Справа №2-569/11

Провадження №2/712/43/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2013 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого / судді Кальчук А.П.

при секретарі Онищенко Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КС «Берегиня» про визнання кредитного договору недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до кредитної спілки «Берегиня» про визнання кредитного договору недійсним, посилаючись на те, що між нею та КС «Берегиня» 06 вересня 2006 року було укладено кредитний договір №С 1320, відповідно до якого відповідач надав позивачці кредит в розмірі 3700,00 грн. на термін до 06.09.2007р. на засадах строковості, зворотності, цільового характеру використання, забезпеченості та сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 0,1644% річних за фактичне число календарних днів користування кредитом. Процентна ставка складає 60% річних, про що в договорі не вказується.

Також з відповідачем було укладено Договір поруки № С1320п від 06.09.2006р., за яким поручитель, кредитна спілка «Берегиня», зобов»язується перед кредитором - відповідачем відповідати по зобов»язаннях позичальника - позивачкою.

Позивачкою станом на 21.07.2007 року відповідачу сплачено 2554, 00 грн.

Позивачка заборгувала відповідачу 1146,00 грн. основного боргу в зв»язку з важким матеріальним станом, оскільки вона є матір»ю - одиначкою та має дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідач подав до Соснівського райсуду позовну заяву про стягнення суми основного боргу, 120% річних за користування кредитом, з позивачки в сумі до закриття кредиту в розмірі 11521,60 грн., відносно якої Соснівським райсудом від 05.02.2010р. відкрито провадження, таким чином відповідно до ст.. 264 ЦК України перебіг позовної давності перерваний.

В судовому засіданні відповідач надав довідку №183 від 21.06.2010р., в якій в.о. голови правління кредитної спілки «Берегиня» повідомляє, «що за весь період існування кредитної спілки «Берегиня», з дня її заснування, грошові кошти від юридичних осіб не залучалися. Кошти на пайові рахунки також не залучалися.

Всі кошти, які були залучені кредитною спілкою, залучалися у вигляді вкладів членів кредитної спілки на депозитні рахунки, згідно Ліцензії Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 27.08.2004р. №773704. Ці кошти і направлялися на кредитування населення».

Позивачка просила визнати недійсним договір кредиту №С1320 від 06.09.2006р., укладений між нею та кредитною спілкою «Берегиня» та стягнути з відповідача судові витрати з оплати судового збору та ІТЗ.

Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримала і просила повністю їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, причини неявки суду невідомі, про день розгляду справи повідомлявся належним чином. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивачки, представника позивачки, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що між позивачкою ОСОБА_1 та КС «Берегиня» 06 вересня 2006 року було укладено кредитний договір №С 1320, відповідно до якого відповідач надав позивачці кредит в розмірі 3700,00 грн. на термін до 06.09.2007р. на засадах строковості, зворотності, цільового характеру використання, забезпеченості та сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 0,1644% річних за фактичне число календарних днів користування кредитом. Процентна ставка складає 60% річних, про що в договорі не вказується.

Також з відповідачем було укладено Договір поруки № С1320п від 06.09.2006р., за яким поручитель, кредитна спілка «Берегиня», зобов»язується перед кредитором - відповідачем відповідати по зобов»язаннях позичальника - позивачкою.

Позивачкою станом на 21.07.2007 року відповідачу сплачено 2554, 00 грн.

Позивачка заборгувала відповідачу 1146,00 грн. основного боргу в зв»язку з важким матеріальним станом, оскільки вона є матір»ю - одиначкою та має дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідач подав до Соснівського райсуду позовну заяву про стягнення суми основного боргу, 120% річних за користування кредитом, з позивачки в сумі до закриття кредиту в розмірі 11521,60 грн., відносно якої Соснівським райсудом від 05.02.2010р. відкрито провадження, таким чином відповідно до ст.. 264 ЦК України перебіг позовної давності перерваний.

Позивачка є членом КС «Берегиня» відповідно до заяви від 06.09.2006р. та прийнята в члени КС «Берегиня» згідно Протоколу № 322 від 06.09.2006р., з якого видно, що прийняття позивачки в члени спілки проходило на засіданні Спостережної ради КС «Берегиня» в складі трьох осіб: Голови, Потерайла Володимира Петровича та членів ради - ОСОБА_4 і ОСОБА_5. Відповідно до ч. 3 ст. 15 ЗУ «Про кредитні спілки» Спостережна рада кредитної спілки обирається загальними зборами членів КС в складі не менш я п'ять осіб. До компетенції Спостережної ради належить прийняття нових членів до КС та припинення членства у КС, згідно з ч. 2 ст. 15 ЗУ «Про кредитні спілки».

Згідно зі ст. 130 ГК України та ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про кредитні спілки» кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах із метою задоволення потреб членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Згідно із ч. 3 ст. 5, п. 3 ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовими послугами кредитних спілок є надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів, до яких не відносяться внески членів кредитної спілки, що спрямовуються на формування капіталу кредитної спілки.

У довідці № 183 від 21.06.2010р., виданій кредитною спілкою «Берегиня», вказано, що за весь період існування кредитної спілки «Берегиня» з дня її заснування грошові кошти від юридичних осіб не залучалися. Кошти на пайові рахунки також не залучалися. Всі кошти, які були залучені кредитною спілкою, залучалися у вигляді внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки згідно Ліцензії Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 27.08.2004 року №773704. Ці кошти і направлялися на кредитування населення.

Ліцензія на провадження діяльності з надання фінансових кредитів на час укладення оспорюваного кредитного договору з відповідачем була відсутня, останній мав лише Ліцензію для здійснення такого виду діяльності, як залучення внесків членів КС на депозитні рахунки, тому відповідач не мав права встановлювати в оспорюваному позивачкою договорі плату за користування кредитними коштами.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовий кредит - кошти, які надаються в позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 5 розділу VIII "Прикінцевих положень" Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" передбачено, що до приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 4 Закону надання коштів (грошових) у позику є фінансовою послугою.

Фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону).

Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом.

В інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа.

На підставі ч. 2 ст. 34 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» здійснення діяльності з надання фінансових кредитів дозволяється тільки після отримання відповідної Ліцензії.

Відповідно до норм матеріального права, що діяли під час укладення кредитного договору № С 1320 від 06.09.2006р. між сторонами на споживчі цілі, відповідач повинен був мати необхідний обсяг цивільної дієздатності на зазначених у ньому умовах.

Ліцензії з надання фінансових кредитів відповідач не має.

Отже, важливою ознакою кредиту законодавство України визначає залучення коштів (на поворотній основі) від інших осіб для їхнього надання третім особам. Саме по собі надання позик не створює ніякого збитку або ризику для суспільства; воно є небезпечним тільки тоді, коли надані гроші не належать позикодавцеві, коли вони залучені від інших осіб. Тобто контроль над кредитними операціями взагалі та встановлення обмежень, ліцензування операцій є виправданими тільки з погляду захисту інтересів осіб, у яких позикодавцем залучені кошти. З урахуванням наведеного вище чинне законодавство дозволяє юридичним особам, що не є фінансовими установами, надавати процентні грошові позики за рахунок власних коштів. Така операція не буде вважатися кредитом. Щодо наявності ліцензії, то відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ривків фінансових послуг" надавати фінансові кредити за рахунок залучених грошових коштів має право тільки кредитна установа на підставі виданої ліцензії.

Згідно з ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

На підставі вище викладеного суд приходить до висновку про задоволення вимог позивачки та вважає за необхідне визнати договір кредиту №С 1320 від 06.09.2006р., укладений між ОСОБА_1 та кредитною спілкою «Берегиня» недійсним.

Також на користь позивачки з відповідача необхідно стягнути судовий збір та витрати на ІТЗ.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 203, 1046, 1048 ЦК України, ст.. 130 ГК України, ЗУ «Про кредитні спілки», ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. ст. 3, 10, 11, 60, 213-215, 224 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійним договір кредиту № С1320 від 06.09.2006р., укладений між ОСОБА_1 та кредитною спілкою «Берегиня».

Стягнути з кредитної спілки «Берегиня» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 08 грн. 50 коп. та витрати на ІТЗ 37 грн. 00 коп., а всього 45 грн. 50 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через Соснівський районний суд м. Черкаси шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий: