Справа № 2-2992/12 Головуючий у І інстанції Волчко А.Я.

Провадження № 22-ц/780/1012/13 Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв В.О.

Категорія 26 13.03.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

12 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Апеляційного Суду Київської області в складі:

головуючого Яворського М.А.,

суддів: Фінагєєва В.О., Кашперської Т.Ц.,

за участю секретаря Дрозд О.С.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 грудня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк», третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3, приватний нотаріус ОСОБА_4 про визнання угод недійсними, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 29 вересня 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № 014/1975/2/23794, відповідно до якого відповідачу було надано кредит у сумі 110 000 доларів США, строком по 28 вересня 2033 року включно, зі сплатою 12.5 відсотків річних. Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором, яку позивач просить стягнути.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 червня 2012 року позов Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства „Ерсте Банк" заборгованість за кредитним договором в сумі 171 421 долар США 57 центів та судові витрати в сумі 3219 грн. 00 коп.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 липня 2012 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення задоволено. Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 червня 2012 року скасовано.

В листопаді 2012 року ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що надання та отримання кредиту у доларах США, а також здійснення платежів по погашенню кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США порушують норми Конституції України, норми Цивільного кодексу України, які визначають, що зобов'язання повинно бути визначено в грошовій одиниці України гривні. Оскільки Банк не отримував індивідуальну ліцензію, зазначені умови договору суперечать чинному законодавству, а тому кредитний договір повинен бути визнаний недійсним. Крім того, зазначив, що договір іпотеки був укладений з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором і є похідним від кредитного договору, а тому у разі визнання недійсним кредитного договору припиняє чинність і договір, укладений на забезпечення зобов'язань.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 грудня 2012 року позов Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства „Ерсте Банк" заборгованість за кредитним договором в сумі 171421 долар США 57 центів та судові витрати в сумі 3219 грн. 00 коп. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог банку та задоволення зустрічного позову, через неправильне застосування норм процесуального та матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції проігнорував заяву відповідача про застосування строку позовної давності щодо нарахування пені за прострочену заборгованість по відсоткам, яка нарахована більше ніж за два роки. Крім того, суд не надав належної оцінки доводам відповідача, викладених у зустрічному позові.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 29 вересня 2008 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №014/1975/2/23794, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 110000 доларів США, з кінцевим терміном повернення кредиту до 28 вересня 2033 року, зі сплатою 12,50% річних. Додатковими угодами за домовленістю між сторонами до кредитного договору були внесені зміни.

В якості забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором між позивачем, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 014/1975/2/23794/1 від 29.09.2008 року, за яким поручитель зобов'язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань, що випливають з укладеного між кредитором та позичальником кредитного договору та всіх додаткових угод, що укладені до нього. Крім того, для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором був укладений договір іпотеки від 29.09.2008 року.

Відповідач в порушення умов Кредитного договору не виконує взятих на себе зобов'язань, в зв'язку з чим станом на 06 квітня 2012 року загальна заборгованість ОСОБА_2 перед позивачем за кредитним договором складає 1 369 229 грн. 79 коп., що еквівалентно 171 421 дол. США 57 центів, з яких: заборгованість по тілу Кредиту - 951 894,98 грн., що еквівалентно - 119 173,08 доларів США; заборгованість по відсоткам - 73 679,02 грн., що еквівалентно - 9 224,29 доларів США; пеня за прострочку по тілу - 61 053,26 грн., що еквівалентно - 7643,60 доларів США; пеня за прострочку по відсоткам - 282 602,54 грн., що еквівалентно - 35 380,60 доларів США.

Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з вимог ст. 526 ЦК України відповідно до якої зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, а в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки відповідач, отримавши кредитні кошти, відповідно до умов договору належним чином не виконував взятих на себе зобов'язань, допустив невчасне погашення кредиту та не в повному обсязі, через що утворилась прострочена заборгованість.

Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги на вимоги ч. 1 ст. 11 ЦПК України у відповідності до якої суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Приймаючи рішення про стягнення з відповідачів суми боргу в доларах США, суд залишив поза увагою той факт, що позивач просив визначити суму стягнення в гривневому еквіваленті. На зазначені обставини також обґрунтовано посилається апелянт в своїй апеляційній скарзі.

Стягуючи солідарно з відповідачів судовий збір, суд першої інстанції не мотивував свого рішення в цій частині та не звернув уваги, що діючим ЦПК України не передбачено можливості солідарного стягнення судового збору.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині задоволення позову та стягнення судового збору ухвалене з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Разом з тим доводи апеляційної скарги в частині неправомірного стягнення пені за прострочену заборгованість по відсоткам поза встановленим строком позовної давності про застосування якого заявлено відповідачем, на думку колегії суддів є безпідставними.

Так відповідно до вимог ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки(штрафу, пені).

Згідно з вимогами ч. 3, 4 ст. 268 ЦК України - позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 12.4 укладеного сторонами кредитного договору передбачено, що терміни позовної давності у три роки застосовуються до відносин, пов'язаних з укладанням та виконанням зазначеного договору (а.с. 23).

Задовольняючи вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитним договором з боржника та поручителя, суд першої інстанції правильно виходив із того, що сторонами у письмовому договорі збільшено строк позовної давності до трьох років, тому строк пред'явлення вимог про стягнення пені з урахуванням умов укладеного договору та вимог ст. 259 ЦК України не закінчився.

Зазначені висновки районного суду є правильними, відповідають фактичним обставинам справи, нормам права, які судом вірно застосовані.

Доводи апелянта про стягнення грошової суми в іноземній валюті не ґрунтуються на вимогах закону та не заслуговують на увагу. Так, надання кредиту в іноземній валюті не є підставою для визнання кредитного договору недійсним, оскільки Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" не містить заборони на видачу зазначених кредитів.

Посилання апелянта на не дотримання вимог договору щодо належного повідомлення відповідача про врегулювання спору у досудовому порядку є безпідставними, оскільки такі доводи повністю спростовуються матеріалами справи, в яких є відповідні повідомлення боржника про необхідність виконати умови укладеного договору (а.с. 51-58).

Також, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо неправомірної на думку апелянта відмови у залученні третьої особи, а саме служби у справах дітей через проживання дітей у будинку відповідачів та відмови у призначенні фінансово економічної експертизи по справі.

З позивних вимог банку та рішення суду вбачається, що житловий будинок відповідачів не був предметом судового розгляду і щодо нього суд жодного рішення не приймав. Таким чином очевидним є факт, що права неповнолітніх дітей ніяким чином не порушуються, а відтак і немає необхідності в залучені до участі в справі зазначеної відповідачем третьої особи.

Заперечуючи проти розрахунку заборгованості та наполягаючи на призначенні економічної експертизи апелянт залишив поза увагою вимоги ч. 1 ст. 60 ЦПК України відповідно до якої кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Посилаючись на неправильність розрахунків банку відповідач не надав суду жодного доказу на підтвердження своїх доводів та не представив відповідних квитанції про сплату кредиту в строк та на умовах визначених договором, які не були враховані банком.

Таким чином зазначені доводи є безпідставними і суд першої інстанції вірно не прийняв їх до уваги.

Також не можуть бути визнані обґрунтованими доводи апеляційної скарги в частині не дотримання банком вимог ст.ст.. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» під час укладання кредитного договору.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підписавши кредитний договір з банком апелянт отримав кошти на умовах, з якими сам погодився. Крім того колегія суддів не вбачає в умовах укладеного кредитного договору № 014/1975/2/23794 від 29 вересня 2008 року порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Не ґрунтуються на вимогах закону і доводи апеляційної скарги, щодо не отримання апелянтом кредитних коштів в банку, оскільки в судовому засіданні апеляційної інстанції представник апелянта чітко вказав, що кредитні кошти були отримані його довірителем шляхом перерахування їх на рахунок продавця квартири, яку придбав відповідач.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 313-314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 грудня 2012 року в частині задоволення позову Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» та стягнення судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» задовольнити. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» заборгованість за кредитним договором № 014/1975/2/23794 від 29 вересня 2008 року в сумі 171 421,57 доларів США (сто сімдесят одну тисячу чотириста двадцять один долар США) 57 центів, що в гривневому еквіваленті становить 1 369 229,79 гривень (один мільйон триста шістдесят дев'ять тисяч двісті двадцять дев'ять гривень 79 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» 1609.5 гривень судового збору з кожного.

В іншій частині рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 грудня 2012 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий: Яворський М.А.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Фінагєєв В.О.