21 листопада 2006 року                                                м.Київ

             Суддя Верховного Суду України Сенін Ю.Л., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду м.Києва від 15 вересня  2006 року,

в  с  т  а  н  о  в  и  в :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсними доручення, договору дарування та визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування, посилаючись на те, що їх із відповідачкою матір ОСОБА_3 на час підписання доручення від 13 квітня 2002 року та укладення    6 червня 2002 року договору дарування відповідачці 29/100 частин будинку АДРЕСА_1 не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними. Позивач просив визнати недійсними доручення та договір дарування і визнати за ним право власності в порядку спадкування на 14,5/100 частин будинку.

Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 7 листопада 2005 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 15 вересня 2006 року рішення суду першої інстанції скасоване і постановлене нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга не може бути прийнята до провадження з таких підстав.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки  матеріалів справи.

 Із змісту касаційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_3 на час підписання доручення та укладення договору дарування не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними, що підтверджується висновком посмертної судово-медичної психіатричної експертизи від 22 жовтня   2004 року. 

Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або  вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині без наведення конкретних порушень судом норм процесуального права, які були допущені при встановленні зазначених в рішенні фактів, також не можуть бути визнані такими, що викликають необхідність перевірки матеріалами справи.

Доводи скарги та зміст оскаржуваного рішення також не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

       На підставі наведеного та керуючись пунктом 5 частини 3 статті 328 ЦПК України,

у  х  в  а  л  и  в :

            Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом             ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсними доручення, договору дарування та визнання права власності на частину будинку, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду м.Києва від 15 вересня 2006 року.

             Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити ОСОБА_1.

             Ухвала оскарженню не підлягає.

                              Суддя

             Верховного Суду України                                                                  Ю.Л.Сенін