ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
06.07.06 |
Справа №АС9/361-06. |
За позовом: Державної податкової інспекції в м. Суми.
До відповідачів:
1. Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Суми.
2. Приватного підприємства “Степс-2001”, м. Київ.
Про визнання угоди недійсною.
Суддя М.С. Лущик
Секретар с/засідання Н.М.Котенко
Представники:
Від позивача: Сумцова С.В.
Від 1-го відповідача: ОСОБА_2
Від 2-го відповідача: не з'явився.
Представники сторін заявили усне клопотання про недоцільність здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, тому відповідно до Розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, хід судового засідання фіксується у протоколі судового засідання.
Суть спору: позивач просить визнати недійсною усну угоду, укладену між приватним підприємцем ОСОБА_1 та приватним підприємством “Степс-2001” на поставку будівельних матеріалів відповідно до податкових накладних НОМЕР_1, НОМЕР_2, виконану протягом липня - серпня 2003 року на загальну суму 22 572 грн. 26 коп., як таку , що укладена всупереч інтересам держави та суспільства відповідно ст.49 ЦК УРСР, стягнути з приватного підприємства “Степс-2001” в доход держави кошти в розмірі 22 572 грн. 26 коп., одержані за оспорюваною угодою, відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР та стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 в доход держави грошові кошти в розмірі 22 572 грн. 26 коп., сплачені за оспорюваною угодою відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР.
Перший відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позову посилаючись на те, що по оскаржуваним угодам позивач не надає доказів того, де, коли і в якій формі відбулась домовленість між відповідачами по справі на виконання угод, на момент укладення угод та здійснення операції оприбуткування товару не була скасована реєстрація ПП «Степс-2001».
Другий відповідач відзив на позов не подав, в судове засідання не з'явився.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши наявні докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного:
Державною податковою інспекцією в м. Суми проведена планова документальна перевірка приватного підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства. В ході перевірки було встановлено, що ПП ОСОБА_1 в процесі здійснення господарської діяльності в період з липня по серпень 2003р., згідно усної угоди, відповідно до податкових накладних НОМЕР_1, НОМЕР_2 придбавав у приватного підприємства "Степс-2001" м. Київ будівельні матеріали на загальну суму 22574,26 грн. Розрахунки проведені за готівкові кошти авансовим платежем, згідно квитанцій до прибуткових касових ордерів НОМЕР_3 на суму 1860 грн. 00 коп., НОМЕР_4 на суму 3000 грн. 00 коп. Суми податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним ПП ОСОБА_1 віднесені до складу податкового кредиту.
Для підтвердження сум податкового кредиту по ПП «Степс-2001» до ДПІ у Оболонському районі м. Києва по місцю реєстрації ПП «Степс-2001» позивачем був направлений запит для проведення зустрічної перевірки.
Згідно отриманої відповіді, лист ДПІ в Оболонському районі м. Києва № 1614/7/17-303 від 11.05.05р., було встановлено, що звіт про фінансово-господарську діяльність ПП "Степс-2001" надало за серпень 2002 року, в зв'язку з чим ДПІ в Оболонському районі м. Києва звернулось до Деснянського районного суду м. Києва з позовом про визнання установчих документів ПП "Степс-2001" недійсними.
За рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 29.04.04р. № 22772-4 визнано недійсною державну реєстрацію ПП "Степс-2001" від дати державної реєстрації підприємства; визнано ІШ "Степс - 2001" таким, що не набуло статусу юридичної особи; визнано недійсними первинні бухгалтерські документи та податкові накладні з дати їх складання; визнано недійсною реєстрацію у якості платника ПДВ від дати внесення до державного реєстру платника ПДВ.
Відповідно до зазначеного рішення ІШ "Степс - 2001" за місцем своєї реєстрації не знаходилось, звітність про діяльність не подавало. З пояснення директора вбачається, що він власником та засновником підприємства не був, статутний фонд не створював, фінансові документи не підписував, інших осіб на здійснення діяльності не уповноважував та не мав наміру займатися підприємницькою діяльністю. Також встановлено, що господарською діяльністю займалася не встановлена особа. Так судом було встановлено, що ІШ "Степс - 2001" є фіктивним підприємством, яке створено та провадило діяльність в супереч діючому законодавству укладаючи угоди з іншими суб'єктами господарювання.
Таким чином, суд вважає, що угода укладена між ІШ ОСОБА_1 та ІШ «Степс-2001» м. Київ укладена з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства , а саме ухилення від сплати податків за ознаками ст.49 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на момент здійснення угоди.
Необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до статті 49 Цивільного кодексу є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
До угод, що підпадають під ознаки статті 49 Цивільного кодексу, належать, зокрема, угоди, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (статті 14, 15 Конституції України, розділ II Закону України "Про власність"), на придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обіг яких обмежено, на приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів або використання майна, що знаходиться у їх власності (користуванні), на шкоду інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян.
Відповідно до положень п.7.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.02р. "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки": дія ст. 49 ЦК України поширюється на угоди, укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, тобто які порушують основні принципи існуючого ладу. До таких зокрема належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів.
Доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.
Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978р. № 3 "Про судову практику у справах про визнання угод недійсними" визначено, що до угод, укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів.
Доказом спрямованості умислу суб'єкта оспорюваної угоди на приховування від оподаткування прибутків та доходів є факт відсутності ПП "Степс-2001", м. Київ за юридичною адресою, що свідчить про те, що підприємство, здійснюючи фінансово-господарську діяльність, приховувало від оподаткування свої прибутки та доходи, шляхом не подання обов'язкової податкової звітності та приховування свого фактичного місцезнаходження. Крім того, наявність умислу у другого відповідача полягає в тому, що посадова або інша особа, що укладала угоди від імені юридичної особи, усвідомлювала протиправність укладених угод і суперечність їх мети інтересам держави та суспільства і прагнула настання протиправних наслідків - приховування доходів від оподаткування при здійсненні підприємницької діяльності. Оспорювана угода дала можливість ПП "Степс-2001" м .Київ отримати кошти без сплати податків.
Таким чином, суд вважає, що усна угода укладена між ПП ОСОБА_1 та ПП "Степс - 2001" була укладена з порушенням вимог чинного законодавства, всупереч інтересам держави та суспільства і кінцевий результат угоди був досягнутий її укладачами, про що свідчать накладні на товар та квитанції до прибуткових касових ордерів, тому вважає вимоги позивача щодо визнання угоди недійсною правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 Цивільного кодексу, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.
Таким чином суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з приватного підприємства “Степс-2001” в доход держави коштів в розмірі 22 572 грн. 26 коп., одержаних за оспорюваною угодою та стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 в доход держави грошові кошти в розмірі 22 572 грн. 26 коп., сплачені за оспорюваною угодою відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР необґрунтованими, оскільки ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР передбачає, що в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного, а позивач фактично просить стягнути все одержане по оспорюваній угоді з обох відповідачів в доход держави.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Адміністративний позов задовольнити частково.
2.Визнати недійсною усну угоду, укладену між ПП ОСОБА_1, м '4 .Суми та ПП "Степс-2001» м. Київ на поставку будівельних матеріалів відповідно до податкових накладних НОМЕР_1 НОМЕР_2, виконану на протязі липня-серпня 2003 року на загальну суму 22572,26грн., як таку що укладена всупереч інтересам держави та суспільства відповідно ст.49 ЦК УРСР.
3.В іншій частині позову - відмовити.
3. Роз'яснити сторонам, що Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного господарського суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
4. Згідно ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання, апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
СУДДЯ М.С.ЛУЩИК.
Текст постанови підписано 07.07.2006 року