АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження № 22ц/790/1097/13 Головуючий 1 інст. -

Справа № 2-1152/2011 Дідовець В.А.

Категорія: визнання права власності Доповідач - Яцина В.Б.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2013 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області у складі :

Головуючого - судді - Яцини В.Б.,

суддів - Бурлака І.В., Карімової Л.В.,

при секретарі : Гопко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно та поділ майна, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому після його уточнення остаточно просила суд визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1, зобов'язати відповідача сплатити на її користь компенсацію за 1/2 частину транспортного засобу Chevrolet Lacetti NF 196, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, у сумі 38495,68 грн., право власності на який залишити за відповідачем.

На обґрунтування позову зазначила, що під час перебування у шлюбі сторонами було набуто майно: квартира АДРЕСА_1 та транспортний засіб Chevrolet Lacetti NF 196, 2007 року випуску. Автомобіль є спільним майном, придбаним за спільні сімейні кошти, тому це майно підлягає поділу. Спірну квартиру було придбано позивачем за її особисті кошти, ремонт квартири позивач робила також за свої особисті кошти у період, коли шлюбні відносини з відповідачем були фактично припинені. З моменту реєстрації шлюбу і до припинення шлюбу сторони мали роздільний бюджет, кошти відповідач надавав лише на придбання продуктів харчування. Усі витрати, пов'язані з експлуатацією квартири та комунальні платежі, позивач здійснювала за особисті кошти.

Відповідач звернувся із зустрічним позовом, в якому після його уточнення остаточно просив суд визнати квартиру АДРЕСА_1 та транспортний засіб Chevrolet Lacetti NF 196, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 спільною сумісною власністю подружжя, та виділити йому 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та 1/2 частину транспортного засобу Chevrolet Lacetti NF 196, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Свій позов ОСОБА_2 мотивував тим, що за час спільного проживання у шлюбі ними з позивачкою було набуто наступне майно: квартира АДРЕСА_1, транспортний засіб Chevrolet Lacetti NF 196, 2007 року випуску. Зазначене майно сторонами було придбано за спільні кошти, увесь свій дохід він одержував від підприємницької діяльності і вносив до сімейного бюджету.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, та просили їх задовольнити, надали аналогічні викладеним у позові пояснення, проти зустрічного позову заперечували.

Відповідач та його представник проти позовних вимог позивача заперечували, просили суд задовольнити зустрічний позов у повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволений у повному обсязі. Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1. Зобов'язано ОСОБА_2 сплатити на користь ОСОБА_3 компенсацію за 1/2 частину вартості автомобілю Chevrolet Lacetti NF 196, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, у розмірі 38 495 (тридцять вісім тисяч чотириста дев'яносто п'ять) грн. 68 коп., право власності на який залишити за ОСОБА_2

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволений частково. Визнано автомобіль Chevrolet Lacetti NF 196, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 спільною сумісною власністю подружжя, виділено ОСОБА_2 1/2 частину автомобілю Chevrolet Lacetti NF 196, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить вказане рішення суду скасувати як незаконне, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог до ОСОБА_3, а у задоволенні позову ОСОБА_3 частково відмовити, а саме в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на автомобіль задовольнити.

Судова колегія відповідно до ст. 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 29 серпня 1997 року сторони перебували у спільному шлюбі. Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2011 року шлюб між ними було розірвано. На підставі договору купівлі-продажу від 18 грудня 2001 року позивачка ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1. Відповідачу ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 06 червня 2007 року належить автомобіль Шевроле Лачетті NF 196, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1. Сторони визнали, що вказаний автомобіль був придбано за спільні кошти, із залученням кредиту, який вже сплачено. Вартість спірної квартири становить 431 843 грн.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належать дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Якщо не доведене інше, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, окрім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За змістом ст.ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. При цьому частки майна подружжя є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними та шлюбним договором.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 з передбачених п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України та частково задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2 районний суд виходив з того, що спірна квартира є особистим майном позивачки і не входить до спільного майна подружжя, оскільки була придбана за кошти, які надали їх треті особи. Натомість спірний автомобіль є спільним майном подружжя, при цьому сторони дійшли згоди про визнання права власності за відповідачем, за умови сплати ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошової компенсації за 1/2 частину зазначеного транспортного засобу у сумі 38 495,68 грн.

Однак до таких висновків районний суд дійшов при: відсутності належних та допустимих доказів про те, що ця квартира була набута позивачкою за кошти, які належали їй особисто; за відсутності фактичних підстав для застосування ч. 5 ст. 71 СК України, за якою присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Так, суд з порушенням положень ч. 2 ст. 59 ЦПК України, за якою обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, на підтвердження використання позивачкою для придбання спірної квартирою своїх особистих коштів помилково взяв до уваги показання матері позивачки - свідка ОСОБА_5 про те, що вона надавала позивачці 800 доларів США для придбання квартири, повернення яких не вимагала. З огляду на недотримання вимог ч. 5 ст. 719 ЦК України про обов'язкову письмову форму такого договору дарування та його нотаріальне посвідчення, у даному випадку показання цього свідка є неналежним доказом, тому районний суд за відсутності інших належних та допустимих доказів безпідставно вважав спростованою презумпцію належності спірної квартири до спільного майна подружжя, визначену наведеною нормою ст. 60 СК України, внаслідок чого помилково дійшов висновку про належність її до особистого майна позивачки. З огляду на неналежний їх характер не спростовують такого висновку й показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 про те, що позивачка замовляла ремонт у спірній квартирі та сплачувала за нього свої кошти,

У справі також відсутні належні та допустимі докази для застосування правил ч. 6 ст. 57 СК України, за якою суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею (ним) за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Так, чинним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2011 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів встановлено, що сторони по справі з жовтня 2010 року сімейних відносин не підтримують, спільне господарство не ведуть, не піклуються один за одним, проживають окремо, шлюб носить формальний характер. Встановлені по вказаній цивільній справі обставини про фактичне припинення шлюбних відносин сторонами через майже дев'ять років після придбання спірної квартири відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України мають преюдиціальне значення по цій справі.

Крім того, оскільки відповідач при розгляді справи у районному суді попередньо не вніс на депозит суду вартість половини спільного автомобіля Шевроле Лачетті, то у районного суду не було й передбачених ч. 5 ст. 71 СК України підстав для залишення за ОСОБА_2 права власності на весь цей автомобіль.

Оскільки таким чином районний суд ухвалив рішення при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; з порушенням та неправильним застосування норм матеріального та процесуального права, то з передбачених п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підстав рішення підлягає зміні, а скарга - частковому задоволенню.

При цьому судова колегія зважає на правову позицію, що викладена у п. 25 постанови Пленуму ВС України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя: при поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. У разі коли такі дії не були вчинені, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

З огляду на те, що автомобіль та за висновками будівельно-технічної експертизи № 12094/861 від 03.03.2012 року (а.с. 157) спірна квартира є неподільним майном, позов ОСОБА_3 та зустрічний позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню шляхом визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя за кожним право власності у Ѕ частці на спірні квартиру та автомобіль.

В іншій частині у задоволенні позову ОСОБА_3 та зустрічний позов ОСОБА_2 - відмовити, за їх недоведеності.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п.п. 1, 3, 4 ст. 309, ст.ст. 313, 316, 319, 323-325, 327 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2012 року змінити.

Позов ОСОБА_3 та зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя за кожним право власності у 1/2 частці на квартиру АДРЕСА_1, а також -на автомобіль Шевроле Лачетті NF 196, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.

В іншій частині у задоволенні позову ОСОБА_3 та зустрічного позову ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя:

Судді колегії: