгованості та стягнення з відповідача 2627,90 грн. на користь позивача, тому в цієї частині позов підлягає задоволенню.
Проте, позивач в своєму позові необґрунтовано висуває вимоги щодо зобов'язання відповідача при визначені диференційованої ціни на газ позивачеві, виходити з показників річного обсягу споживання газу, зафіксованого на кожному його особовому рахунку окремо без складання показань по всіх особових рахунках, починаючи з 2008 року, оскільки цивільним Кодексом передбачено відновлювати лише порушені права громадянина, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому, тому в цієї частині у задоволенні позову слід відмовити за необґрунтованістю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 233, 714 ЦК України, ст.ст. 19, 21, 22 ЗУ „Про захист прав споживачів”, п. п. 7, 10, 19, 32, 39 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених Постановою КМУ від 09.12.1999 р. № 2246, Постановою КМУ від 09.04.2008 р. № 346 „Про затвердження фінансового плану та основних показників руху коштів НАК „Нафтогаз України”, як окремої юридичної особи на 2008 р. та внесення змін до деяких постанов КМУ”, ст.ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1. задовольнити частково.
Зобов'язати ВАТ „Луганськгаз” Райгородського міжрайонного управління експлуатації газового господарства в особі Станично-Луганської газової дільниці зробити перерахунок оплати послуг за спожитий газ в 2007 р. по особовим рахункам №№ 8911, 11458, 11459 відкритих на ім'я ОСОБА_1 окремо по кожному рахунку із розрахунку 0,478 грн. за 1 м3, без застосування диференційованого розрахунку.
Визнати недійсними договір № 384 від 12.10.2007 р. про погашення заборгованості за особовими рахунками № 8911, 11458, 11459 в сумі 4866,98 грн. укладений між ОСОБА_1 та ВАТ „Луганськгаз” в особі філії Райгородського МУЕГГ, як укладенні під дією важкої обставини з використанням неправдивої підприємницькою діяльністю.
Стягнути з відповідача ВАТ „Луганськгаз” в особі філії Райгородського міжрайонного управління експлуатації газового господарства в особі Станично-Луганської газової дільниці на користь ОСОБА_1. 2027,90 грн., сплачені ним у виконання договору про погашення заборгованості й 600 грн. внесені при укладенні вказаного договору за рахунок пред'явленого боргу, а всього 2627,90 грн..
В частині зобов'язання відповідача при визначені диференційованої ціни на газ позивачеві, виходити з показників річного обсягу споживання газу, зафіксованого на кожному його особовому рахунку окремо без складання показань по всіх особових рахунках, починаючи з 2008 року відмовити, за необґрунтованістю.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий: