РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
"22" червня 2006 р. |
Справа № 2/135-1776 |
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Колубаєвої В.О.
Розглянув справу
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 АДРЕСА_1
до відповідача 1)Тернопільського Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортовари" вул. Подільська, 1, м. Тернопіль, 46001
до відповідача 2) Відділу державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області, вул. Петрушевича,5 м. Тернопіль
третя особа Відділ державної служби охорони, м. Тернопіль вул. Збаражська,35
про стягнення 13769 грн. 00коп заборгованості.
За участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1.
ОСОБА_2, ордер від 16.05.06 р.
відповідача: Труш Л.С, доручення № 1 від 15.05.06 р.
Керничний В.С, доручення № 1 від 15.05.06 р.
третьої особи: Шевченко В.М., довіреність № 186 від 10.02.06 р.
Суть справи: Позивач пред'явив позов про стягнення 13769 грн. шкоди, яку він поніс внаслідок кражі його майна з магазину НОМЕР_2, розташованого АДРЕСА_2, в якому він орендує частину нежитлового приміщення згідно договорів оренди об'єкта нерухомості від 14.11.2005р та від 30.12.2004р
Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що договору на зберігання майна позивача він не заключав. Слідчими органами не встановлена його вина в крадіжці майна позивача. Просить у позові відмовити.
Другий відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що умови договору на централізовану охорону об'єктів підрозділом Державної служби охорони НОМЕР_3 він не порушив. Відповідні органи не встановили його вину у крадіжці.
Просить у позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, і ,приймаючи до уваги, що:
1) В ніч з 18.10.2005р. на 19.10.2005р. в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, сталася крадіжка майна на суму 12190 грн., що підтверджено довідкою Тернопільського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області НОМЕР_4 та матеріалами кримінальної справи № 1175618 "По факту таємного викрадення майна ОСОБА_1 з магазину по АДРЕСА_2.
В позовній заяві позивач стверджує, що матеріальних збитків він зазнав з вини відповідачів, між якими укладено договір про взяття магазину під охорону.
Пояснює, що при проникненні в магазин крадіїв, охоронна сигналізація не спрацювала. В магазині не вкрадене жодне майно, що належить позивачеві.
Тому він вважає, що майно вкрадене з вини першого відповідача .
2) Із договору "Оренди об'єкта нерухомості" від 14.11.2005р., заключеного між позивачем і першим відповідачем, вбачається, що позивач прийняв в строкове користування частину торгового залу магазину НОМЕР_1 "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого за адресою: АДРЕСА_2, для торгівлі товарами непродовольчої групи.
В п. 7.1 даного договору сторони домовились, що позивач самостійно вирішує всі питання з правоохоронними органами у випадку кражі на об'єкті оренди.
Чим і керувалися позивач та перший відповідач, повідомляючи другого відповідача та працівників внутрішніх справ про крадіжку.
Отже, посилання позивача на те, що перший відповідач не повідомив про крадіжку правоохоронні органи у зв'язку з наявністю його вини слід визнати необґрунтованими.
3) Між позивачем та відповідачами відсутні договірні відносини, тому слід вважати, що данні зобов'язання виникають не з договору, а із завдання шкоди, тому суд керується главою 82 Цивільного кодексу України "Відшкодування шкоди".
В силу п.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну юридичної особи неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже, шкода підлягає відшкодуванню особою, яка безпосередньо завдала її. Дана частина статті містить пряму вказівку на протиправну поведінку особи, яка заподіяла шкоду, як обов'язкову підставу відповідальності.
Із кримінальної справи №1175618 за ознаками ч.3 ст. 185 Кримінального кодексу України вбачається, що органи слідства і дізнання не виявили особу, яка причинила крадіжку.
Тому понесена позивачем шкода не може бути задоволена з відповідачів по справі .( ст. 1166, так і ст. 1172 Цивільного кодексу України).
4) Тим паче, що 18.10.2005р. о 18:10 год. позивач разом з ОСОБА_3 зачинив магазин на два замки і поставив на сигналізацію (стор.2 протоколу допиту потерпілого від 19.10.2005р.). Сигналізація не спрацювала, а при відкритті магазину 19.10.2005р. було встановлено її справність.
Вищезазначене підтверджує, що крадії проникли в приміщення магазину не застосовуючи ключі та сигналізацію.
5) Твердження позивача, що в крадіжці винен перший відповідач т.я. в нього нічого не вкрали є необґрунтованим .
Даний факт підтверджує тільки те, що дії крадіїв були направлені на крадіжку конкретного товару.
Таким чином вина відповідачів в крадіжці з магазину майна не підтверджена, а тому позовні вимоги позивача слід визнати необґрунтованими і вони задоволенню не підлягають.
6) Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України видатки по державному миту слід покласти на позивача.
7) Відповідно до ст. ст. 44, 47 -1 Господарського процесуального кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України №411 від 29.03.02 р. , витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пов'язані з розглядом даної справи в сумі 118 грн. покласти на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43,49,82,84,85,116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1) В позові позивачеві відмовити.
2) Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на позивача.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 22 червня 2006 року через місцевий господарський суд.
Суддя В.О. Колубаєва