Справа № 232/4784/12
Провадження № 2/127/600/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.02.2013 року Вінницький міський суд Вінницької області в складі: головуючого - судді Прокопчук А.В.,
при секретарі Гаврилюк А.М.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1,
представників відповідача - Чубенко Л.В., Марєвич К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Міського комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 16» про скасування наказу про винесення догани, зміну формулювання причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки виплати під час звільнення, відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
В грудні 2012 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до МКП «ЖЕК № 16» про зміну формулювання причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки виплати під час звільнення, відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовано тим, що з січня 2012 року позивач працювала у відповідача на підставі трудового договору, укладеного на невизначений строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України позивач письмовою заявою від 28.09.2012 року попередила відповідача про розірвання трудового договору з 15.10.2012 року та просила звільнити її за власним бажанням.
Разом із тим, в період з 01.10.2012 року по 15.10.2012 року позивач захворіла і змушена була звернутися за медичною допомогою, а тому не мала змоги працювати протягом двотижневого строку до закінчення трудових відносин.
16.10.2012 року позивачем надіслано відповідачу поштою листок непрацездатності та заяву про те, що вона не має наміру продовжувати трудові відносини, вважає себе звільненою з 15.10.2012 року та просить провести з нею розрахунок. Вважає, що її повинні були звільнити згідно ст. 38 КЗпП України.
Натомість згідно наказу № 133а/02-1 від 15.10.2012 року позивач була звільнена з роботи за невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного характеру згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України.
Трудову книжку позивач отримала поштою 26.11.2012 року, а з наказом про звільнення її так і не ознайомили, що, на думку позивача, є порушенням вимог ст. 47 КЗпП України.
Наказ № 133а/02-1 від 15.10.2012 року позивач вважає таким, що прийнятий з порушенням п. 3 ст. 40 КЗпП України, оскільки вона належним чином виконувала свої трудові обов'язки, до неї не застосовувались заходи дисциплінарного стягнення, пояснення щодо порушень трудової дисципліни не відбирались.
За таких обставин позивач вважає своє звільнення незаконним, однак наміру поновлюватись на роботі не має, а тому згідно ч. 3 ст. 235 КЗпП України просить змінити формулювання причин її звільнення та вказати: «звільнена за власним бажанням у відповідності до ч. 1 ст. 38 КЗпП України.
Також позивач зазначила, що в порушення вимог ст. 116 КЗпП України з нею не було проведено 16.10.2012 року розрахунку по заробітній платі, у зв'язку з чим просить стягнути на її користь з відповідача середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку 06.11.2013 року в сумі 2 832 грн.
Крім того, на думку позивача, діями відповідача їй завдано моральної шкоди, оскільки вона втратила нормальні життєві зв'язки, таке звільнення перешкоджає її подальшому влаштуванню на роботу, запис в трудовій книжці характеризує її як порушника трудової дисципліни, знизилась її ділова репутація. В результаті даних подій позивач ще більше захворіла, стала дратівлива, в неї погіршився сон, вона була змушена звертатися до невропатолога. У зв'язку з цим просить стягнути у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.
В ході розгляду справи, а саме 27.12.2012 року, ОСОБА_4 звернулася до суду з заявою про збільшення позовних вимог, в якій просить скасувати наказ начальника МКП «ЖЕК № 16» № 126а/02-1 від 28.09.2012 року про винесення їй догани з посиланням на те, що даний наказ був прийнятий з порушенням ст. 149 КЗпП України без відібрання у неї письмових пояснень щодо порушення трудової дисципліни та вона не була ознайомлена із ним. Про існування вказаного наказу позивачу стало відомо лише під час розгляду справи в суді.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог. Просила позов задовольнити.
Представники відповідача позов не визнали. Суду пояснили, що формулювання причин звільнення ОСОБА_4 є вірним та відповідає ситуація, шо склалася. Так. 28.09.2012 року згідно наказу № 126а/02-1 від 28.09.2012 року ОСОБА_4 була оголошена догана за відсутність на роботі 28.09.2012 року з 8.00 год. до 14.00 год. без поважної причини. З вказаним наказом вона відмовилась ознайомитись.
Крім того, 17.09.2012 року згідно наказу № 123а/02-1 ОСОБА_4 оголошено попередження про неповну службову відповідність. Дійсно 28.09.2012 року ОСОБА_4 на адресу МКП «ЖЕК № 14» була надіслана заява про її звільнення за власним бажанням. 14 календарних днів сплинули 11.10.2012 року, а звільнена вона була лише 15.10.2012 року, тобто адміністрація підприємства чекала ще 4 днів для звільнення її за ч. 1 п. 3 ст. 40 КЗпП України. Оскільки на час її звільнення лікарняний листок ще не надійшов до підприємства (надійшов лише 16.10.2012 року), то організація мала підстави вважати, що ОСОБА_4 систематично порушує трудове законодавство.
Причиною затримки виплати заробітної плати, за словами представників відповідача, став той факт, що остання взагалі не приходила на підприємство, а згідно наказу № 123/01-3 від 13.09.2012 року взяла на себе зобов'язання провести звірку обліку матеріалів та матеріальних цінностей з матеріально-відповідальними особами. Жодних дій щодо виконання вказаного наказу нею вчинено не було. Тому вважають, що процедуру звільнення позивача відповідачем порушено не було.
Не визнали представники відповідача позов і в частині моральної шкоди, посилаючись на те, що позивачем не доведено, в чому вона полягає, якими неправомірними діями вона була завдана та якими доказами підтверджується. Просили в задоволенні позову відмовити.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно запису № 24 в трудові книжці ОСОБА_4 судом встановлено. що з 03.01.2012 року вона була прийнята на роботу в МКП «ЖЕК № 16» по переводу з МКП «ЖЕК № 3» бухгалтером І категорії (а.с.20).
З запису № 25 в трудовій книжці (а.с. 20) та наказу МКП «ЖЕК № 16» № 133а/02-1 від 15.10.2012 року (а.с. 47) суд встановив, що позивач ОСОБА_4 була звільнена із займаної посади бухгалтера з 15.10.2012 року за невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного характеру згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України.
Як з'ясував суд з пояснень представників відповідачів, підставою для прийняття вищевказаного наказу про звільнення ОСОБА_4 стали накази начальника МКП «ЖЕК № 16» № 123а/02-1 від 17.09.2012 року, згідно якого ОСОБА_4 оголошено попередження про неповну службову відповідність (а.с. 44), та № 126а/02-1 від 28.09.2012 року про оголошення їй догани за відсутність на роботі 28.09 2012 року з 08.00 год. до 14.00 год. без поважної причини (а.с. 45).
Проаналізувавши зміст вищевказаних документів та надавши їм правову оцінку, суд прийшов до висновку, що наказ № 133а/02-1 від 15.10.2012 року про звільнення ОСОБА_4 за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором, та наказ № 126а/02-1 від 28.09.2011 року про оголошення їй догани були прийняті в порушення трудового законодавства.
Так, відповідно до ст. 149 КзпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку.
Натомість перед застосуванням дисциплінарного стягнення до позивача у неї не були відібрані письмові пояснення, чого не заперечено в судовому засіданні представниками відповідача та не ознайомлено її з наказами під розписку, про що свідчить відсутність її підпису в графі «з наказом ознайомлена».
У зв'язку з чим суд вважає, що наказ начальника МКП «ЖЕК № 16» № 126а/02-1 від 28.09.2012 року про оголошення ОСОБА_4 догани підлягає скасуванню як такий, що прийнятий з порушенням трудового законодавства, а отже він не міг бути підставою для звільнення ОСОБА_4 у відповідності до п. 3 ст. 40 КЗпП України.
Крім того, як роз'яснено в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.
В ході розгляду справи суд прийшов до висновку, що після оголошення позивачу догани згідно наказу № 126а/02-1 від 28.09.2012 року інших проступків на роботі вона не вчиняла, а попередження її про неповну службову відповідність згідно наказу № 123а/02-1 від 17.09.2012 року відповідно до норм ст.. 147 КЗпП України не може вважатися заходом дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни, як на тому наполягали представники позивача.
Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.
Про незаконність звільнення позивача свідчить також лист адміністрації КП «ЖЕК № 16» від 19.10.2012 року, адресований ОСОБА_4, в якому зазначається, що неявка позивача на роботі 16.10.2012 року після закриття лікарняного листа, буде вважатися прогулом і відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України буде підставою для розірвання трудового договору (а.с. 13), хоча згідно наказу про звільнення вона вважається звільненою з 15.10.2012 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Судом встановлено та не заперечено в судовому засіданні представниками відповідача, що 28.09.2012 року МКП «ЖЕК № 16» отримано письмову заяву ОСОБА_4 про звільнення за власним бажанням з 15.10.2012 року.
У відповідь на вказану заяву позивачем отриманий лист МКП «ЖЕК № 16», в якому їй для врегулювання питання щодо звільнення запропоновано провести звірку обліку матеріалів та матеріальних цінностей з матеріально-відповідальними особами; привести у належний стан бухгалтерські документи; виконати в повному обсязі обов'язки, покладені відповідно до займаної посади (а.с. 9).
З листа ОСОБА_4 від 16.10.2012 року, адресованого начальнику МКП «ЖЕК № 16», вбачається, що позивач попередила адміністрацію підприємства про неможливість виконання вищевказаних вимог у зв'язку з хворобою, про що надіслала листок непрацездатності та просила здійснити з нею розрахунок і повернути трудову книжку (а.с. 12).
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_4, скориставшись своїм правом на розірвання трудового договору за власним бажанням, дотримала вимог ч. 1 ст. 38 КЗпП України щодо попередження керівництва МКП «ЖЕК № 16» за два тижні про це, суд вважає, що вона повинна була бути звільнена саме з цієї підстави. У зв'язку з цим формулювання причин її звільнення є неправильним та підлягає зміні, оскільки наміру поновлюватися на роботі позивач немає.
Відповідно до ч. 3 ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причин звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.
Таким чином, формулювання причин звільнення ОСОБА_4 з МКП «ЖЕК № 16» підлягають зміні на: «звільнена з займаної посади за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України».
Обґрунтованою, на думку суду, є вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Судом встановлено, що 16.10.2012 року відповідач не провів з позивачем розрахунку по заробітній платі в порядку ст. 116 КЗпП України. Даний факт підтверджується випискою Вінницького регіонального відділення ПАТ «КБ «Хрещатик» від 27.11.2012 року, згідно якої останнє зарахування заробітної плати ОСОБА_4 проведено 06.11.2012 року (а.с. 22-23) та відповіддю Державної інспекції з питань праці від 28.11.2012 року № 02-М560/01-16, згідно якої відносно керівника МКП «ЖЕК-16» складено протокол про адміністративне правопорушення за невидачу трудової книжки та не проведення розрахунку по заробітній платі з ОСОБА_4 (а.с. 16).
Відповідно до ст.. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно довідки про доходи, виданої МКП «ЖЕК № 16» від 13.11.2012 року № 2600/01-7 середньомісячний заробіток ОСОБА_4 становить 177 грн. (7615,75 грн. заробітна плата за вересень, жовтень 2012 року / 43 робочий день).
Так як останній розрахунок з позивачем проведено 06.11.2012 року, а звільнена вона 15.10.2012 року, відповідач повинен сплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що становить 2 832 грн. (16 днів х 177 грн.).
Підлягає частковому задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди, оскільки судом встановлено, що внаслідок незаконного звільнення позивач зазнала втрат немайнового характеру. Так, в неї погіршився стан здоров'я, вона змушена була звертатись в різні інстанції для захисту свої трудових прав, зокрема до прокуратури, суду, втратила нормальні життєві зв'язки. У зв'язку з цим суд вважає, що моральну шкоду на користь позивача слід стягнути в розмірі 1000 грн., в решті заявленої суми моральна шкода задоволенню не підлягає як необґрунтована.
Відповідно до ст. 88 ЦПК з відповідача в дохід держави слід стягнути 321 грн. 90 коп. судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 57-60, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 38, 40, 147 116, 117, 235 КЗпП України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_4 до Міського комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 16» про скасування наказу про винесення догани, зміну формулювання причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки виплати під час звільнення, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Скасувати наказ начальника Міського комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 16» № 126а/02-1 від 28.09.2012 року про винесення догани ОСОБА_4.
Змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_4 з Міського комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 16», зазначивши: «звільнена з займаної посади за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України».
Зобов'язати Міське комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора № 16» внести запис до трудової книжки ОСОБА_4: «запис № 25 від 15.10.2012 року є недійсним» та зробити запис: «звільнена із займаної посади за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України».
Стягнути з Міського комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 16» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за весь час затримки виплат при звільненні по день фактичного розрахунку, що становить 2 832 грн.
Стягнути з Міського комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 16» на користь ОСОБА_4 1000 грн. у відшкодування завданої їй моральної шкоди.
Стягнути з Міського комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 16» в дохід держави 321 грн. 90 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: