Справа № 201/1445/13-ц

Провадження № 2/201/831/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2013 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мельниченко С.П.

при секретарі Смоленченко І.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зміну розміру часток та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в якому просить суд визначити розмір часток у спільній власності на квартиру АДРЕСА_1 рівними в розмірі по 1/3 частині квартири з реєстрацією права власності на них та припиненням права спільної сумісної власності.

В обгрунтування заявленого позову позивачка посилалась на те, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільно сумісної власності їй, її чоловікові ОСОБА_4, її донці ОСОБА_5 та її онукам ОСОБА_6 і ОСОБА_3

В 1996 році ОСОБА_5 померла і після її смерті відкрилась спадщина на належну їй 1/5 частину квартири. Оскільки ОСОБА_5 заповіту не залишила, то спадкування має відбутись згідно закону і спадкоємцями першої черги являлись позивачка і ОСОБА_4, як батьки померлої, ОСОБА_7 і ОСОБА_3, як діти померлої, та ОСОБА_8, як чоловік померлої, які до нотаріальної контори не звертались, однак фактично прийняли спадщину, так як на момент смерті ОСОБА_5 проживали разом з нею, тобто кожен успадкував по 1/25 частині квартири.

В 2005 році помер ОСОБА_4 Оскільки позивачка перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі, то вона вважає, що має право на ? частину його майна, як майна набутого під час шлюбу, а інша ? частина майна померлого підлягає спадкуванню. З обсягу спадкового майна позивачка фактично прийняла спадщину в розмірі 1/3 її частини, а ОСОБА_3 і ОСОБА_9 також фактично прийняли по 1/3 частині спадкового майна за правом представлення. При цьому ніхто до нотаріальної контори не з'являвся.

В 2007 році помер ОСОБА_8 і після його смерті відкрилась спадщина на належну йому в порядку спадкування після ОСОБА_5 1/25 частину спірної квартири, яку фактично прийняли у спадщину ОСОБА_3 і ОСОБА_9, не звертаючись до нотаріальної контори.

В даний час сторони не можуть оформити своїх спадкових прав, так як пройшов значний час з дати смерті спадкодавців, а тому позивачка вимушена звернутись з даним позовом до суду.

Крім того, позивачка зазначає, що оскільки вона проживає разом з онуками у спірній квартирі та вони спільно несуть витрати по її утриманню, то частки можуть бути поділені між ними по 1/3 частині квартири.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, подавши заяви про розгляд справи за їх відсутності згідно яких вони не заперечують проти задоволення позову.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню в зв'язку з відсутністю порушених прав позивача та передчасним зверненням до суду, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 18.03.1994 року Державною металургійною академією України, належала на праві спільної сумісної власності позивачці ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6. (а.с. 12, 20).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла донька позивачки та ОСОБА_4 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько відповідачів ОСОБА_8, що підтверджується копіями свідоцтв по смерть, свідоцтв про народження та одруження. (а.с. 6, 7, 8, 17, 18, 19, 20).

Після їх смерті відкрилась спадщина на належне їм майно в склад якої ввійшла й частка квартири АДРЕСА_1.

В судовому засіданні не встановлено наявності заповіту від будь-кого з померлих, а тому спадкування має відбутись за законом.

Як вбачається з листа Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори № 449/01-16 від 21.02.2013 р. до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, ОСОБА_4 і ОСОБА_8 ніхто не звертався, спадкові справи не заводились.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, а згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Згідно ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Аналогічна норма закріплена в ст. 548, 549 ЦК УРСР.

Згідно ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а згідно ст. 34 Закону нотаріуси видають свідоцтва про право на спадщину та видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя.

Як встановлено в судовому засіданні позивачка та відповідачі фактично прийняли спадщину, які відкрилась після смерті ОСОБА_5, ОСОБА_4 і ОСОБА_8 в порядку ст. 548, 549 ЦК УРСР та ст. 1268 ЦК України, так як на момент смерті останніх постійно проживали з ними, однак ані позивачка, ані відповідачі не реалізували своє право звернення до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину в порядку передбаченому чинним законодавством.

Статтею 1 ЦПК України визначено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Оскільки в судовому засіданні встановлено факт відсутності звернення позивача до нотаріуса для оформлення своїх спадкових прав та відсутність відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, то суд вважає не встановленою наявність порушених прав позивача, а не порушене право не підлягає захисту, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Що стосується прохання позивача перерозподілити частки в квартирі, то воно не може бути задоволено ще й тому, що питання переходу права власності на частку в нерухомому майні вирішується після визначення часток всіх співвласників шляхом укладення угод між сторонами, а не судовим рішенням за позовом співвласника при відсутності спору як такого.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1, 3, 5-8, 10, 57, 60, 212, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 1216, 1223, 1226, 1261, 1268 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зміну розміру часток та визнання права власності відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.П. Мельниченко