Справа № 2/1027/1538/2012 Головуючий у І інстанції Бутенко В.О.
Провадження № 22-ц/780/1005/13 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л.А.
Категорія 4 12.03.2013
УХВАЛА
Іменем України
07 березня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Волохова Л.А.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,
при секретарі Баліну П.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: управління Держкомзему у Фастівському районі Київської області про визнання частково недійсним Державного акту на право власності на землю, свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на частину земельної ділянки, -
в с т а н о в и л а:
У липні 2012 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила визнати частково недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії РІ 3224986601 № 291776, виданийТриліською сільською радою Фастівського району 14 липня 2003 року на ім'я ОСОБА_4, в частині права власності на земельну ділянку площею 0,2500 га для обслуговування житлового будинку, що розташована в АДРЕСА_1
Позивач просила також визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом посвідчене державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_525 вересня 2003 року в частіні визнання за ОСОБА_6 права на спадкове майно, зокрема частину земельної ділянки площею 0,2500 га для обслуговування житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 та просила визнати за нею право власності на зазначену земельну ділянку площею.
Позовні вимоги ОСОБА_2 мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла дружина відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_4, якій на праві власності належав жилий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,7333 га за цією ж адресою для обслуговування житлового будинку, ведення особистого селянського господарства. 25 вересня 2003 року ОСОБА_6 одержав у Дев'ятій Київській державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину на вказане майно.
Позивач вказувала, що 10 грудня 2003 року ОСОБА_3 подарував їй вказаний жилий будинок з надвірними будівлями, що підтверджується договором дарування жилого будинку посвідчено у Фастівській державній нотаріальній конторі. Вказаний будинок розташований на земельній ділянці площею 0,7333 га, яка була передана для обслуговування житлового будинку, ведення особистого селянського господарства його дружині ОСОБА_4 Однак, на момент дарування їй жилого будинку відповідач не переоформив на себе Державний акт на право приватної власності на землю, а тому не провів відчуження земельної ділянки. ОСОБА_6 протягом тривалого часу ухилявся від відчуження їй земельної ділянки. На письмову вимогу позивача від 20 січня 2012 року про відчуження на її користь земельної ділянки для обслуговування житлового будинку в строк до 01 березня 2012 року ОСОБА_6 ніяк не відреагував.
У зв'язку з викладеним, ОСОБА_2 просила визнати частково недійсним Державний акт на право власності на землю, свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання за нею права власності на частину земельної ділянки.
Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2012 року в задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалення нове, яким задовольнити її позов, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 заявлено позовні вимоги про визнання частково недійсними Державного акту на право приватної власності на землю, свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на частину земельної ділянки.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач право власності на вказану земельну ділянку не набув.
Згідно ч. 1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.
Проте, в матеріалах справи відсутні будь - які докази того, що відповідач є власником земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_1
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач, всупереч положень ст. 33 ЦПК України, заявила позов до неналежного відповідача.
Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач та відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава.
Згідно із ч. 1 ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача.
Тобто, у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, суд відмовляє в позові до неналежного відповідача з цієї підстави і не повинен робити інших висновків, щодо обставин справи не пов'язаних із встановленням належності відповідача.
У зв'язку з викладеним, суд першої інстанції правомірно відмовив ОСОБА_2 в задоволенні позову в частині визнання частково недійсним Державного акту на право приватної власності на землю та визнання права власності на частину земельної ділянки.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстави для задоволення позову в частині визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом посвідченого державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 25 вересня 2003 року в частині визнання за ОСОБА_6 права на спадкове майно, зокрема частину земельної ділянки площею 0,2500 га для обслуговування житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 також відсутні, оскільки відповідач є спадкоємцем першої черги за законом після смерті своєї дружини - ОСОБА_4 (а.с. 11).
Інших доводів, які б спростували законність і обґрунтованість ухваленого судом рішення, апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить.
При таких обставинах, коли судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: