АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2246/13 Справа № 2-3450/11 Головуючий у 1 й інстанції - Решетнік М.О. Доповідач - Слоквенко Г.П.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«11» березня 2013 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого: - Слоквенка Г.П.,

Суддів: - Кочкової Н.О., Максюти Ж.І.,

при секретарі: Надтоці А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", третя особа - ОСОБА_8 про визнання договорів недійсними, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2010 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що 15.08.2007 року без її відома та згоди, між її чоловіком ОСОБА_6 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» був укладений кредитний договір №014/134790/3101/82, згідно якого ОСОБА_6 було надано кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії у розмірі 205020 доларів США, строком на 120 місяців. Також 15.08.2007р. у забезпечення виконання боргових зобов'язань за вищевказаним кредитним говором між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_8 був укладений договір іпотеки №314/3101/134790 про передачу в іпотеку квартири №23, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Про ці договори їй стало відомо в березні 2010 року. Вважає, що кредитний договір №014/134790/3101/82 та договір іпотеки №314/3101/134790, створюють обов'язки для неї, та стосуються її прав, зачіпають її майнові інтереси на підставі ч.4 ст.65 СК України, а згоди на укладення договорів вона не давала. Прохала суд визнати вищевказані договори недійсними (а.с.3-5).

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2011 року у задоволені позову, відмовлено (а.с. 38-39).

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, прохає скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.08.2007р. чоловік позивачки - ОСОБА_6 та відповідач ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» уклали кредитний договір №014/134790/3101/82 про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії у розмірі 205020 доларів США. Також 15.08.2007р. у забезпечення виконання боргових зобов'язань за вищевказаним кредитним говором між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_8 був укладений договір іпотеки 314/3101/134790 про передачу в іпотеку квартири №23, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Згідно Свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 від 06 серпня 2005 року, позивачка та відповідач ОСОБА_6 перебувають у шлюбі з 06 серпня 2005 року. Згода позивачки ОСОБА_6 на укладання її чоловіком кредитного договору №014/134790/3101/82 та договору іпотеки №314/3101/134790 не отримувалась (а.с.6).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд 1 інстанції виходив із того що, згідно ст.65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору дійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її (його) згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення кредитного договору отримання згоди другого з подружжя не потрібно. Той з подружжя, хто укладає кредитний договір, не розпоряджається спільним майном подружжя, а стає учасником зобов'язальних, а не речових правовідносин.

Вимога щодо визнання недійсним договору іпотеки є похідною від вимоги про визнання кредитного говору недійсним, так як договір іпотеки був укладений на забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором. Квартира АДРЕСА_1 яка є предметом іпотеки, належить третій особі на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 08.02.2006р., і позивачка не має жодних майнових прав на цю квартиру, а отже і не наділена правом оспорювати договір іпотеки.

Вказані висновки зроблені судом без порушення норм матеріального права і підтверджуються матеріалами справи, оскільки ст.65 СК України, на яку посилається позивачка, регулює відносини, які стосуються права розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосується права одного із подружжя на отримання кредиту, так як кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів і таким чином не належить до договорів, умови укладення яких передбачені ст.65 СК України.

Виходячи з викладених вимог закону, суд першої інстанції правильно встановив обставини по справі, дав їм належну правову оцінку і обґрунтовано відмовив у задоволені вимог про визнання договорів недійсними.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що судом неправильно застосовані до спірних правовідносин норми ст.65 СК України належним чином не обґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці, тоді як, згідно ст. 212 ЦПК України, оцінка доказів є виключним правом суду.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, судом 1 інстанції у досить повному обсязі з»ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, тому рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 209,307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: