УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

м. Київ, Солом»янська площа , 2-а

Справа № 22- 2522/2013 Головуючий у 1-й інстанції - Цокол Л.І.

Доповідач - Кабанченко О.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Кабанченко О.А.

суддів - Желепи О.В.,

Рейнарт І.М.

при секретарі - Дубик Ю.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 березня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про визнання недійсним кредитного договору і відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 березня 2012 року частково задоволено позов ОСОБА_2 до ПАТ КБ "Приватбанк" про визнання недійсним кредитного договору і відшкодування моральної шкоди.

Визнано недійсним кредитний договір №1187, укладений 26 квітня 2003 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2

Стягнуто з ПАТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_2 компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 3 000,00 грн., судові витрати в розмірі 214, 60 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з ухваленням нового рішення, яким в задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди відмовити. Вважає, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, недостатньо повно досліджені письмові докази та дійсні обставини справи. Судом не було взято до уваги роз'яснення, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4. Позивачем не було надано належних доказів, які б підтверджували факт спричинення йому моральної шкоди діями відповідача.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 31 липня 2000 року ДІМ Мінського РУГУ МВС України в м. Києві було зроблено висновок по повідомленню гр.. ОСОБА_2 про втрату паспорту серії НОМЕР_1, виданого 19 листопада 1996 року Дніпровським РУГУ МВС України в м. Києві на ім'я позивача. Під час перевірки вказаної інформації було з'ясовано, що втрату паспорту ОСОБА_2 помітив 23 січня 2000 року. Прийнятими заходами розшуку встановити при яких обставинах було втрачено паспорт не виявилось можливим.

26 квітня 2003 року з використанням паспорту серії НОМЕР_1, виданого позивачу 19 листопада 1996 року, невідомою особою було укладено з ЗАТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір №1187, відповідно до якого отримано кредитні кошти в сумі 2 376,50 грн.

26 серпня 2010 року позивач ОСОБА_2 одержав від відповідача лист - попередження про необхідність погашення заборгованості перед банком в розмірі 6 300,00 грн.

31 серпня 2010 року позивач звернувся до відповідача з заявою про те, що кредитних коштів він не отримував, а паспорт було ним втрачено в січні 2000 року, та з проханням здійснити перевірку викладених обставин.

На свою заяву позивач одержав відповідь відповідача від 29 вересня 2010 року про те, що за результатами службового розслідування було встановлено, що кредитний договір №1187 від 26 квітня 2003 року на ім'я позивача дійсно було оформлено невідомою особою, у зв'язку з чим кредит №1187 від 26 квітня 2003 року було визнано шахрайським.

04 серпня 2011 року позивач одержав від відповідача лист з повідомленням про наявність боргу перед банком в сумі 7 068,02 грн., необхідність його сплати в терміновому порядку. Вказана вимога в копії адресована прокуратурі Печерського району м. Києва.

18 січня 2012 року позивач звернувся до суду з даним позовом, просив визнати кредитний договір №1187 від 26 квітня 2003 року недійсним, стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 15 000 грн. В обґрунтування вимог про стягнення моральної шкоди посилався на те, що така шкода була завдана незаконними діями відповідача, який періодично здійснює телефонні дзвінки та надсилає позивачу листи з вимогами сплатити борг по кредитному договору, чим порушує спокій позивача та його родичів, створює негативний образ позивача в очах його родичів та друзів, порушує честь та гідність позивача та створює загрозу його фізичному здоров'ю.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання кредитного договору недійсним, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та встановлених обставин справи, відповідно до яких договір був укладений та підписаний не позивачем, а іншою особою, яка і отримала кредитні кошти.

Рішення суду в частині визнання договору недійсним сторонами не оскаржене.

Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що незважаючи на встановлення відповідачем під час службової перевірки факту укладання кредитного договору не позивачем, а іншою особою, відповідач протиправно примушував позивача до погашення заборгованості за договором, надсилаючи йому відповідні листи, чим порушив право позивача на повагу до його честі та гідності, завдав душевного хвилювання.

Судова колегія не погоджується з таким висновком суду, вважає, що він не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи, дійсно листом від 29 вересня 2010 року відповідач на звернення позивача повідомив про те, що службовим розслідуванням встановлено, що кредитний договір від 26 квітня 2003 року від імені позивача було оформлено невідомою особою, кредит визнано шахрайським.

В серпні 2011 року позивач отримав письмову вимогу відповідача про погашення боргу за кредитним договором у розмірі 7 068,02 грн.

Проте, такі дії відповідача не можна визнати протиправними, зважаючи на те, що на час направлення вказаної вимоги, договір кредиту, що укладався від імені позивача не був визнаний недійсним, кредит за договором не був повернений та існувала заборгованість.

Позивачем також не було надано належних доказів про те, що діями відповідача по направленню в серпні 2011 року вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, позивачеві була завдана моральна шкода.

Надана позивачем медична документація про проходження обстеження у невропатолога та кардіолога, лікування від алкогольної залежності, не свідчить про те, що погіршення стану здоров'я позивача перебуває у причинно-наслідковому зв'язку з діями відповідача, і не можен бути підставою для відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, судова колегія вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди позивачем не доведені, доказів на підтвердження того, що відповідач діяв неправомірно, і цими діями порушив права та інтереси позивача не надано, отже рішення суду першої інстанції про задоволення цих позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у їх задоволенні.

Керуючись ст.. ст.. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 березня 2012 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня

проголошення шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді